- •1.Первіснообщинний лад на території України.
- •2.Скіфсько-сарматський період
- •3.Східні слов'яни в і тис. Н.Е.
- •4.Передумови утворення східнослов’янської держави. Політика перших київських князів
- •5.Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі
- •6.Київська Русь в період удільної роздробленості*
- •8.Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII —на початку XIV ст.
- •9.Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •10.Люблінська унія. Україна в складі Речі Посполитої
- •11.Виникнення українського козацтва і Запорізької Січі
- •12.Козацько селянські вйни в Україні наприкінці хіі- в 30-ті роки хvіІст. Та їх наслідки
- •13.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького
- •14.Державотворча діяльність б.Хмельницького
- •15.Переяславська рада та її вплив на подальший на соціально-економічний і політичний розвиток України
- •16.Політичне та соціально-економічне становище України в добу Руїни. Поділ України
- •17. Гетьманування Івана Мазепи. Конституція Пилипа Орлика
- •18.Гетьманщина у хvііІст.*
- •19.Адміністративно-територіальний устрій та організація влади Запорізької Січі
- •20) Ліквідація козацької державності у другій половині 18 ст.
- •21) Опір польсько-шляхетському гнобленню на Правобережжі наприкінці 17 – у 18 ст.
- •22) Національне відродження в Україні в першій половині 19 ст.
- •23) Соціально-економічне становище Наддніпрянської України в першій половині 19ст.
- •24) Соціально-економічне і політичне становище Західної України в першій половині 19ст.
- •25) Реформа 1861р. Та її значення для України.
- •26) Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях в
- •27) Національний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині 19ст.
- •28) Політичні партії в Наддніпрянській Україні початку 20 ст.
- •29) Революція 1905-1907 рр. В Україні. Діяльність української думської громади в I і II Державних Думах.
- •30) Аграрна політика п. Столипіна та її соціально-економічні наслідки в Україні.
- •31) Україна в першій світовій війні.
- •32) Лютнева революція 1917р. Створення уцр, її лідери та політична програма.
- •33) Унр і Брестський мир. Перша радянсько-українська війна.
- •34) Українська держава п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика.
- •35) Проголошення зунр. Взаэмини між унр і зунр.
- •36) Україна в період Директорії унр.
- •37) Встановлення радянської влади в Україні. Політика «воєнного комунізму» та її наслідки.
- •38) Особливості переходу до нової економічної політики в Україні.
- •39) Політика українізації 20-х років та її результати.
- •40. Колективізація. Голодомор 1932-1933 pp.
- •41.Сталінська індустріалізація України та її соціально-економічні наслідки.
- •42.Сталінський терор в Україні в 30-х роках. «Розстріляне відродження»
- •43. Пакт Ріббентропа -Молотова 1939р. Та його наслідки для України. «Радянізація» Західної України.
- •44.Німецька окупаційна політика в Україні 1941-1944р.
- •45.Українське питання під час другої світової війни.
- •46.Становище України після Другої світової війни.
- •47.Україна за часів Хрущовської «відлиги». Особливості процесу дестанілізації в Україні.
- •48. Дисидентський рух в Україні в 60-80-х роках
- •49.Застійні явища в соціально-економічному і політичному житті України 70-80 рр.
- •50.Становлення і розвиток багатопартійної системи України ( кінець 80-поч. 90-х років)
- •51. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990р.
- •52.Проголошення незалежності України 24 серпня 1991р . І загальносоюзна ситуація.
- •53. Референдум 1 грудня 1991р. Та вибори Президента України
- •54.Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.
- •55. Соціально-економічні проблеми України в умовах незалежності.
- •56.Державна символіка України та її історичне походження.
- •57.Обставини прийняття та значення Конституції України.
- •58.Зовнішня політика незалежної України.
- •59.Становлення і розвиток митної служби України в умовах незалежності.
- •60.Українці східної та західної діаспор.
44.Німецька окупаційна політика в Україні 1941-1944р.
Було розроблено в 1940р. генеральний план «Ост» під керівництвом Гіммлера. Цей план передбачав германізацію території Польщі, Білорусії, України і значної частини Росії. Йшлося про ліквідацію населення й онімечування тих хто підходив за расовими стандартами. Окупанти застосували різні форми адміністративної організації загарбаних територій. З Одеської обл.., південних районів вінницької і зах. Районів Миколаївської областей була сформована Трансністрія. Чернівецька та Ізмаїльська обл.. були передані Румунії. Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська обл. утворили Дистрикт Галіція. Правобережна, більша частина Лівобережжя, і південні райони, що прилягали до Криму утворили Рейхскомісаріат Україна. Східні райони України перебували під військовою адміністрацією. Загальне число військовополонених до травня 1944 року становило 5,8 млн. осіб. Нацисти здебільшого знищували їх голодом у таборах смерті. Після провалу бліцкригу в Німеччині виникли гостра нестача робочих рук внаслідок постійних мобілізацій. Вихід було знайдено у використанні примусової праці населення окупованих країн. З України було вивезено 2,4 млн. молодих людей. Їх називали остарбайтерами. Отже, політика нацистів в Україні була надзвичайно жорстокою. Вона ставила за мету підкорення та колонізацію України, винищення її населення. Запроваджуючи на окупованих українських землях свій «новий порядок», гітлерівці сподівалися підірвати єдність, волю й силу народу до організованого опору, але реалії окупаційного режиму змусили багатьох громадян переосмислити як політику фашистської Німеччини, так і власну поведінку.
45.Українське питання під час другої світової війни.
Ні Великобританія, ні Франція, ні США не виступили на захист українців, незважаючи на проголошення про опору на "малі народи". Коли ідея "єдиної та неподільної" Росії була добре зрозумілою Англії і Франції, то США не мали чітко сформованих і яскраво виражених інтересів у Європі. Українське питання більше цікавило царську Росію.Як і будь-яке питання, пов'язане з національним відродженням, українське питання було започатковане в українському громадянстві, висуваючи ідеї національного самовираження та самобутності. З розвитком політичної свідомості на початку XX ст. "українське питання" трансформувалося від культурницького напряму до ідеї розвитку не лише національної культури, а й досягнення повної національної територіальної автономії. Незважаючи на роз'єднаність українських земель, українська політична еліта Росії й Австро-Угорщини почали проголошувати ідею національної автономії України. "Українське питання" із суто внутрішньополітичного поступово переросло у міжнародну проблему реалізації військово-політичних цілей держав у Першій світовій війні. Гострі суперечності між Росією й Австро-Угорщиною стали показовими у боротьбі за територіальні надбання цих держав. Територіальна суперечка привертала увагу дипломатії західних держав, перетворюючи "українське питання" на чи не найголовнішу причину розв'язання світової війни, без вирішення якого примирення було неможливим.Особливе місце в "українському питанні" Росія відводила Галичині. Зі вступом російських військ до Галичини головнокомандувач російської армії великий князь Микола Миколайович оголосив маніфест "Руському народу". За яким була конкретна програма, що зводилася до повного знищення всіх виявів українського національного життя в Галичині. В роки війни російський чинник проблеми розв'язання "українського питання" мав безпосередній вплив на країни Антанти узв'язку з приналежністю до неї Росії. Визначальним фактором, що впливав на визначення місця українського питання у зовнішньо-політичних стратегіях країн Антанти, і Центральних держав, було польське питання, яке посідало вагоме місце в тогочасній європейській політиці. Погляди більшості польських діячів кінця ХІХ-початку XX ст. ґрунтувалися на переконанні у необхідності відродження польської державності в межах "історичних земель".Такі настрої у польських політичних колах ґрунтувались на урядових силах держав Антанти. Російський царизм, незважаючи на ворожість до національних принципів, проголошував необхідність відновити Королівство Польське в межах Росії, сподіваючись таким способом не лише розв'язати українське питання, а й зміцнити підґрунтя російської експансії на захід. Отже, у роки Першої світової війни держави Антанти мали великодержавні політичні цілі. Розв'язання українського питання залишалося у їх політиці поза увагою.