1.3.2. Тектоніка

В тектонічному відношенні Аксютівське родовище розташоване в межах північного борту центральної частини Дніпровсько-Донецької западини.

В загальному структурному плані район характеризується моноклінальним зануренням осадового комплексу крейди, юри, тріасу, пермі у напрямку до центральної частини западини, під якими поховані структурні форми кам’яновугільних відкладів.

Південна границя північного борту відповідає крайовому розлому, який відокремлює від нього занурену частину западини і прибортову зону.

Результати геофізичних досліджень та глибокого буріння дозволяють зробити висновок, що ложе кристалічного фундаменту на даній території північного борту являє собою складну систему блоків з різнонаправленими площинами тектонічних порушень. Гіпсометрія поверхні кристалічного фундаменту фіксується на глибинах 4-5 км.

Характерними ознаками відношення структур до бортової зони є відсутність в розрізі відкладів девону, а також різке скорочення потужності всього осадового комплексу, у тому числі кам’яновугільних відкладів, з повною відсутністю турнейського ярусу.

На фоні загального занурення кам’яновугільних відкладів в південно-західному напрямку в межах даної території виділяються структурно-тектонічні зони субширотного простягання, утворених ланцюжками в основному малоамплітудних та невеликих за розмірами позитивних структурних форм. До них відносяться: Платівсько-Білозірська, Ракитнянсько-Коробочкинська, Наріжнянсько-Огульцівська, Скворцівсько-Коротицька, Юліївсько-Безлюдівська, Кузьмичівсько-Гуринівська зони.

В геологічній будові зазначених структурно-тектонічних зон проглядається аналогія. Всі вони приурочені до виступів і контролюються, в основному, незгідними протяжними розломами, а підняття, які складають зони, представлені антикліналями зі зрізаними північними крилами та виположеними південними напівантикліналями та тектонічно екранованими блоками.

Аксютівська структура входить до складу Ракитнянсько-Коробочкинської структурно-тектонічної зони, до складу якої належить також Ракитнянське, Бистре, Дятлівське, Островерхівське, Борівське, Сіверське, Денисівське, Ртищівське, Коробочкинське, Лебяжинське підняття, які мають різне гіпсометричне залягання порід кристалічного фундаменту та нижнього карбону і утворюють в цих відкладах єдиний вал.

Так, на Аксютівській площі свердловиною №1 кристалічний фундамент розкрито на глибині 4061 м, що на 530 м вище ніж на сусідній Островерхівській структурі, де фундамент розкритий свердловиною №591 на глибині 4591 м.

В розрізі Акютівської площі виділяють п’ять структурно-тектонічних поверхів:

1) візейсько-нижньосерпуховський, що знаходиться між поверхнею фундаменту і передвехньосерпуховським розмивом, характеризується максимальною вираженістю як плікативних, так і диз`юнктивних деформацій;

2) верхньосерпуховсько-башкирський, який неузгоджено залягає на попередньому і має меншу проявленість плікативних форм;

3) московсько-нижньопермський, який неузгоджено прекриває башкирські утворення і якому притаманне поступове зникнення пластичних деформацій і розмивів;

4) мезозойський, що неузгоджено перекриває утворення ранньої пермі, характеризується майже повною відсутністю тектонічних деформацій, пласти моноклінально занурюються в південному та південно-східному напрямку під кутом до 8⁰;

5) кайнозойський, субгоризонтально залягаючий на розмитій поверхні крейдових відкладів, потужності окремих стратиграфічних елементів якого витримані по площі.

Таким чином, для району Аксютівської площі характерним є успадкування структурних планів палеозою і консидиментаційне занурення тектонічних дислокацій до повного зникнення їх в розрізі верхнього карбону – нижньої пермі. За даними сейсмічних побудов Аксютівська структура представляє собою моноклінальний блок, який обмежений з півночі незгідним скидом І-І, зі сходу – малоамплітудним порушенням ІІ-ІІ. Окрім цього, в підвищеній частині структура ускладнена діагональним порушенням ІІІ-ІІІ. Розміри структури в межах ізогіпси -3350 м становлять 3,0х5,5 км, амплітуда структури – 320 м.

Тектонічне порушення І-І є незгідним скидом, що характерно для території північного борту ДДз, обмежує структуру з півночі та північного сходу і має амплітуду в апікальній частині блоку до 70 м, на зануренні амплітуда порушення зменшується до 30-40 м.

Тектонічне порушення ІІ-ІІ обмежує структуру зі сходу і має амплітуду 10-15 м.

Тектонічне порушення ІІІ-ІІІ розділяє структуру на два гіпсометричних блоки: припіднятий північний та опущений південний і має амплітуду 25-35 м.

За даними буріння свердловин встановлено тектонічні порушення І-І та ІІІ-ІІІ. Тектонічне порушення І-І встановлене свердловиною № 1 у відкладах московського ярусу середнього карбону на глибині2691 м з амплітудою 50 м. Тектонічне порушення ІІІ-ІІІ встановлене свердловиною № 4 в покрівлі відкладів московського ярусу середнього карбону і має амплітуду 35 м.

Дані сейсмічних побудов по відбиваючому горизонту Vв₁¹ (С₁s₂) узгоджені з даними буріння свердловин і прийняті за основу при виконанні геолого-економічної оцінки Аксютівського газоконденсатного родовища.