1.5 Врахування еколого-економічних ризиків на регіональному рівні та визначення питомих еколого-економічних збитків від катастроф техногенного характеру

Під екологічним ризиком розуміють ймовірність несприятливих для навколишнього середовища наслідків будь-яких змін природних об'єктів і факторів. Ризик розглядається як ймовірність виникнення надзвичайних подій у певний проміжок часу, виражений кількісними параметрами. Частіше розглядається техногенний аспект екологічного ризику - ймовірність виникнення техногенних аварій, що здатні завдати істотної шкоди навколишньому середовищу або здоров'ю людей [40].

Для забезпечення ефективності функціонування регіональна система управління екологічними ризиками має концентруватись на вирішенні невеликого кола конкретних задач. Основними трьома задачами мають стати: моніторинг та підтримка допустимого рівня екологічних ризиків; напрацювання знань та кращих практик у сфері управління екологічними ризиками; ефективна реалізація проектів мінімізації рівнів конкретних екологічних ризиків.

Оцінка становища при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах з викидом небезпечних отруйних речовин проводиться за наступним алгоритмом: 1) визначення напряму руху хмари зараженого повітря; 2) визначення часу підходу хмари зараженого повітря до об’єкта господарювання; 3) визначення розмірів (глибини, ширини та площі) зони хімічного забруднення; 4) визначення тривалості дії фактору хімічного забруднення; 5) визначення можливих втрат робітників і службовців об’єктів господарювання і населення в осередку хімічного ураження; 6 визначення натуральних показників збитку; 7 вартісна оцінка збитку від аварії.

Алгоритм визначення питомих збитків від надзвичайних ситуацій техногенного характеру включає: 1) кількісний розрахунок збитку прямим методом; 2) розрахунок прямих збитків по хімічній промисловості; 3) перехід на регіональний фактор; 4) визначення питомих збитків по хімічній промисловості; 5) визначення питомих збитків території; 6) емпіричний метод.

Результати розрахунків приведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Розрахунок еколого-економічного збитку від умовної аварії на конкретних підприємствах хімічної промисловості, млн. грн.

Показники	ПАТ «Сумихімпром» (Суми)	ПАТ «Черкасиазот» (Черкаси)	ПАТ «Дніпроазот» (Дніпродзержинськ)	ПАТ «Рівнеазот» (Рівне)	Концерн «Стирол» (Горловка)	ПАТ «Львівський хімічний завод»	«Одеський припортовий завод»	ПАТ «Хімпром» (Вінниця)	ТОВ «Хімпром» (Київ)
Економічний район	Північно-Східний	Центра-льний	Придніпровський	Північно-Західний	Донецький	Карпатський	Причорно-морський	Подільсь-кий	Столич-ний
1 Втрати життя та здоровʼя населення	5,669	6,532	35,330	1,978	5,432	17,245	0,435	2,021	15,133
2. Збиток від руйнування основних та оборотних фондів	4,161	16,183	0,489	5,958	9,633	0,806	2,490	2,356	1,806
3. Збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь	0,087	0,017	0,016	0,089	0,101	0,089	0,024	0,012	0,016
4. збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів	0,002	0,001	0,008	0,002	0,000	0,002	0,010	0,001	0,001
5 збитків рибного господарства	0,900	0,001	0,001	0,001	0,083	0,012	0,001	0,001	0,163
6. Збитки від руйнування житлово-комунального господарства	0,007	0,046	0,046	0,046	0,046	0,046	0,046	0,046	0,046
7. Збитки від знищення або погіршення якості рекреаційних зон	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000	0,000
8. Витрати на ліквідацію аварії	0,090	0,042	0,171	0,108	0,021	0,167	0,018	0,199	0,218
Разом	10,920	22,820	36,059	8,182	15,315	18,367	3,022	4,634	17,383

Експрес – метод визначення еколого- економічного збитку від катастроф техногенного характеру застосовується для проведення оперативних розрахунків величини збитку при мінімальному обсязі вихідної інформації.

Розрахунковий принцип визначення еколого-економічного збитків експрес- методом зводиться до виразу:

, (1.7)

де y_i - питомий збиток; S - площа зони активного ураження; ρ_i - щільність реципієнтів; - регіональний поправочний коефіцієнт для i-го реципієнта, що характеризує відхилення обласних збиткоутворюючих показників від середніх по Україні; - маса j- го викиду.

З метою апробації експрес методу були прораховані еколого-економічні збитки запропонованим методом та пореципієнтним методом для умовної аварії за 9 економічними районами. Результати оцінки викладені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Порівняльна оцінка розрахунків еколого-економічного збитку методами експрес оцінки та комплексним методом, млн. грн.

Економічний район	Експрес метод	Комплексний метод	Відхилення
Північно-Східний	16,428	16,492	0,39%
Центральний	22,858	22,820	0,17%
Придніпровський	35,996	36,059	0,18%
Північно-Західний	8,100	8,182	1,01%
Донецький	33,046	30,630	8%
Карпатський	18,419	18,367	0,29%
Причорноморський	3,015	3,022	0,23%
Подільський	4,638	4,634	0,07%
Столичний	17,378	17,383	0,03%

Входячи з таблиці можна зробити висновок, що відхилення при розрахунку різними методами складає до 8%, що говорить про те що визначення еколого-економічного збитку від катастроф техногенного характеру експрес методом є співставним та достовірним [89].

Управління екологічними ризиками транскордонного впливу є не тільки необхідним, але й корисним. Оскільки своєчасне оповіщення про можливі негативні події й наслідки може знизити можливі економічні втрати або прийняти необхідні дії по запобіганню можливих загроз.

Основними перевагами управління екологічними ризиками транскордонного впливу є: розширення бази знань країн партнерів й інформації про наявність можливих джерел ризику; збільшення набору доступних стратегій і забезпечення економічно вигідних рішень; облік помилок і уроків минулого ,для запобігання можливих негативних наслідків для навколишнього природного середовища; створення транскордонної комунікаційної системи оповіщення; управління екологічними ризиками транскордонного впливу в умовах дефіциту фінансових ресурсів дозволить розподілити ризики й ресурси (за рахунок спільного фінансування винуватцем можливого ризику й сусіда наслідку, що отримує можливий екологічний ризик, можна запобігти або знизити екологічний ризик до прийнятного рівня); розподіл користі й витрат ( у випадку, коли винуватець сплачує компенсацію. На прикладі Фінляндії й Росії компенсація фінською стороною за скидання додаткового об’єму води у ріки Росії, що перебуває нижче за течією , за втрату гідроенергії) [14]; створення єдиної моніторингової бази стану навколишнього середовища дозволить підвищити об'єктивність процедур оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище і, як наслідок, створення адекватного механізму матеріального відшкодування.

Одним із шляхів попередження виникнення ризиків транскордонного впливу є можливість впровадження системи внутрішньої торгівлі викидами в Україні. Основними засадами системи внутрішньої торгівлі викидами (національної системи торгівлі викидами) є те, що кожне європейське промислове підприємство, яке відповідає вимогам Схеми Торгівлі Викидами EU ETS (механізм регіональної торгівлі одиницями викидів вуглецевого газу (та еквівалентних газів), який встановлює зобов’язання операторів джерел викидів, які підпадають під дію EU ETS, проводити систематичний моніторинг та звітувати про такі викиди, а також мати та здавати в кінці кожного звітного року відповідну кількість дозволів на викиди CO₂, що відповідає реальним підтвердженим викидам в цей період, при розрахунку 1 дозвіл = 1 тонна CO₂), отримує певну кількість сертифікатів на викиди парникових газів. Якщо деякі підприємства здатні зменшувати шкідливі викиди, наприклад, шляхом технологічних новацій, то вони можуть продавати залишкові сертифікати іншим фірмам, які перевищують норми наданого їм ліміту. Аналогічно, невикористані внаслідок зниження виробництва сертифікати можуть бути продані. Таким чином ініціюється національний, а згодом, і європейський ринок сертифікатів, який з точки зору економічної теорії є одним із найкращих методів регулювання ринку [78].

Важливими аспектами при запровадженні схеми торгівлі викидами (СТВ) в Україні мають стати: питання прозорості функціонування СТВ; застосування стандартів ЄС і прикладів функціонування СТВ Євросоюзу в Україні; запозичення керівних принципів моніторингу та звітності СТВ ЄС; адекватні амбіції України щодо встановлення межі (лімітів) на викиди парникових газів, що призводять до реального скорочення викидів в Україні; зрозумілий та чіткий моніторинг та перевірка під час функціонування СТВ в Україні; незалежні перевірки розрахунку викидів парникових газів в Україні; фінансування заходів із «жорсткого озеленення», оскільки саме ці проекти призводять до скорочення викидів парникових газів; створення правової бази для функціонування СТВ, прийняття нового закону Верховною Радою України, який би встановлював основи функціонування схеми торгівлі викидами в Україні; врегульовання порядку видачі дозволів на викиди парникових газів в Україні; створення умов для уникнення конфлікту інтересів у процесі регулювання, реалізації і контролю за реалізацією СТВ в Україні (нормативне регулювання, імплементація, та контролюючі повноваження повинні бути розподіленими між різними органами та гілками влади); залучення різних гілок влади, міністерств, органів на місцях, контролюючих органів до реалізації СТВ в Україні; встановлення відповідальності за порушення законодавства при реалізації СТВ в Україні; визначення конкретного урядового органу, відповідального за реалізацію СТВ в Україні та передбачення персональної відповідальності державних службовців за порушення правових норм у сфері функціонування СТВ; забезпечення участі громадськості в процесі прийняття рішень в сфері імплементації СТВ; доступ громадськості до інформації про функціонування СТВ в Україні, включаючи інформацію про продаж квот на викиди парникових газів, суми залучених коштів від продажу квот, розподіл надходжень між різними галузями економіки та підприємствами, порядок видачі дозволів на викиди парникових газів і т.д. [7].