14.Поняття та ознаки правової держави

Вперше термін "правова держава" було вжито німецькими вченими К. Т. Велькером (1813), І. X. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття "правова держава" пов'язують з ім'ям Р. Моля. У 1829 р. він дав визначення правової держави як конституційної держави, яка повинна базуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на зебезпеченні судового захисту людини.

В Україні вчення про правову державу виникло у другій половині XIX ст. Активно працювали над створенням теорії правової держави вчені Б. Кістяківський, М. Коркунов, Г. Шершеневич та ін.

Правова держава - це новий етап розвитку державності. її не можна проголосити - вона повинна скластися як результат реформ економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою і особистістю.

Правова держава - це така держава, в якій лише юридичними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за створенням та застосуванням юридичних законів. Відсутня жорстка регламентація з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики, існує право вільного в'їзду та виїзду, обміну інформацією, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами.

Ознаки:

1) панування права в усіх сферах суспільних відносин, що підлягають державному врегулюванню. Це не дає можливість приймати й реалізовувати свавільних рішень, які виходять з якихось приватних інтересів і не враховують потреби інших членів суспільства. Право визначає зміст чинних законів;

2) взаємна відповідальність держави і громадянина, державних органів та посадових осіб, що перетворює їх на рівноправних соціальних партнерів;

3) наявність широких, демократичних й реальних прав і свобод людини і громадянина;

4) функціонування реальних та ефективних засобів захисту й відновлення прав і свобод людини і громадянина у випадках їх протиправного порушення чи обмеження;

5) організація і поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову;

6) розвинена система чинного законодавства;

7) провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфліктних ситуацій;

8) ефективна діяльність інших правоохоронних органів у забезпеченні законності і правопорядку;

9) високий рівень правосвідомості та правової культури громадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів.

15.Соціальна держава, її ознаки

Соціальна держава - це держава, що ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, має збалансовану економіку і ефективну правову систему, та здатна, відповідно до принципу соціальної справедливості, забезпечити громадянам гідний рівень життя, гарантувати соціальну стабільність, соціальну безпеку і соціальну допомогу, громадянський мир і злагоду. Соціальною може бути тільки багата і раціональна (розумова) держава, держава стратегічного розрахунку.

Ознаки:

1) ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, ефективній правовій системі;2) передбачає стабільну збалансовану економічну основу - розвинене соціально орієнтоване ринкове господарство; розумна пропорція між виробничими і невиробничими секторами економіки;

3) має юридичну основу - цивілізоване соціальне законодавство, що відповідає принципу соціальної справедливості та динамічно реагує на зміни соціально-економічних процесів;

4) гарантує поєднання державної турботи про соціальну захищеність основних прав громадян відповідно до закону і соціальної активності самих громадян у сферах, ключових для їхнього особистого (навіть не приватного) життя;

5) гарантує соціальну безпеку громадян, котрі самостійно (завдяки своїй активності) забезпечують необхідний/достатній рівень матеріального добробуту для себе і членів своєї сім'ї, тобто створює "мови для реалізації права на працю, професійне навчання, перекваліфікацію, рівні стартові можливості для молоді тощо;

6) надає соціальну допомогу громадянам (хоч би на рівні прожиткового мінімуму), які неспроможні нести відповідальність за свій добробут, тобто соціально вразливими верствами населення - старим, непрацездатним, хворим (на СНІД); безробітним з незалежних від них причин; малолітнім дітям, котрі не мають батьків та ін. Здійснення комплексних програм соціалізації щодо названих груп населення може перебороти їх відчуження від основної соціально забезпеченої частини суспільства;

7) проводить соціальну політику, спрямовану на зміцнення соціальної стабільності і злагоди в суспільстві, зведення до мінімуму надмірного майнового розшарування населення, формування "середнього класу" (розумне оподаткування доходів). Соціальна й економічна нерівність мають бути такими, щоб кожна людина могла розумно очікувати переваг для себе та мати відкритий доступ до посад, можливість змінити своє соціально-економічне становище.

Термін "соціальна держава" з'явився до Другої світової війни у працях Ад. Пренса, Г.Ф. Шершеневича. Майже одночасно з ними О. Гірке (1841-1921) ввів у науковий обіг термін "соціальне право". Поняття "соціальна держава" сформульоване в 1929 р. німецьким державознавцем X. Хеллером, після чого воно поширилося в Європі. Формуванню соціальної держави в Україні можуть сприяти такі заходи: законодавче установлення обсягу соціальних послуг і їх державне гарантування; формування соціального законодавства на чолі з Соціальним кодексом; введення інституту омбудсмана - Уповноваженого Верховної Ради (або Президента) з прав людини по соціальних питаннях; створення в судах загальної юрисдикції колегій із розгляду соціальних спорів та ін.