- •1. Геологічна частина
- •Географо-економічні умови
- •1.2. Геолого-геофізична вивченість
- •1.3. Геологічна будова
- •1.3.1. Проектний літолого-стратиграфічний розріз
- •1.3.2. Тектоніка
- •1.3.3 Нафтогазоносність
- •Гідрогеологічна характеристика
- •Фізико-літологічна характеристика колекторів продуктивного горизонту
- •1.3.6.Фізико-хімічна характеристика газу і конденсату
- •1.3.6.1. Методика та умови відбору проб
- •1.3.6.2. Склад вільних газів
- •1.3.6.3. Склад пластового газу
- •1.3.6.4. Фізико-хімічні властивості конденсатів
- •3. Спеціальна частина
- •Підрахунок запасів газу
- •Обгрунтування методу підрахунку запасів газу
- •Обгрунтування підрахункових параметрів
- •2.1.2.1. Обгрунтування площі газоносності
- •2.1.2.2. Обгрунтування газонасиченої товщини
- •2.1.2.3. Обгрунтування коефіцієнту пористості
- •2.1.2.4. Обгрунтування коефіцієнту газонасиченості
- •2.1.2.4. Обгрунтування температурної поправки
- •2.1.2.6. Обгрунтування початкового і кінцевого пластових тисків
- •2.1.2.7. Обгрунтування поправок на відхилення вуглеводневих газів від закону Бойля-Маріотта
- •2.1.2.8. Обгрунтування коефіцієнту газовіддачі
- •2.1.3. Підрахунок запасів газу
- •2.1.4. Підрахунок запасів конденсату
- •2.1.5. Класифікація під рахункових запасів газу за промисловим значенням та ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення
- •4. Охорона праці
- •4.1. Аналіз умов праці при проведенні геолого-розвідувальних робіт
Фізико-літологічна характеристика колекторів продуктивного горизонту
Горизонт С-7 розкритий всіма свердловинами з товщиною 51-59 м. Літологічно горизонт складений пісковиками, алевролітами та аргілітами з поодинокими прошарками вапняків. В середній частині горизонту встановлено пласт С-7, який прослідковується по всій площі родовища і має ефективну товщину від 4,0(св.№3,4) до 6,4 м (св. № 1).
1.3.6.Фізико-хімічна характеристика газу і конденсату
1.3.6.1. Методика та умови відбору проб
Газоконденсатні дослідження свердловин Аксютівського ГКР проводились згідно "Інструкції по комплексному дослідженню газових і газоконденсатних пластів та свердловин" та "Методичному керівництву по дослідженню природних газоконденсатних систем" .
Для дослідження застосовувався метод малих відборів газу, за яким вся продукція свердловин спрямовується в газопровід, а частина потоку (менше ніж 1%) за допомогою спеціального пробовідбірного зонду відводиться на малу термостатовану сепараційну установку (МТСУ). Пробовідбірний пристрій монтували на гирлі фонтанної арматури і спускали в трубний простір нижче хрестовини.
Проби конденсату і газу сепарації відбирались одночасно після того, як були установлені стабільні умови роботи малої сепараційної установки, що фіксується постійністю тиску, температури і питомих виходів конденсату.
На основі даних про об'єми пропущеного газу через сепараційну установку і об'єм виділеного стабільного конденсату визначались питомі виходи конденсату. При цьому об'єм газу сепарації приводився до стандартних умов (Р=0,1013 МПа, t=20°С).
Замір об'ємів відходячих відсепарованих газів проводився за допомогою газового лічильника РГ-100, а замір об'ємів виділених стабільних конденсатів – за допомогою мірних циліндрів. Об'єм нестабільного конденсату визначався через коефіцієнт усадки. Температура в сепараторі і лічильнику замірялась за допомогою лабораторних термометрів. Час проходження об'єму газу сепарації через лічильник фіксувався секундоміром.
В процесі проведення досліджень свердловини працювали на факел.
Витрати газоконденсатної суміші на малу термостаційну установку визначались за формулою:
(8.1)
де: Q1 – витрати газоконденсатної суміші на МТСУ, м3/с;
Q2 – дебіт свердловини, м3/с;
d1, d2 – внутрішні діаметри наконечника пробовідбірника та викидної лінії відповідно, м.
В таблиці 8.1 приведені дані по характеристиці свердловин, режиму їх роботи та про режим сепарації і середній питомий вихід конденсату з видобувної газоконденсатної системи.
В лабораторних умовах визначено склад відсепарованого газу, кількість і склад газу дегазації, основні фізико-хімічні властивості конденсату (густина, в'язкість, фракційний склад) та інші характеристики, які необхідні для розрахунку пластових систем.
Вміст вуглеводнів С5+ у видобувному газі дорівнює сумі вмісту цих вуглеводнів в сирому конденсаті та відсепарованому газі.
При розрахунку складу видобувного газу, газ дебутанізації подається в сумі з дегазованим конденсатом.
Склад видобувного газу розраховано виходячи з 1 м3 газу сепарації.
Вихідні дані для розрахунку:
питомий вихід стабільного (дегазованого) конденсату, qс.к., 10-6 м3/м3;
питомий вихід нестабільного конденсату, qн.к., 10-6 м3/м3;
об'ємний коефіцієнт усадки, Кус.;
об'єм контейнера, пробовідбірника, Vконт., 10-6 м3;
об'єм газу дегазації в об'ємі контейнера, Vг.д., 10-3 м3;
густина стабільного (дегазованого) конденсату, с.к., кг/м3;
молекулярна маса стабільного (дегазованого) конденсату, Мск;
склад газу сепарації, хі, % мольні;
склад газу дегазації, хі, % мольні;
склад стабільного (дегазованого) конденсату, хі, % мольні;
- молекулярна маса вуглеводнів С6+ в газах сепарації і дегазації.
Потенційний вміст вуглеводнів С5+ в пластовому газі (П) дорівнює сумі цих вуглеводнів в нестабільному (сирому) конденсаті (К) та у відсепарованому газі (в розрахунку на 1 м3 газу сепарації) (L):
П = К+L (8.2)
Вміст вуглеводнів С5+ в нестабільному конденсаті (К) дорівнює сумі вмісту цих вуглеводнів в газах дегазації (К1), дебутанізації (К2) та в дебутанізованому конденсаті (К3):
к = к1+к2+к3 (8.3)
Вміст вуглеводнів С5+ в газах дегазації (К1), дебутанізації (К2) та в дебутанізованому конденсаті (К3) визначається за формулами:
(8.4)
(8.5)
(8.6)
де: q – кількість нестабільного (сирого) конденсату, віднесене до 1 м3 газу сепарації, см3/м3;
V- об'єм контейнеру, см3;
а – об'єм газу дегазації в об'ємі контейнеру, л;
– об'єм газу дебутанізації в об'ємі контейнеру, л;
b–кількість стабільного (дебутанізованого) конденсату в об'ємі контейнеру, см3;
l1 – вміст вуглеводнів С5+ в газі дегазації, % мол.;
l2 – вміст вуглеводнів С5+ в газі дебутанізації, % мол.;
м1 - молекулярна маса вуглеводнів С5+ в газі дегазації;
м2 - молекулярна маса вуглеводнів С5+ в газі дебутанізації;
420- густина стабільного (дебутанізованого) конденсату, г/см3 .
Вміст вуглеводнів С5+ в газі сепарації визначається за формулою:
(8.7)
де: l3 –вміст вуглеводнів С5+ в газі сепарації, % мол.;
м3 - молекулярна маса вуглеводнів С5+ в газі сепарації.
Для підвищення точності розрахунку складу пластового газу вуглеводні С5+ в газах сепарації, дегазації та дебутанізації розподіляються на С5 та С6+.
В загальному вигляді рівняння для розрахунку потенційного вмісту вуглеводнів С5+ у пластовому газі має вид:
(8.8)
Оскільки дегазація нестабільного конденсату проводилась при температурі 35°С, кількість газу дебутанізації у складі дегазованого конденсату дуже незначна. Тому у розрахунку складу пластового газу газ дебутанізації подається в сумі з газом дегазації.
Таблиця 8.1 – Умови відбору проб газу сепарації та сирого конденсату
№ св. |
Пласт |
Інтервал перфорації, м |
Рпл., МПа Н, м |
Тпл., ºК Н, м |
НКТ |
Тиск, МПа |
Р, МПа/%
|
Дебіт газу, тис.м3/добу |
Газокон- денсатний фактор см3/м3 |
Умови се-парації |
Дата від-бору проб |
|||||
діаметр, мм |
глибина спуску, м |
|||||||||||||||
Ртр. |
Рзтр. |
Рвиб. |
||||||||||||||
Рсеп, МПа |
Тсеп, ºК |
|||||||||||||||
по сирому |
по стабіль-ному |
|||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
4 |
С-2-3а С-2-3б |
3363-3391 |
32,0 |
- |
73 |
3345 |
5,9-8,5 |
8,8-12,0 |
14,8 |
17,2/53,7 |
12 |
71,2 |
57,5 |
5,9 |
12 |
травень 2009 |
3 |
С-17-18в С-19-21 |
3706-3708 3710-3720 |
38,1 |
124 |
73 |
3688 |
17,6 |
18,2 |
25,0 |
13,1/34,4 |
91,1 |
153,3 |
115,0 |
5,9 |
8 |
травень 2008 |
