3.4 Удосконалення системи організаційно-економічного забезпечення еколого-орієнтованого управління адміністративною територією
Реалізація принципів збалансованості соціальних, економічних та екологічних інтересів у адміністративно-територіальній одиниці ґрунтується на відповідному організаційно-економічному забезпеченні. Формування системи організаційно-економічного забезпечення еколого-орієнтованого управління адміністративно-територіальною одиницею передбачає розроблення механізму фінансування та стимулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання у регіоні.
В економічному словнику слово «механізм» визначається як послідовний стан, процеси, що характеризують собою яку-небудь дію або явище [130]. У свою чергу, механізм мотивації (стимулювання) трактується як сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що зацікавлюють людину в здійсненні певної економічної діяльності з метою задоволення потреб та реалізації інтересів. Механізм фінансування є цілісною, взаємозв'язаною та взаємодіюючою системою рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Складові механізму фінансування та стимулювання повинні бути сформовані таким чином, щоб суб’єкти господарювання могли здійснювати свою діяльність, не завдаючи шкоди навколишньому природному середовищу, при цьому залишаючись у стані конкурентоспроможності та прибутковості. Механізм фінансування та стимулювання еколого-орієнтованої системи управління має функціонувати таким чином, щоб його складові охоплювали всі рівні адміністративно-територіального управління: рівень області, району, базовий рівень та рівень суб’єктів господарювання.
Методично пpoцec фopмувaння opгaнiзацiйнo-eкoнoмiчнoгo забезпечення еколого-орієнтованого управління адміністративно-територіальними одиницями передбачає видiлeння тaких етапів:
формування еколого-орієнтованої структури управління на рівні області, району та на базовому рівні;
визначення рівня збалансованості соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці;
на основі виявлених диспропорцій у розвитку соціальної, екологічної та економічної сфер діяльності обгрунтовується розподіл фінансових ресурсів та спрямування їх першочергово у ті сфери, що забезпечують підтримання траєкторії збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці;
розроблення стратегій еколого-орієнтованого управління залежно від визначених оптимальних значень соціо-еколого-економічного розвитку;
формування моделі соціо-еколого-економічного зростання;
poзpoблення механізму фінансування та стимулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання.
Cутнicтю механізму фінансування та стимулювання еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання є poзв'язaння соціо-eкoлoгo-eкoнoмiчниx супеpeчнocтeй. Нeoбхiдна така cтpуктуpa механізму фінансування та стимулювання еколого-орієнтовантої діяльності суб’єктів господарювання, яка б зaбeзпeчувaлa еколого-орієнтоване управління нa пiдпpиємcтвi та в адміністративно-територіальній одиниці.
У cтpуктуpi (рис. 3.7) дoцiльнo видiлити дeкiлькa cклaдoвиx зaбeзпeчeння еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання: мeтa i зaвдaння еколого-орієнтованої діяльності суб’єктів господарювання; пpинципи: бeзпeка i cтiйкicть, cиcтeмнicть, пpeвeнтивнicть, нaукoвicть, гнучкicть, пpiopитетнicть; функцiї: врахування стандартних, а також poзpoблення кoмплексу захoдiв для зaбeзпeчeння еколого-орієнтованої діяльності пiдпpиємcтв (екологізація, відповідність нормативам, зокрема ISO 14000); метoди: адміністративно-правові, економічні та соціально-психологічні методи, прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень з метою забезпечення сталого розвитку території.
Рисунок 3.7 – Структурно-логічна схема організаційно-економічного забезпечення еколого-орієнтованої діяльності
Доцільно розглянути окремо механізми фінансування та механізми стимулювання до еколого-орієнтованої діяльності на рівні адміністративно-територіальної одиниці.
До складу фінансового механізму входять такі основні елементи: фінансові методи; фінансові важелі; фінансові інструменти; нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення. За сучасних умов широко застосовують такі фінансові методи: фінансове планування, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансове прогнозування, бюджетування, фінансовий аналіз, оцінку інвестиційних проектів та інші. До інструментів фінансового менеджменту належать ставки податків та зборів, ціни, тарифи, пільги, санкції, дивіденди, фінансові показники, фінансові коефіцієнти.
За кордоном з метою покращання умов інвестування екологічних напрямків діяльності функціонують екологічні банки. Основними джерелами фінансів у екобанках слугують бюджетні кошти, що консолідуються в екорахунках, інноваційні ресурси, залучення засобів підприємств, установ, організацій, населення, інвестиції держав і громадян.
У США існує практика випуску екологічних облігацій під вирішення конкретних екологічних проблем. З розвитком системи екологічного страхування на Україні ці кошти можуть розглядатися як джерело фінансування екологічних банків.
Основним інструментом регулювання природокористування стають екологічні фонди місцевого, регіонального та державного рівнів. Платежі в них доцільно сплачувати за двома ставками. За однією здійснюється плата за викиди у межах установлених нормативів, а за іншою – підприємство платить за перевищення викидів над нормативами, зазвичай ця ставка перевищує базову (індексація базових ставок не встигає за темпами інфляції, тому екорахунки не захищені від інфляції). Органи управління навколишнім природним середовищем можуть коригувати базову ставку відповідно до регіональних особливостей. Крім того, вони встановлюють для підприємств допустимий рівень викидів, що фіксується в ліцензії на природокористування, на основі якої укладається угода на природокористування між підприємством-забруднювачем та органами управління охороною довкілля. Ця угода є юридичним документом і може бути подана до суду.
Додатковими джерелами фінансування природоохоронних заходів є екорахунки, метою яких є збір додаткових коштів для фінансування заходів з охорони навколишнього середовища і відновлення екосистем. Екорахунки здійснюють такі види фінансування: субсидії або дотації (гранти), що не повертаються, пільгові безпроцентні або з пільговою ставкою процента позики, субсидії на виплату процентів за кредитами (для організацій, які взяли банківський кредит на природоохоронний проект). Джерела формування: плата за забруднення навколишнього середовища і за використання природних ресурсів, разові бюджетні внески й кошти від приватизації державного майна та інші.
З метою покращання фінансових можливостей місцевих бюджетів, щодо фінансування природоохоронних заходів, доцільно закріпити за місцевими бюджетами частку платежів (зборів) за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища. Для стимулювання переходу на виробництво та споживання екологічно чистої продукції потрібно надати місцевим органам влади право створення системи пільгового оподаткування екологічних видів продукції та послуг за одночасніої компенсації втрат цих бюджетів шляхом підвищеного оподаткування екологічно небезпечних товарів. Не менш важливим є надання пільг під час оподаткування підприємств, установ та організацій у разі реалізації ними заходів щодо охорони навколишнього природного середовища: переходу на маловідхідні, ресурсо - та енергозбережні технології організації виробництва; упровадження очисного обладнання й устаткування для утилізації та знешкодження відходів; застосування приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, а також виконання інших заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища.
Крім зазначених заходів фінансового забезпечення екологічної діяльності особливої уваги заслуговує питання розподілу фінансових ресурсів між соціо-еколого-економічними складовими конкретної території. Розподіл фінансових ресурсів пропонується здійснювати на основі виявлених диспропорцій у розвитку соціальної, екологічної та економічної сфер діяльності та спрямування фінансових ресурсів першочергово у ті сфери, що забезпечують підтримання траєкторії збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Диспропорції у соціо-еколого-економічному розвитку адміністративно-територіальної одиниці виявляються згідно з методичними положеннями попереднього підрозділу на основі визначення інтегральних індексів соціо-еколого-економічного розвитку адміністративної території.