5.Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі

В середині 80-х pp. X ст. київський князь Володимир Великий схиляється до думки щодо прийнятт нової релігії — християнства. Спочатку християнство прийняли сам князь та його найближче оточення. Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, яке поклало початок хрещенню всієї країни.

Прийняття християнства на Русі справило величезний впил на розвиток держави. Було зміцнено владу князя навколо Києва, згуртувало різноплемінні території. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв’язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Християнство сприяло поширенню письменства, а відтак розвитку різних наук, але в межах релігійних догматів. З’являється літописання, іконопис, кам’яне будівництво та ін.

6.Київська Русь в період удільної роздробленості*

Зі смертю Ярослава Мудрого у 1054 р. розпочався новий період в історії Київської Русі - період феодальної роздробленості. Щодо її причин в існують різні погляди. Більшість істориків стверджує, що головною причиною цього процесу став соціально-економічний розвиток Київської Русі, економічне і політичне зміцнення окремих князівств, посилення місцевої феодальної знаті, створення нових політичних і культурних центрів. Зростання економічної могутності князівств, які в умовах господарської замкненості все більше відособлювалися від центру і прагнули незалежності. Цьому сприяло також зростання міст як торговельно-ремісничих і культурних центрів окремих областей. М. Грушевський та його послідовники вважали, що головним чинником розпаду Київської Русі стала боротьба спадкоємців за великокняжий стіл і їх настирливе бажання до створення земель. Перший період роздробленості, за М. Грушевським, закінчується княжінням Мстислава Великого (1132 р.). Це етап боротьби у відносинах між князями: першої - сепаратистської, другої - централістської до об'єднання зусиль у боротьбі з зовнішніми ворогами, передусім половцями. Після смерті Мстислава настає другий період, що тривав до монголо-татарської навали. Це період безпосередньо феодальної роздрібненості, повного ослаблення й занепаду Києва, формування біля нових центрів на іншому політичному фунті нових сил і впливів. Переломним моментом в існуванні Київської Русі М. Грушевський вважав 1169 р., коли Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський повністю поплюндрував Київ.

Всі причини розпаду Київської Русі досить вагомі, але лише їх комплексний взаємовплив і вплив на історичні процеси, що відбувалися в Київській Русі, зумовили перемогу сепаратизму над централізмом, а отже, і загибель Давньоруської держави. Останню спробу об'єднати Руські землі й відновити колишню велич держави зробив Володимир Мономах.

7.Монголо-татарська навала та її вплив на соціально-економічний та політичний розвиток Русі

Наприкінці 12ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня Монгольська держава. 1206 року ханом усієї Монголії було проголошено Чингізхана, який здійснював завойовницьку політику. Перший похід монголів на руські землі відбувся 1223р., битва на річці Калці. Русько-половецьке військо зазнало поразки. Другий похід відбувся наприкінці 30-х років. 1239р. монголи захопили Переяслав та Чернігів. Наприкінці 1239р. вдерлася в Крим. 1240 році захопила Київ. З Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич. З вогнем і мечем монголи пройшли по Київській, Волинській і Галицькій землях. 1240 року монголи вийшли на західні рубежі Русі.

Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії – Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь.

Уже перші наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для слов’янських земель:уйнація та падіння ролі міст, 49 міст були розорені полчищами Батия; занепад ремесла і торгівлі. Руйнація міст, загибель або рабство значної частини ремісників призвели до втрати спадкоємності в ремісництві, зникнення цілих його галузей. Зменшення виробництва товарів спричинило занепад торгівлі; демографічні втрати; знищення значної частини феодальної еліти. Суть золотоординської навали як історичного явища полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників.Отже, загальмувавши соціально-економічний розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні відносини, якісно змінивши структуру влади в північно-східних руських землях, монгольське нашестя та золотоординське іго наклали негативний відбиток на українські землі, загальмувавши їх економічний, політичний і соціальний розвиток на багато віків наперед.