1.3. Геологічна будова

1.3.1. Проектний літолого-стратиграфічний розріз

В геологічній будові Аксютівської площі приймають участь кам’яновугільні, пермські, тріасові, юрські, крейдові, палеогенові, неогенові та четвертинні відклади. Осадовий комплекс залягає на еродованій поверхні кристалічного фундаменту.

Докембрій (PЄ)

Породи докембрійського віку розкриті свердловинами №№ 1, 4, 5. Також породи фундаменту розкриті на сусідніх Коробочкинській, Юліївській, Островерхівській, Ракитнянській, Безлюдівській площах. Представлені відклади червоними, червоно-сірими і сірими масивними грубокристалічними гранітами, червоно-зелено-сірими гранітогнейсами, зелено-сірими піритизованими кристалічними сланцями, мігматитами. Кора вивітрювання має товщину 5-10 м і складається з уламків (древа, щебінь) гранітів і гнейсів, інколи піщано-гравійних утворень, зцементованих каолінітовим цементом.

Розкрита потужність порід фундаменту складає 58 – 151 м.

Палеозойська ератема (PZ)

Складена кам’яновугільною та пермською системами.

Кам’яновугільна система (С)

Кам’яновугільні утворення представлені породами нижнього, середнього і верхнього відділів.

Нижній відділ (С₁)

Представлений візейським та серпуховським ярусами.

Візейський ярус (С₁v)

У складі візейського ярусу виділяються нижній і верхній під’яруси.

Нижньовізейський під'ярус (С₁v₁)

Розкритий свердловинами №№ 1, 4, 5 в об’ємі ХІІІ мікрофауністичного горизонту.

Відклади розкритої частини залягають на розмитій поверхні порід фундаменту і представлені перешаруванням аргілітів, вапняків, пісковиків та алевролітів.

Аргіліти темно-сірі і чорні, алевритисті, піщанисті, інколи збагачені органічним детритом.

Вапняки чорні і темно-сірі, доломітизовані, глинисті, масивної і шаруватої текстури, щільні, дуже міцні, часто збагачені рештками брахіопод, криноідей, трилобітів.

Пісковики сірі, різнозернисті, від дрібно- до крупно-грубозернистих, міцно зцементовані регенераційно-кварцовим цементом, мають фрагменти рослинних залишків, місцями відзначаються одиничні субвертикальні або різнонаправлені тріщини.

Алевроліти коричнево-сірі, піщанисті, з численними стягненнями піриту.

Товщина нижньовізейських відкладів 23-31 м.

Верхньовізейський під'ярус (С₁v₂)

Літологічно представлений чергуванням аргілітів і алевролітів з вапняками та пісковиками.

Аргіліти темно-сірі до чорного, алевритисті, ділянками вапнисті, містять органічний детрит (членики криноідей, черепашки брахіопод і пелеципод), відзначаються стягнення та одиничні дрібні кристали піриту.

Алевроліти темно-сірі, глинисті з численними прошарками пісковику тонкозернистого. У породі відзначаються численні стягнення піриту і вуглефіковані рослинні залишки.

Вапняки сірі до темно-сірих, афінітові ділянками до тонкозернистих. Містять залишки криноідей та ділянки перекристалізації – округлої, звивистої, тріщиноподібної форми розміром від долі мм до 5 см.

Пісковики сірі, світло-сірі, кварцитовидні, середньо-дрібнозернисті, міцно зцементовані карбонатним або регенераційно-кварцовим цементом. Відзначаються одиничні стилолітові шви і листуваті прошарки аргіліту, а також різнонаправлені тріщини. Іноді в нижній частині зустрічаються вуглефіковані і піритизовані рослинні залишки.

Товщина верхньовізейських відкладів становить 256-270 м.

Серпуховський ярус (С₁s)

В складі серпуховського ярусу виділяються нижній і верхній під’яруси, між якими встановлене регіональне стратиграфічне неузгодження.

Нижньосерпуховський під’ярус (С₁s₁)

В розрізі сірокольорової теригенної товщі переважають аргіліти, щільні алевроліти та малопотужні пісковики.

Аргіліти темно-сірі, алевритові у верху до глинистого алевроліту. Шаруваті, що підкреслюється тонкими та листуватими прошарками тонкозернистого пісковику, кількість прошарків збільшується до низу.

Алевроліти сірі до темно-сірих, глинисті, з прошарками пісковику світло-сірого, міцно зцементованого регенераційно-кварцовим та карбонатним цементом. На ділянках з більш частими прошарками пісковиків відзначаються ходи мулоїдів, а текстура набуває риси іхнітової. Зустрічаються одиничні дзеркала ковзання, орієнтовані по нашаруванню.

Пісковики світло-сірі, тонкозернисті, міцно зцементовані карбонатним, глинистим і регенераційно-кварцовим цементом, шаруваті, що підкреслюється листуватими прошарками вуглисто-слюдисто-глинистого матеріалу. Міцні, щільні. Відзначаються поодинокі малоамплітудні стилолітові шви та тріщини орієнтовані по нашаруванню.

Товщина відкладів становить 226-265 м.

Верхньосерпуховський під’ярус (С₁s₂)

Відклади під’ярусу трансгресивно залягають на утвореннях нижньосерпуховського під’ярусу, представлені перешаруванням пачок пісковиків, алевролітів і аргілітів з підпорядкованими малопотужними прошарками вапняків, доломітів та мергелів.

Пісковики світло-сірі до сірих, тонко-дрібнозернисті до дрібнозернистих, слюдисті, шаруваті, міцно зцементовані карбонатно-глинистим та можливо регенераційно-кварцовим цементом. У породі відзначаються численні різноорієнтовані дрібні вуглефіковані рослинні залишки та їх відбитки.

Алевроліти сірі, місцями вапнисті, або глинисті чи піщанисті, невиразно шаруваті, щільні, містять літіфікований рослинний детрит, зустрічаються різноорієнтовані дзеркала ковзання.

Вапняки темно-сірі з коричневатим відтінком, тонко кристалічні, піщанисті, щільні. У невеликій кількості містять дрібний, невизначуваний органічний детрит.

Доломіти коричнево-сірі, глинисті, детритисті, озалізнені.

Мергелі чорні, глинисті, вапнисті, місцями до чистого мергеля; невиразно шаруваті, міцні, щільні. Містять доволі численний, нерівномірно розподілений по шару, дрібний органічний детрит, серед якого визначаються членики криноідей, стулки брахіопод та остракоди, форамініфери. Відзначається присутність залізистого карбонату.

Товщина верхньосерпуховський відкладів складає 371-408 м.

Середній відділ (С₂)

Представлений башкирським і московським ярусами.

Башкирський ярус (С₂b)

Відклади башкирського ярусу залягають на розмитій поверхні верхньосерпуховського під’ярусу і в літологічному відношенні представлені чергуванням аргілітів і вапняків, з малопотужними прошарками алевролітів та пісковиків.

Аргіліти темно-сірі до чорних, місцями алевритисті, невиразно шаруваті. Дуже рідко зустрічається дрібний рослинний детрит, іноді піритизований, або поодинокі стулки брахіопод, помітні ходи мулоїдів.

Вапняки сірувато-коричневі, невиразної текстури, тонко кристалічні, глинисті, можливо доломітизовані, міцні, щільні, містять органічні залишки (криноідей).

Алевроліти сірі зі слабким зеленуватим відтінком, до низу глинисті, місцями вапнисті. Мають невиразну шаруватість, щільні. Іноді спостерігається прихована тріщинуватість.

Пісковики світло-сірі до сірих, тонкозернисті до алевроліту, середньо зцементовані глинистим і карбонатно-глинистим цементом, шаруваті, що підкреслюється тонкими і листуватими прошарками глинистого матеріалу.

Товщина башкирського ярусу складає 570-626 м.

Московський ярус (С₂m)

Відклади московського ярусу представлені в об’ємі світ С₂⁵, С₂⁶, С₂⁷ і низів світи С₃¹. Літологічно розріз складений сірокольоровими, переважно теригенними, породами з прошарками малопотужних вапняків (до 5 м).

Піщані горизонти мають товщини до 40-50 м і за походженням переважно являють собою палеоалювій.

Пісковики сірі і зелено-сірі, польовошпато-кварцового складу, рідше аркозові і граувакові, різнозернисті, слюдисті.

Алевроліти світло- і темно-сірі, зеленуваті, тонкозернисті, горизонтально-хвилястошаруватої текстури, слюдисті.

Аргіліти сірі і темно-сірі, алевритисті, однорідні і шаруваті, з обвугленою органікою.

Вапняки сірі і буро-сірі, пелітоморфні і мікрозернисті, місцями доломітизовані, детритисті.

Товщина московських відкладів складає 375-426 м.

Верхній відділ (С₃)

Складений відкладами чотирьох світ: верхньої частини ісаєвської (С₃¹), авилівської (С₃²), араукаритової (С₃³) та нижньою частиною картамишської світи до вапняку Q₅, які залягають в складі касимівського і гжельського ярусів.

Касимівський ярус

Представлений ісаєвською та авилівською світами.

Ісаєвська світа (С₃¹)

Представлена головним чином глинистими породами з прошарками алевролітів, карбонатів і пісковиків. Пісковики становлять в розрізі біля 10%, вони малопотужні, літологічно невитримані по площі. Колір їх ясно-сірий з зеленуватим відтінком, структура дрібно-середньозерниста, текстура масивна. Аргіліти і глини темно-сірі, горизонтально-верствуваті, збагачені рослинними рештками і конкреціями сидериту.

Авилівська світа (С₃²)

Складається чергуванням потужних піщаних і глинистих пачок. Пісковики світло-сірі, різнозернисті, слабко зцементовані глинистим і карбонатним цементом.

В глинистих пачках спостерігається чергування глинистих, карбонатних порід, алевролітів та дрібнозернистих пісковиків. Серед глинистих утворень переважають темно-сірі аргіліти з прихованою горизонтальною верствуватістю.

Гжельський ярус

Представлений араукаритовою та нижньою частиною картамишської світ.

Араукаритова світа (С₃³)

Розрізи нижньої і верхньої частин сильно відрізняються. Нижня частина подібна за будовою до авилівської, верхня характеризується розвитком червоно- та строкато кольорових порід. Пісковики світи дрібно-середньозернисті, аркозові.

Картамишська світа (С₃kt)

Представлена строкатокольоровими теригенними породами: пісковиками, алевролітами і аргілітами, що перешаровуються з добре витриманими пластами вапняків товщиною до 5 м.

Товщина верхнього відділу становить 644-678 м.

Пермська система (Р)

Відклади пермської системи представлені верхньою частиною картамишської та микитівською світами.

Картамишська світа представлена червонокольоровими аргілітами і алевролітами з рідкими прошарками пісковиків і рідше – доломітів і вапняків. Аргіліти і алевроліти щільні, слюдисті з фрагментами обвугленої органіки. Пісковики зелено-сірі і червоно-бурі, дрібно-середньозернисті, кварцові, на глинисто-карбонатному цементі.

Микитівська світа складена хемогенними відкладами: ангідрити і доломіти з прошарками вапняків і глин.

Ангідрити сірі і блакитно-сірі, масивні, щільні, містять різноманітної форми уламки вапняку, доломіту і глин.

Товщина відкладів пермської системи 50-107 м.

Мезозойська ератема (МZ)

Представлена тріасовою, юрською та крейдовою системами.

Тріасова система (Т)

На даній території система складена всіма трьома відділами. Нижній тріас літологічно представлений породами дронівської світи, яка неузгоджено залягає на більш давніх осадах і утворена чергуванням строкатокольорових глин, аргілітів, пісковиків та алевролітів. Середньо- і пізньотріасові відклади трансгресивно залягають на дронівських утвореннях і представлені трьома літологічно своєрідними товщами: нижньою – піщаною, середньою – піщано-карбонатною і верхньою – глинистою.

Товщина тріасових відкладів 175-223 м.

Юрська система (J)

Відклади юри представлені середнім (байоський, батський, келовейський яруси) і верхнім (оксфордський і кімериджський яруси) відділами. В цілому, це строкатокольорові, а у верхах – червонокольорові глини і пісковики, що зрідка чергуються з вапняками.

Товщина системи 505-518 м.

Крейдова система (К)

Відклади крейдової системи представлені теригенною товщею, що складена перешаруванням пісковиків, алевролітів і глин, що належить до нижнього і нижньої частини (сеноманський ярус) верхнього відділів крейдової системи. Вгору за розрізом залягає більш-менш однорідна товща писальної крейди з уламками чорного кременя і окремими прошарками мергелів.

Товщина крейдової системи 542-582 м.

Кайнозойська ератема (КZ)

Представлена палеогеновою і неогеновою системами, які складені дрібнозернистими кварцовими пісковиками та пісками і сірими та коричневими глинами, а також четвертинною системою, утвореною в основному делювіальними і алювіальними пісками, супісками та суглинками.

Загальна товщина кайнозою становить 243,7-332 м.

Стратиграфічне розчленування розрізів свердловин Аксютівського

родовища наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Стратиграфічні розбивки по свердловинам Аксютівського родовища

Св., №	1				3				4				5				6
Альт. ст. рот., м	123,4				155,3				196				158				193,3
Альт. пов. зем., м	117,1				149,3				189,7				152				187
Вибій, м	4212				3870				4400				4310				4050
Абс. відм., м	4088,4				3714,6				4202,8				4047,3				3855,2
Індекс стратиграфічного підрозділу	Глибина покрівлі, м	Поправка на кривизну, м	Абс. відм. з урах. кривизни, м	Товщина, м	Глибина покрівлі, м	Поправка на кривизну, м	Абс. відм. з урах. кривизни, м	Товщина, м	Глибина покрівлі, м	Поправка на кривизну, м	Абс. відм. з урах. кривизни, м	Товщина, м	Глибина покрівлі, м	Поправка на кривизну, м	Абс. відм. з урах. кривизни, м	Товщина, м	Глибина покрівлі, м	Поправка на кривизну, м	Абс. відм. з урах. кривизни, м	Товщина, м
Q+N+Р	6,3	0	117,1	243,7	6	0	149,3	275	6,3	0	189,7	288,7	6	0	152,0	276	6,3	0	187,0	332
К2	250	0	-126,6	467	281	0	-125,7	462	341	0	-151,3	497	282	0	-124,0	462	338	0	-151,0	452
К1	717	0	-593,6	75	743	0	-587,7	89	792	0	-596,0	85	744	0	-586,0	89	790	0	-596,7	92
J3	792	0	-668,6	291	832	0	-676,7	287	877	0	-681,0	299	833	0	-675,0	289	882	0	-688,7	297
J2	1083	0	-959,6	227	1119	0	-963,7	218	1176	0	-980,0	214	1122	0	-964,0	220	1179	0,1	-985,8	211
T	1310	0	-1186,6	208	1337	0	-1181,7	175	1390	0	-1194,0	212	1342	0,1	-1184,1	179	1390	0,1	-1196,8	223
P1	1518	0	-1394,6	50	1512	0	-1356,7	95	1602	0	-1406,0	107	1521	0,1	-1363,1	103	1613	0,1	-1419,8	95
C3	1598	0	-1474,6	644	1607	0	-1451,7	648	1709	0	-1513,0	658	1624	0,1	-1466,1	678	1708	0,1	-1514,8	665
C2m	2212	0	-2088,6	398	2255	0	-2099,7	390	2367	0	-2171,0	375	2302	40,2	-2103,8	405	2373	0,2	-2179,9	426
C2b	2610	0	-2486,6	570	2645	0	-2489,7	610	2742	0	-2546,0	614	2707	72,2	-2466,8	626	2799	0,4	-2606,1	606
C1s2	3180	0	-3056,6	371	3255	0	-3099,7	385	3356	0	-3160,0	378	3333	95,5	-3079,5	397	3405	0,9	-3212,6	408
C1s1	3551	0,1	-3427,7	226	3640	0,1	-3484,8	230	3734	0	-3538,0	265	3730	100,9	-3471,1	235	3813	1,4	-3621,1	237
C1v2	3777	0,2	-3653,8	256					3999	0,3	-3803,3	270	3965	102,1	-3704,9	264
C1v1	4033	0,2	-3909,8	28					4269	0,8	-4073,8	31	4229	104	-3967,0	23
PЄ	4061	0,2	-3937,8	151					4300	0,9	-4104,9	100	4252	104,2	-3989,8	58
Порушення, м глиб./абс. відм. амплітуда	2691/-2567,6 50								2372/-2176 35