Зміст

1. Геологічна частина

   1. Географо-економічні умови

   2. Геолого-геофізична вивченість

   3. Геологічна будова

      1. Проектний літолого-стратиграфічний розріз

      2. Тектоніка

      3. Нафтогазоносність

      4. Гідрогеологічна характеристика

      5. Фізико-літологічна характеристика колекторів продуктивного горизонту

      6. Фізико-хімічна характеристика газу і конденсату

         1. Методика та умови відбору проб

1.3.6.2. Склад вільних газів

1.3.6.3. Склад пластового газу

1.3.6.4. Фізико-хімічні властивості конденсатів

2. Спеціальна частина

   1. Підрахунок запасів газу

      1. Обгрунтування методу підрахунку запасів газу

      2. Обгрунтування підрахункових параметрів

2.1.2.1. Обгрунтування площі газоносності

2.1.2.2. Обгрунтування газонасиченої товщини

2.1.2.3. Обгрунтування коефіцієнту пористості

2.1.2.4. Обгрунтування коефіцієнту газонасиченості

2.1.2.5. Обгрунтування температурної поправки

2.1.2.6. Обгрунтування початкового і кінцевого пластових тисків

2.1.2.7. Обгрунтування поправок на відхилення вуглеводневих газів від закону Бойля-Маріотта

2.1.2.8. Обгрунтування коефіцієнту газовіддачі

2.1.3. Підрахунок запасів газу

2.1.4. Підрахунок запасів конденсату

2.1.5. Класифікація під рахункових запасів газу за промисловим значенням та ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення

3. Економічна частина

3.1. Геолого-економічна ефективність підготовки видобувних запасів

3.1.1. Фактична вартість пошуково-розвідувального буріння

3.1.2. Показники ефективності геолого-розвідувальних робіт

4. Охорона праці

4.1. Аналіз умов праці при проведенні геолого-розвідувальних робіт

4.2. Розробка заходів з охорони праці

4.2.1. Заходи з техніки безпеки

4.2.2. Заходи з виробничої санітарії

4.3. Пожежна безпека

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Аксютівське газоконденсатне родовище відкрито в 2005 році свердловиною №1, пробуреною з метою пошуків покладів ВВ у відкладах нижньокам’яновугільної системи та порід кристалічного фундаменту.

Пошуково-розвідувальне буріння на родовищі проводиться з 2004 р.

Газоносність родовища пов’язана з відкладами серпуховського ярусу нижнього карбону, пласти С-2-3а, С-2-3б, С-5, С-7, С-17-18а, C-17-18б, C-17-18в, С-19-21, С-22-23.

До Державного балансу запасів родовище включене в 2005 році. Дослідно-промислова розробка проводиться з 2009 року.

Геолого-розвідувальні роботи згідно спеціального дозволу №1464 від 18.08.2000р.проводить ДК «Укргазвидобування», НАК «Нафтогаз України».

На розгляд ДКЗ України матеріали з геолого-економічної оцінки Аксютівського родовища представлені вперше.

Представлені до затвердження запаси ВВ становлять:

газ (загальні/видобувні):

категорія С₁ (111+221) – 110/61 млн. м³;

категорія С₂ (122+222) – 134/95 млн. м³;

категорія С₂ (332) – 239/- млн. м³;

категорія С₃ (333) – 229/- млн. м³;

конденсат(загальні/видобувні):

категорія С₁ (111+221) – 8/3 тис.т;

категорія С₂ (122+222) – 10/6 тис.т;

категорія С₂ (332) – 20/- тис.т;

категорія С₃ (333) – 18/- тис.т.

Геолого-економічна оцінка Аксютівського родовища виконана згідно договору №22/2009/395-16 від 6.10.2009р. між ТОВ «ІНФОГЕО» та ГПУ «Харківгазвидобування» ДК «Укргазвидобування».

Патентні дослідження не проводились, так як не передбачені геологічним завданням.

1. Геологічна частина

1. Географо-економічні умови

Аксютівське родовище розташоване на території Харківського та Зміївського районів Харківської області (рисунок 1.1).

Район робіт лежить, в основному, на південно-західних відрогах Середньоросійської височини. Поверхня – підвищена, платоподібна, плоско- хвиляста рівнина, розчленована балками та ярами.

Гідрографічну сітку району складають річки Уда з притоками, Борова (приток р. Мож) та невеликої ємності ставки і водосховища. Всі річки порівняно невеликі. Найбільша з них, Уда, має широку заболочену заплаву, яка затоплюється навесні.

Максимальні абсолютні відмітки рельєфу відносяться до вододілу річок Мож і Уда, де досягають 200 м. Мінімальні належать заплавам річок і не перевищують 90-95 м.

Площа розташована в лісостеповій зоні з великими лісовими масивами (переважно дубовими).

Верхній пласт ґрунту представлений чорноземом товщиною до 0,7 м. Нижче залягають суглинки та глини (1-5 м).

Клімат району помірно-континентальний з порівняно м’якою зимою та теплим, посушливим літом. Пересічна температура січня -8⁰С, абсолютний мінімум температури в холодний період -36⁰С. Пересічна температура в липні +20,2⁰С, абсолютний максимум температури в теплий період +39⁰С. Період з температурою +10⁰С становить 157 днів. Середньорічна кількість опадів близько 550 мм, найбільше їх в осінній період. Пересічна висота снігового покриву 18 см. Глибина промерзання ґрунту досягає 1,2 м. Тривалість зимового періоду – 4 місяці. Тривалість опалювального сезону – 6 місяців (від 15 жовтня до 15 квітня). Переважний напрям вітру в теплий період – північно-західний (швидкість 1-3 м/с), у холодний період – східних напрямків з підвищеною швидкістю 2-4 м/с. З несприятливих явищ можливі суховії та пилові бурі.

В економічному відношенні район – сільськогосподарський. Спеціалізація сільського господарства – приміська (овочево-молочна). Провідна галузь – тваринництво (скотарство молочного напрямку). Основне заняття населення – землеробство, тваринництво та роботи на промислових підприємствах Харкова.

Район робіт порівняно густо заселений. Найближчими населеними пунктами є с. Борова, Гусина Поляна, Константівка, Звідки, Аксютівка. Безпосередньо через площу проходить залізниця; найближчі станції Звідки, Аксютівка, Боровська-Південна, Васищево. Сполучення між населеними пунктами здійснюється як по шосе, так і по ґрунтових дорогах.

З корисних копалин в районі видобувають газ, конденсат, будівельні матеріали (цегельно-черепична сировина, будівельні піски).

1.2. Геолого-геофізична вивченість

Геологічне вивчення території Північного борту, в межах якого розташоване Аксютівське родовище, розпочалося з регіонального і рекогносцирувального етапів. Загальне вивчення території охоплює період із середини 40-х до початку 70-х років минулого століття, за який проведено геологічну зйомку масштабу 1:200000, граві- та аеромагнітну зйомки масштабу 1:500000 .

За період з 1952 по 1963 роки в межах Північного борту і прибортової зони ДДЗ проводилося структурно-картувальне та структурно-пошукове буріння. Була зафіксована широка монокліналь по відкладах палеогену та крейди (сеноманський ярус), що занурюється в південно-західному напрямку до вісьової частини ДДЗ. При бурінні свердловин були отримані фактичні дані про фаціально-літологічні характеристики, колекторські властивості порід мезокайнозою та верхньої частини карбону.

В 1960-62 рр. пробурена Харківська опорна св. 1, якою розкрито розріз порід осадового чохла до утворень кристалічного фундаменту, які залягають на глибині 3374 м.

В 1962-64 рр. навхрест простяганню Старопокрівської мезозойської структури було пробурено 4 пошукові свердловини глибиною до 3000 м. Найбільш древніми відкладами, які були розкриті свердловиною 4, є породи верхньовізейського під’ярусу.

До 1969 року на значній території Північного борту та прибортової частини ДДЗ, за винятком поодиноких регіональних профілів КМВХ, сейсмічні дослідження не проводилися.

Регіональними сейсмічними дослідженнями КМЗХ (1961-68 рр.) за профілями Царичанка-Богодухів, Павлоград-Харків, Шевченкове-Близнюки була з’ясована будова кристалічного фундаменту. За рідкою сіткою профілів КМЗХ по відкладах нижньої пермі і карбону на величезній території Північного борту і прибортової частини ДДЗ встановлено моноклінальне залягання цих утворень, виділені системи високоамплітудних розломів, які відокремлювали бортову частину від центрального грабену.

З кінця 60-х років розпочато детальний етап вивчення глибинної будови борту з метою виявлення перспектив нафтогазоносності кам’яновугільних відкладів.

На протязі 1969-1974 рр. відпрацьована додаткова сітка профілів МВХ (с.п. 31-32/74, 36/74), в результаті яких виявлені Шуринська, Таранівська та інші малоамплітудні структури, вивчені Черемушнянське та Радянське підняття.

В 1977-78 рр. розпочато буріння параметричних св. 601-Пегедівської та 603-Черемушнянської. Свердловини пробурені в межах названих структурних носів. 603-Черемушнянська глибиною 4700 м розкрила породи кристалічного фундаменту, а св. 601-Пегедівська при глибині вибою 5700 м розкрила тільки відклади серпуховського ярусу нижнього карбону. Продуктивних горизонтів у свердловинах не встановлено.

В 1979 р. відкрито Коробочкинське родовище. Одночасно з бурінням, яке проводиться в межах Коробочкинської структури, на прилеглих ділянках розпочалися інтенсивні геофізичні дослідження. В подальшому, в 1979-80 рр. с.п.33/79 виявлені Бірюзівське, Сіверське та Платівське підняття. За період із 1980 по 1981 рр. сейсмічними партіями 33/80 і 33/81 СУГРЕ на північно-західному продовженні Коробочкинської низки структур по відбиваючих горизонтах Vб₁, Vв₁, Vв₂ встановлені і вивчені Безлюдівське підняття, Васищівський структурний ніс та Хорошівський блок.

Сейсморозвідувальними дослідженнями МСГТ по відкладах нижнього карбону в 1983 р. виявлена Островерхівська низка структур (с.п.33/83).

В 1984 р. введена в глибоке пошукове буріння Нарижнянська площа, а в наступному році отримані перші промислові припливи газу із серпуховських відкладів.

Відкриття нових родовищ вуглеводнів в межах північного борту ДДЗ значно підвищило актуальність проблеми вивчення цієї території.

З 1985 по 1987 рр. в межах Островерхівської структурної зони відпрацьована додаткова сітка профілів (с.п.31/85 та 31/87). По відбиваючих горизонтах Vв₁¹ та Vв_2-п деталізована глибинна будова цієї структурної зони.

В 1988 р. було відкрите Юліївське нафтогазоконденсатне родовище, яке підтвердило високу перспективність нижнього карбону та порід кристалічного фундаменту.

В 1989 р. до глибокого буріння на нафту та газ підготовлено Безлюдівську структуру. За період із 1987 по 1994 рр. на Безлюдівському родовищі пробурено п’ять свердловин (№№ 612, 1, 2, 3, 6) глибиною 3580-3900м. Наявність покладів вуглеводнів в межах Безлюдівської структури встановлено по результатах буріння параметричної свердловини 612.

В апікальній частині Островерхівської структури в 1990 р. закладена параметрична свердловина 591. При глибині вибою 4900 м вона розкрила породи кристалічного фундаменту. Результати випробування св. 591 послужили базовим матеріалом для складання в 1991 р. проекту пошукового буріння на нафту та газ на Островерхівській площі, а також поштовхом для подальшого вивчення прилеглої території геофізичними методами. В 1992 р. на південному крилі Островерхівського підняття була пробурена пошукова св. 3 глибиною 4237 м.

З метою пошуків покладів газу в нжньокам’яновугільних відкладах та породах кристалічного фундаменту в 1994 р. на Дятлівському піднятті забурена глибока св. 2. При досягненні глибини вибою 3710 м вона розкрила відклади верхньосерпуховського під’ярусу. Розрізи пошукових св. 3 і 2 задовільно корелюються між собою.

Крім пошуково-розвідувальних робіт, що проводилися на родовищі, здійснено й тематичні геофізичні дослідження (т.п. 45/84), за результатами яких деталізована геологічна будова Островерхівської зони структур.

Аксютівська структура вперше виявлена в 1990 р. за результатами інтерпретації сейсмічних матеріалів СУГРЕ по відкладах ранньокам’яновугільного віку. За період з 1979 по 2001 рр. в межах Аксютівського об’єкту виконувалися сейсморозвідувальні дослідження МСГТ (с.п. 33/79, 33/80, 31/85, 31/87, 31/93) масштабу 1:50000. За отриманими даними вивчена геологічна будова площі по нижньокам’яновугільних відкладах.

Слід відмітити, що у цей період на Островерхівській низці структур проводилися й гравіметричні дослідження масштабу 1:500000 (партії 240/79 і 231/93).

Одночасно із сейсмічними й гравіметричними дослідженнями УкрНДІгазом в 1991-92 рр. проведено тематичні роботи. Мета цих робіт – виявлення нових структур-пасток вуглеводнів в осадовому чохлі і кристалічному фундаменті для збільшення об’ємів пошуково-розвідувального буріння. На підставі комплексного аналізу геолого-геофізичного матеріалу і результатів дешифрування матеріалів дистанційних зйомок (МДЗ) та топокарт в межах Північного борту, південної прибортової і центральної частини ДДЗ визначено ряд прогнозних перспективних на нафту і газ об’єктів та уточнено геологічну будову Безлюдівського, Дружелюбівського, Краснопопівського, Зайцівського родовищ. Проведена класифікація визначених прогнозних об’єктів за ступенем обґрунтованості їх виділення і перспективності подальшого вивчення детальними сейсморозвідувальними роботами. В межах Північного борту ДДЗ виявлено Полянську і Ново-Лізогубівську морфоаномалії, що віднесені до класу перспективних, першочергових об’єктів. Найбільший інтерес представляє Полянська морфо аномалія, розташована на південь і південний захід від Безлюдівського родовища і просторово співпадає з тектонічним блоком, що в подальшому отримав назву Аксютівського об’єкту.

В 1996 р. за результатами робіт СУГРЕ (сейсмічна партія 31/96) Аксютівське підняття підготовлено до пошукового буріння. Структура розташована у 8,0 км на схід від Островерхівського родовища.

В 2004 р. розпочато буріння пошукової свердловини №1, в якій при випробуванні пласта С-2-3а в 2005 р. отримано приплив газу та конденсату.

Дослідно-промислова розробка родовища розпочата в 2009 р.В експлуатації перебувають свердловини №3 та 4, які розроблять поклади пластів С-17-18в,С-19-21 (св.№3) та С-2-3а,С-2-3б (св.№4).