2.5. Формування моделі еколого-орієнтованого управління на базовому рівні
Місцевий (базовий) рівень управління є найбільш проблематичним і складним. Саме на цьому рівні реалізуються державні, регіональні й власні рішення щодо інтересів територіальних громад сіл, селищ та міст. На сьогодні місцевий рівень управління недостатньо використовує власні права, обов’язки та особливості функціонування, що викликане існуванням муніципальної та особистої власності територіальних громад, як об’єктів управління та їхніх органів – місцевих рад, складністю формування місцевих бюджетів, тяжкого стану соціальної сфери та існуючими диспропорціями у рівнях економічного розвитку. Однак саме на цьому рівні мають реалізовуватися принципи еколого-орієнтованого управління.
Система місцевого самоврядування поєднує: територіальну громаду; сільську, селищну, міську ради; сільського, селищного, міського голові; виконавчі органи сільської, селищної, міської рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
В організаційних структурах місцевих державних адміністрацій, що входять до складу структурних підрозділів обласної й районної адміністрацій, відсутні управління, відділи, пов’язані із забезпеченням цілей охорони природи, раціональним використанням природних ресурсів, їх відтворенням, створенням умов для екологічно збалансованого економічного й соціального розвитку території. Лише до функцій деяких галузевих управлінь і відділів обласної і районних державних адміністрацій частково включені завдання, пов’язані з охороною природи та природокористуванням.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері збереження довкілля – це визначені Конституцією та законами України, іншими правовими актами права та обов’язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування зі здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.
Основними критеріями для розмежування повноважень державних і місцевих органів у галузі охорони навколишнього середовища можна назвати: джерела фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища; статус природних ресурсів (загальнодержавного або місцевого значення); масштаби впливу на навколишнє природне середовище (транснаціональний, міжрегіональний, регіональний, місцевий рівні, яким підпорядкована територія).
У ЄС принципи та підходи сталого розвитку ґрунтуються на засадах концепції нового публічного/державного менеджменту, теорії політичних мереж, концепції демократичного врядування. Вони є узагальненням теоретичних напрацювань та практичного досвіду, інструментів і технологій, методів та засобів, застосування яких дає зможливість сповна задовольняти потреби та інтереси громадян, надавати їм якісні послуги, в цілому забезпечуючи сталий розвиток адміністративної території.
Принципи та підходи щодо забезпечення екологічно сталого розвитку на місцевому рівні реалізуються через конкретні механізми, зокрема: екологічні податки, екологічні стандарти, екологічне управління та аудит, екологічний бізнес, компенсація екологічної шкоди за рахунок винуватця («забруднювач платить»), стимулювання, залучення екологічних інвестицій, тощо. Зокрема, в Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року вперше серед основних принципів національної екологічної політики визнаються: необхідність урахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських рішень, під час розроблення документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку.
На місцевому рівні теорія сталого розвитку передусім реалізується у вигляді концепції та плану дій, що адаптують загальні наукові підходи до потреб територіальної громади. Зокрема, концепція сталого розвитку населеного пункту є цілісною системою принципів, завдань та заходів, реалізація яких має сприяти переходу села, селища або міста на засади екологічно збалансованого (сталого) розвитку. Вона є основою для розроблення стратегій, місцевих проектів та програм соціально-економічного розвитку, генеральних планів, логістики, громадського транспорту, функціонування системи комунального господарства тощо, націлених на реалізацію місцевої політики. Причому пріоритетами мають визначатися як соціальні, так й економічні та екологічні питання.
Зокрема Н. Кривокульська, досліджуючи проблеми в контексті екологічного управління на базовому рівні, зазначає, що для створення місцевого потенціалу щодо управління охороною довкілля й адаптації регіональної екологічної політики до особливостей територіальних спільнот базового рівня необхідно: чітко визначити функції регіонального і місцевого рівнів; поглибити міжмуніципальне партнерство задля подолання адміністративної роздробленості у вирішенні екологічних проблем; зміцнити потенціал місцевих органів влади з метою забезпечення їм можливості стимулювання (через фінансову підтримку) розвитку екологічного менеджменту, підготовки й реалізації місцевих екологічних проектів.
Системне дослідження проблем у сфері екологічного управління на базовому рівні обумовлює необхідність формування системи еколого-орієнтованого управління. Формуванння еколого-орієнтованої системи управління на базовому рівні потребує екологізації організаційної структури подібно тим, які пропонується створити на обласному та районому рівнях управління.
Схема еколого-орієнтованої структури управління адміністративною територією на базовому рівні зображена на рис. 2.11. У запропонованій еколого-орієнтованій структурі управління адміністративною територією на базовому рівні перший блок відображає інтеграцію екологічних функцій у функції структурних підрозділів та відділів територіальної громади. Інтеграція екологічних функцій забезпечується відділом, що здійснює екологічне управління. На базовому рівні екологічне управління здійснюється відділом цивільного захисту, екологічної безпеки та охорони праці. Звертаючи увагу на системний підхід до еколого-орієнтованого управління, передбачається доповнення та розширення існуючих екологічних функцій, які інтегруватимуться в загальну систему управління базового рівня. При цьому виникає необхідність утворення взаємозв’язків із Департаментом екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів конкретної області.
Рисунок 2.11 – Схема еколого-орієнтованої структури управління на базовому рівні
На сьогодні екологічна функція територіальних громад полягає у розробленні місцевих програм та участі у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля. Широкі повноваження в галузі охорони довкілля надані громадянам-членам територіальних громад. Вони в порядку, визначеному законодавством, мають право брати участь в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції екологічно небезпечних об'єктів і вносити пропозиції до державних та господарських органів із цих питань, а також у проведенні громадської екологічної експертизи, розробляти пропозиції щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду, виконувати функції громадських інспекторів охорони навколишнього природного середовища тощо.
Необхідно зазначити, що особливе значення має формування екологічної інфраструктури міста. До складових екологічної інфраструктури міста потрібно віднести: розвиток системи зелених насаджень та акваторій, формування безперервного природного каркасу в просторі міста.
Крім відділів та управлінь, для оперативного й кваліфікованого виконання своїх повноважень виконавчі комітети створюють комісії, до складу яких, крім працівників апарату виконкому, входять представники громадськості, депутати відповідної ради, які також мають оперувати екологічною інформацією.
Потрібно зазначити, що в міських радах, крім виконавчих, функціонують і дорадчі органи. До дорадчих органів належать громадська та містобудівна ради (рис 2.12).
Рисунок 2.12 – Дорадчі органи міської ради
Інтеграція екологічного фактора до містобудівної ради має реалізовуватися через створення додаткових вимог, згідно з якими всі місто - будівничі проекти повинні містити екологічний розділ. Для цього повинні проводитися дослідження щодо врахування екологічних показників, під час реалізації функцій містобудування.
Зокрема, діяльність громадської ради повинна активно просувати ідеї екологічно-сталого розвитку в програмах і проектах. Так, наприклад, метою Сумської міської молодіжної громадської організації «Ліцей» є підготовка майбутніх лідерів, які зможуть активно залучатися до розбудови України. Звертаючи увагу на досить серйозні цілі громадської організації, інтеграція екологічної функції повинна забезпечувати підготовку лідерів, які системно враховуватимуть соціо-еколого-економічні аспекти розвитку території.
Сумська обласна громадська організація «Бюро аналізу політики» – це неприбуткова громадська організація, яка об’єднує у своїх лавах експертів, маркетологів, політологів. Мета діяльності цієї громади – впровадження заходів, спрямованих на підвищення рівня політичної культури партійних, громадських та профспілкових об’єднань. Бюро виконує багато важливих завдань для розвитку міста, тому врахування екологічного фактора є необхідною умовою. Врахування екологічного фактора має відображатися в частині багатоаспектного дослідження та аналізу державної політики на всіх рівнях управління. В частині розвитку міжнародного співробітництва Бюро може використовувати досвід та практику зарубіжних країн у галузі еколого-орієнтованого управління на базовому рівні.
Сьогодні Спілка української молоді є потужною молодіжною організацією, що стала засновником Сумського обласного комітету молодіжних організацій. Спілка української молоді організовує значну кількість навчальних тренінгів, таборів для молоді. Також організація спрямовує свої зусилля на співпрацю з неурядовими об'єднаннями з інших регіонів України, займається міжнародними молодіжними обмінами. Так, спілкою організовуються екологічні тренінги, розвиваються можливості для організації еко-таборів, здійснюються програми з молодіжного обміну щодо формування екологічно чистих територій.
Таким чином, інтеграція екологічного фактора до стуктурних елементів місцевого рівня передбачає: формування і підвищення екологічної культури, посилення еколого-духовних традицій, формування місцевої комплексної системи гармонійного співіснування населення та природи; формування екологічної свідомості та культури населення; інформування населення про набутий міжнародний та вітчизняний досвід гармонійного співіснування соціальної, екологічної та економічної підсистем та про досягнення етноландшафтної рівноваги з використанням громадських механізмів і структур, формування середовища місцевого екологічного підприємництва та надання підтримки та доступу до природоохоронних місцевих фондів; проведення систематичних екологічних тренінгів на базі місцевих навчальних закладів; дотримання еколого-орієнтованих взаєзв’язаних показників на місцевому рівні (Додаток Г, табл. Г.3).
Отже, еколого-орієнтоване управління на базовому рівні має здійснюватися через екологізацію структурних підрозділів органів територіальної громади.
Перехід на еколого-орієнтовані форми управління сільськими радами передбачає здійснення органічного та агроландшафтного сільського господарства, виключення збитку в екологічній, соціальній та економічний сферах діяльності. Крім того, необхідно зауважити, що в системі еколого-орієнтованого управління сільським господарством основними елементами є сільськогосподарське виробництво, його земельно-природний потенціал та життєдіяльність населення.
Зокрема, згідно з Концепцією розвитку сільських територій, схваленою 2013 р., передбачається необхідність прийняття і реалізація Стратегії розвитку сільських територій, що ґрунтується на необхідності існування локальних стратегій розвитку кожного села (селища) або групи сіл (селищ) у межах сільської території та здійснення заходів галузевих програм, розроблених на виконання зазначеної Стратегії. Поняття зрівноваженого розвитку полягає не стільки в здатності такої системи до існування (оскільки це лише наслідок процесу), а й у збереженні динамічної рівноваги між раціональністю і вартостями всіх трьох сфер: екологічними, економічними й суспільними постулатами. Збереження такої рівноваги – основне завдання розроблення Стратегії.