26. Принципи, що реалізуються на досуд.Провадженні.

Переходячи від розгляду поняття та місця принципів в кримінальному процесі, зупинимось на характеристиках окремих принципів та особливостях їх реалізації під час досудо вого провадження.

Серед усіх принципів кримінального процесу України саме презумпція невинуватості є одним з головних інститутів вітчизняного кримінального процесу, що визначає його побудову, має загальний системний характер для усіх стадій кримінального судочинства. Це об'єктивне правове положення визначає і спрямовує діяльність службових осіб, які ведуть провадження у кримінальних справах, органів досудового слідства, прокуратури та суду, їх ставлення до обвинуваченого. Який би не був стан зібраних у справі доказів, яка б не сформувалась думка у того чи іншого суб'єкта кримінальнопроцесуальної діяльності щодо винності обвинуваченого, у будьякій кримінальній справі має бути забезпечено неухильне додержання і виконання вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи. І яким би не було переконання особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора про винність обвинуваченого, вони не мають права залишити без перевірки жодного факту чи доказу, що свідчить на користь обвинуваченого.

Під принципом змагальності розуміють таку побудову процесу, при якому провадження по справі полягає у боротьбі, змаганні рівноправних сторін, а кінцевий висновок визначається незалежним і неупередженим арбітром1. Таким чином, зміст принципу змагальності на стадії досудового розслідування полягає у наявності на цій стадії рівноправних сторін і розподілі функцій обвинувачення, захисту та вирішення справи між сторонами. Зміст змагальності як загального принципу кримінального судочинства полягає в наявності рівноправних сторін у процесі, починаючи саме зі стадії досудового розслідування.

Одним із конституційних принципів кримінального процесу, який відображає зміст функції захисту, є принцип за‑ безпечення підозрюваному, обвинуваченому та підсудному права на захист, що декларований у кількох нормах Конституції України. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є конституційним принципом і має виконуватися на всіх стадіях кримінального судочинства як гарантія встановлення істини у справі та винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку.

Якщо в основі цивільного процесу лежить засада диспозитивності, то рушійною силою процесу кримінального є засада публічності (офіційності). Суть цієї засади обумовлена, насамперед, кримінальним правом, яке пронизане засадою публічності, адже в ньому держава визначає в інтересах всього народу (публіки) кримінальноправові заборони та покарання за їх порушення. Отже, у кримінальнопроцесуальному законі принцип публічності закріплено у вигляді обов'язку суду, прокурора, слідчого і органу дізнання в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Терміни «публічність» і «офіційність» є тотожними за змістом.

На досудових стадіях процесу перед слідчим постають завдання швидкого та повного розкриття злочинів, забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. У зв'язку з цим, слідчий має провести всі необхідні слідчі й інші процесуальні дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, отримати докази для прийняття рішення про спрямування кримінальної справи для розгляду її по суті чи про закриття справи.

принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи. Відхилення або ігнорування зазначеного принципу слідчим зумовлює (тягне) порушення інших принципів кримінального судочинства (законності, публічності тощо) і в цілому призводить до негативних наслідків. Незалежно від обсягу зібраних по кримінальній справі доказів, рівня переконання чи впевненості слідчого щодо винуватості (або невинуватості) особи у вчиненому злочині, у кожній без винятку справі має бути забезпечене неухильне дотримання всіх складових принципу всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи.