1.Поняття кримінального провадження.

Історично кримінальний процес – це синонім «кримінальне судочинство», незважаючи на те, що певна частина провадження у кримінальних справах (на досудових стадіях) здійснюється не судовими органами, а органами дізнання, до- судового слідства, прокуратури.

Кримінальний процес можна розглядати в трьох аспектах: як уре­гульовану кримінально-процесуальним правом діяльність суб'єктів кримінального процесу; як правову науку; як навчальну дисципліну.

Кримінальний процес (від «кримінальний» — злочинний та лат. procedere — йти, просуватися) — це урегульований нормами кримі­нально-процесуального права порядок діяльності органів досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслі­дування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяль­ність інших учасників кримінального процесу — підозрюваних, обви­нувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституцій­них прав, свобод і законних інтересів

Лукашкіна : кримінальний процес – це діяльність уповноважених суб’єктів(держ.органів, посадових осіб), яка полягає у проведенні досудового розслідування з метою швидкого і повного розкриття кожного кримінального правопорушення, а також суд.провадження, метою якого є встановлення фактичних обставин(мета, кваліфікація, чи мав місце злочин та хто вчинив).

Значення кримінального процесу полягає в тому, що він є єдино можливим у державі способом установлення обставин вчиненого су­спільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, застосування норм кримінального права шляхом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, або застосування до осіб, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, заходів соціального захисту.

З поняттям «кримінальний процес» тісно пов'язані інші види правозастосовної діяльності — правосуддя, оперативно-розшукова.

Правосуддя розглядається як правозастосовна діяльність суду з роз­гляду і вирішення в установленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, криміналь­них і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави. У зв'язку з тим, що кримінальний процес охоплює не лише діяльність судів (суддів), але й органів дізнання, досудового слідства і прокуратури; пов'язаний не лише з розглядом і вирішенням кримі­нальних справ, але і з їх порушенням та розслідуванням, він за обсягом процесуальної діяльності та суб'єктів, що її здійснюють, не збігається повною мірою з поняттям «правосуддя».

Кримінальне правосуддя займає важливе місце у кримінальному процесі, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа може бути визнана винною у вчиненні злочину лише за обвинувальним вироком суду, який набув чинності.

Кримінально-процесуальна діяльність тісно пов'язана з оперативно-розшуковою діяльністю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність (ОРД) — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фік­сація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом Украї­ни, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інте­ресах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Оперативно-розшукова діяльність відрізняється від кримінально- процесуальної за такими ознаками:

а) за правовою регламентацією: ОРД регулюється в загальних ри­сах Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», спеці­альними законами про особливості здійснення оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з окремими видами злочинів, а також підзаконними нормативно-правовими актами — наказами, інструкціями тощо правоохоронних відомств, у структурі яких діють оперативно-розшукові підрозділи;

б) за змістом: ОРД не включає слідчі або інші процесуальні дії та по­лягає переважно у використанні негласних пошукових і розвідуваль­них заходів;

в) за суб'єктним складом: ОРД здійснюється спеціально уповнова­женими на те державними органами та посадовими особами;

г) ОРД здійснюється не лише після, але і до порушення криміналь­ного провадження, використовуючи гласні і негласні методи для розкриття злочинів і встановлення осіб, які їх вчинили;

ґ) фактичні дані, отримані в результаті оперативно-розшукової ді­яльності, можуть використовуватися як докази лише за умови їх оформлення в порядку, передбаченому КПК (ст.ст. 8,10 Закону Укра­їни «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Отже, кримінально-процесуальна і оперативно-розшукова діяль­ності є різними за своєю правовою природою видами правозастосовної діяльності, хоча й мають єдину мету.