Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія 20-60.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
505.86 Кб
Скачать

26) Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях в

другій половині 19-на початку 20 ст.

Середина XIX ст. була часом випробувань для імперії Габсбургів. Економіка західноукраїнських земель мала чітко виражений колоніальний характер, що позначилося на її структурі та динаміці розвитку. Особливо це помітно у сфері промисловості, де колоніальні форми господарювання виявилися у таких тенденціях, процесах та явищах:

  1. Гальмування промислового розвитку західноукраїнських земель.

  2. Кустарно-ремісничий характер західноукраїнської промисловості.

  3. Орієнтація фабричного виробництва на добування та первинну переробку сировини, деформована структура промислового потенціалу.

  4. Залежність промислового розвитку від іноземного капіталу.

  5. Хижацька експлуатація природних багатств західноукраїнських земель.

  6. Фіксація низької енергоозброєності західноукраїнської промисловості.

  7. Перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту.

Досить складною була ситуація в суспільно-політичній сфері.

Після поразки революції 1849 р. галицьким намісником було призначено

А. Голуховського, який проводив відверто пропольську політику — сприяв призначенню поляків на вищі посади цивільної служби краю; сформував у австрійського уряду думку про те, що український рух є винятково «русофільським»; заблокував реалізацію українських планів поділу Галичини на українську та польську частини тощо.

За цих обставин соціальне напруження, українсько-польське протистояння в західноукраїнських землях наростали.

Відповіддю на посилення польського впливу в західноукраїнських землях стало виникнення москвофільської та народовської суспільно-політичних течій.

Москвофільська (староруська або русофільська) течія виникає ще 1848 р., а у 50-ті роки набуває чіткіших, окреслених форм.

Москвофільський рух мав клерикально-консервативний характер.

Ідеологічна основа цієї течії базувалася на трьох постулатах:

1) протиставлення польській мові «язичія», що заперечувало право на розвиток української мови як літературної;

2) обстоювання тези про єдиний «руський», або ж «панруський» народ, що проживає на території «від Карпат до Уралу», до якого москвофіли зараховували і галицьких русинів;

3) захист таких формальних ознак руської ідентичності, як візантійська літургія, юліанський календар, кириличний алфавіт тощо.

Основною метою народовців стали розвиток української літератури на народній основі, створення єдиної літературної мови, піднесення культурного рівня народу західноукраїнського краю, згуртування національних інтелектуальних сил. Саме тому свою активність вони виявили насамперед у культурній сфері. Безперечними здобутками народовців на культурній ниві були:

- створення мережі народовських періодичних видань (журнали «Мета», «Нива», «Правда», «Русалка», «Вечорниці», газети «Діло», «Батькіщина», «Буковина» та ін.);

- заснування культурно-освітніх та наукових товариств («Руська бесіда» — 1861 p., «Просвіта» — 1868 p., Наукове товариство імені Шевченка — 1873 p.);

- організація українського професійного театру (1864 р. У Львові при товаристві «Руська бесіда»);

- видання та популяризація творів українських письменників Т. Шевченка, Марка Вовчка, Ю. Федьковича, Л. Глібова, І. Франка, Панаса Мирного та ін.