4. Законспектуйте біографічні дані в. Неборака.

Віктор Неборак - поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст. Живе і працює у Львові. Учасник літугрупування Бу-Ба-Бу, майстерні «Пси святого Юра».

Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу, куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. І справді, Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви, а в пародійно-іронічній бубабістській ієрархії Неборак носить звання Прокуратора.

Збірки: «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п'яту хату» (1999), незавершений роман «Пан Базьо та решта».

Окремої розмови вартують експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета «Неборок», 1995), а також його довготривалі проекти «Реберітація» та «Третє тисячоліття», які відчутно вплинули на формування в сучасному Львові нового мистецько-літературного середовища.

5. Ознайомтесь із поезіями в. Неборака “Сад”, “Генезис літаючої голови”, “Гра”.

Сад

Восьма

забарвлена в зелений колір

це час коли приходить з роботи батько

впускаючи в хату зелений вечір

він мало говорить

він втомлений сірою втомою

рано лягає спати

я бачу крізь стіни опускає гілки

його травневий сад

з давньої чорно-білої фотографії

на мої долоні падають смарагдові краплі

...затишно

і бентежно

«Генезис літаючої голови» (скорочено)

(віршоване шоу)

І. Фантазія метро

Фарба це ще не простір ти спробуй все ж прорубати цю чорну шия твоя кровоточить а голова у шибі стартує а голова крізь товщу камінного моря крізь рибу дніпрову і кригу крізь бібліотечні сховища пропалюючи собі хід летить урочисто хвилина до карнавального вибуху губи її тяжко рухаються: я-лі-та-ю-ча-го-ло-ва

ІІ. НЛО

Ми нарекли десантний човен «К-АТАС-ТРОФА» вся гума в латках, ми щомиті йдемо на дно. Та є легені. Нас тримає кров здорова, і робить невагомими лайно.

Ми відпливли колись давно у розпал літа. І з того часу наплювати нам на час. В усі епохи і часи шляхи відкрито. Червоним в назві світиться «АТАС»!

вимір нас поглинув просто з хвиль. Хай з дір залатаних повітря грізно свище — це наш двигун — літаюча таріль!

Сенсація! Тарілка! Катастрофа! ...Це ще питання, хто за ким спостерігав.

— Фантазія метро

Це тіло це вбивство це привид це вішалка цей блазень бере черепи ціцерон дерталець шекспір адольф чаплін

Йосип сковорода

людино ворон христос динозвір комаха

свиня ікласта ніч

все вужчий тунельний протяг

чорний попіл облич

тяжко голосять тіні

пронизлива мить

потвори покручі привиди виють тобою зграєю і тіло твоє примірюють як чобіт старий рипиш

 

— Фантазія на тему ранкового автобуса

Твій час і простір — цей автобус № 20. Він шлях винюхує і виє, наче пес. Ти в ньому мало не сконав сьогодні вранці, коли юрба натисла на твій прес.

Куди ці люди? — По білети. — Де їх душі? —

О передайте — моє серце — п'ять копійок. Водій чатує в темній перспективі, де автоматичних пальців рух веде тоді, як твоя монета закривавлена гряде.

Тіла автобус чавить, як цитрини. А душ екстракт замінює бензин. А в чорних шибах сунуть лімузини — в них манекени, схоплені з перин.

Ось ваша здача, геній — арифметик. Збагнеш, коли зійдеш на лютий брук: не в тому сенс, що вирвав ти білетик, а в доторках липких і теплих рук!