4 ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Система управління охороною праці на підприємстві

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством. Управління охороною праці підприємства здійснює керівник, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) їх безпосередні керівники. Координує цю діяльність служба охорони праці, яка вирішує наступні завдання:

- здійснює контроль за безпекою виробничих процесів, обладнання, споруд;

. - контролює забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецодягом та спецвзуттям;

- забезпечує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, веде пропаганду безпечних методів праці.

Основними завданнями охорони праці на підприємстві є поліпшення умов праці. При створенні умов, що відповідають нормам безпеки і виробничої санітарії зникає необхідність в витратах на пільги і компенсацію, підвищується продуктивність праці, що покращує психологічний клімат в колективі і матеріальне становище підприємства.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці має раціональна розташування основного та допоміжного обладнання. Порядок розташування обладнання і відстань між ними визначається їхніми габаритними розмірами, технологічними вимогами і вимогами охорони праці.

4.2 Виробнича безпека

4.2.1 Заходи для зменшення шкідливих виробничих факторів до допустимих рівнів

Основними технічними засобами безпеки, що направлені на профілактику виробничого травматизму є огороджуючи і запобіжні пристрої, блокировки, спеціальні пристрої безпеки.

Захисні огородження призначені для ізоляції людини і спецодягу від обертаючих і рухомих механізмів, струмопровідних частин обладнання, які знаходяться під напругою. Огородження бувають стаціонарні, з'ємні, розпашні.

Зовнішня поверхня огородження фарбується в колір машини, внутрішня –

в червоний колір, що сигналізує про небезпеку роботи при відкритому огородженні.

Запобіжні пристрої служать для попередження травмування людини в результаті неправильних дій або можливих аварій.

Блокіровки - це пристрої, що попереджають небезпеку наслідків неправильних дій обслуговуючого персоналу під час експлуатації обладнання і виключають (блокують) роботу машин і апаратів при порушенні технологічного режиму.

Занулення –навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо). Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму.

Захисне заземлення – це навмисне з’єднання з землею частин обладнання, які не знаходяться під напругою в нормальних умовах експлуатації, але які можуть знаходитись під напругою в результаті порушення ізоляції електроустановки.

Захисне відключення – вид захисту від ураження струмом в електроустановках, що забезпечує автоматичне відключення всіх фаз аварійної ділянки мережі. Тривалість відключення пошкодженої ділянки мережі повинна бути не більше 0,2 с.

Захисне відключення є додатковим захистом, що забезпечує автоматичне відключення електроустановки з появою в ній небезпеки ураження людини електричним струмом.

Основними параметрами пристроїв захисного відключення (ПЗВ) є величина струму, наприклад, в схемі захисного заземлення, на який реагує пристрій, і його швидкодія.

Приміщення виробництва, де знаходиться електрична система, обладнується контуром-шиною, яка з’єднується із заземленням. Контур-шина виготовляється з стальної стрічки і вкладається по периметру приміщення. Для під’єднання заземлюючих проводів на шину наварюються гвинти М8.

4.2.2 Електробезпека

Електробезпека - система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.

Для захисту працюючих від вражаючої дії електричного струму використовують такі засоби безпеки: захисне заземлення, захисне занулення, захисне відключення, захист струмоведучих частин. Захисне заземлення повинно забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом при дотику до металевих не струмопровідних частин (корпус машини, двигуна, силових щитів), що можуть виявитися під напругою через ушкодження ізоляції.

Для попередження небезпеки ураження електричним струмом, установка

має надійний металевий зв’язок корпусу електродвигуна, електроапаратури, метало-рукавів та сталевих труб електропроводки із заземлюючим контуром. Корпуси електроапаратів, які встановлюються по місту повинні відповідати ступеню захисту, не менше ІР40 по Державним нормативним актам. Опір ізоляції електрообладнання повинен бути не менше 0,5МОм.

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки: система технічних засобів, електрозахисних засобів, система організаційно-технічних заходів і засобів .

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів .

Електрозахисні засоби - це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм .

Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника.

На підприємстві проводиться перевірка відповідності фактичного стану безпеки електроустановок вимогам чинних нормативів, відповідності їх експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану технічно-експлуатаційної документації, визначення електроустановок, що вичерпали свій ресурс .

Основні причини електротравм:

- доторкання працюючих до відкритих струмоведучих частин устаткування, що знаходяться під напругою, в результаті дотику до металевих частин устаткування, які знаходяться під напругою в результаті ушкодження ізоляції;

- доторкання до неметалевих частин устаткування, які знаходяться під напругоюпід напругою (дотик до струмопровідних частин, покритих ізоляцією,

що втратила свої ізоля ційні властивості, доторкання струмоведучих частин предметів з низьким опором);

- контакт з підлогою, стінами і конструктивними деталями приміщень, які знаходяться під напругою внаслідок ушкодження ізоляції;

- враження електричною дугою.

4.2.3 Розрахунок захисного заземлення

Для розрахунку штучного заземлювального пристрою приймаються наступні вихідні дані: контур складається з стальних заземлювачів та з’єднувальної штаби. Грунт - суглинок з питомим електричним опором = 100 Ом·м; заземлювачі – вертикальні електроди довжиною L_в=2м, діаметром d=0,015м, середина яких розміщена на глибині t=1,7м, а верхні кінці на глибині h=0,7м. Заземлювачі з’єднані між собою горизонтальною з’єднувальною штабою зі стрічки перерізом 40х4мм, відстань між вертикальними заземлювачами 2lв, тобто а=2*2=4м. Допустимий опір контурного заземлювального пристрою згідно ПУЕ R_доп≤4 Ом.

Розрахунковий опір грунту ρ_гр, Ом·м

, (4.1)

де Ф – коефіцієнт сезонності, який враховує коливання питомого опору при зміні вологості грунту протягом року.

Ом·м

Опір розтікання струму одиночного вертикального заземлювача Rв, Ом

(4.2)

де L_в - довжина заземлювачів вертикальних електродів, м ;

d - діаметр заземлювачів вертикальних електродів, м ;

t - глибина середини заземлювачів вертикальних електродів, м.

Ом

Приблизна кількість заземлювачів nприб, шт

(4.3)

де [R_доп ] - допустимий опір контурного заземлювального пристрою, Ом.

шт

По значенню коефіцієнта k знаходимо коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів , який враховує ефект екранування.

Коефіцієнт k

(4.4)

де а - відстань між вертикальними заземлювачами , м.

Із таблиці по значенню k знаходимо η_в=0,76.

Уточнена кількість заземлювачів n, шт.

(4.5)

шт

Довжина горизонтальної штаби Lшт, м

(4.6)

м

Опір горизонтальної штаби Rшт, Ом

(4.7)

де ρ_грг - розрахунковий питомий опір грунту, при використанні горизонтальної штаби Ом·м;

В – ширина штаби, м;

h – глибина верхніх кінців заземлювачів вертикальних електродів, м.

Розрахунковий питомий опір грунту при використанні горизонтальної штаби грг , Ом·м

грг=100·1,3=130 Ом·м.

Ом

Загальний опір заземлювального пристрою R_заз, Ом

(4.8)

Ом

Оскільки розрахований загальний опір заземлювального пристрою менший допустимого згідно ПУЕ , то приймаємо розрахований пристрій заземлення, який включає 115 вертикальних електродів, з’єднаних горизонтальною штабою довжиною 456 м.

Паспорт заземлювального пристрою.

Згідно ПТЕЕС (Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів) на кожен заземлюючий пристрій, що є в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить:

- номер заземлюючого пристрою;

- дата введення в експлуатацію;

- профіль і матеріал заземлювачів;

- профіль і матеріал з’єднуючої шини;

- переріз з’єднуючої шини;

- глибина залягання шин, з’єднуючої шини (заземлювачів);

- відстань між вертикальними електродами (план ЗП);

- відстань вертикальних електродів від фундаменту будівлі;

- опір заземлюючого присторю;

- термін профілактичних оглядів з розкритим грунтом (не рідше ніж один раз на 12 років);

- результати планових перевірок, вимірювань та випробувань.

Паспорт заземлюючого пристрою затверджується керівником (власником) підприємства.