68.Просте ускладнене речення

Містить у собі	Приклади
1. Звертання	Мамо, схиляюсь перед іменем твоїм.
2. Однорідні члени речення	Рішуче й завзято почав писати. (В. Шевчук)
3. Відокремлені члени речення	Степ, омитий дощем, яскраво зазеленів.
4. Вставні і вставлені слова,словосполучення і речення	Сьогодні, ймовірно, піде сніг. Мешканці будинку (переважно люди похилого віку) зранку зібрались у дворі.

 

69.Вставлені конструкції

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) не завидують в миру.

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками.

Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати.

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома..

 Вставлені конструкції властиві усному мовленню. В художній літературі та публіцистиці вони використовуються для стислості викладу або експресії: «Напроти мене мовчки сидять селяни (в наш вагон уже заходять і сторонні люди). Тоді я звертаюсь до них, і ми перекидаємось словами» (М. Хвильовий); «І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) Не завидують в миру» (П. Грабовський).  Щодо будови — вставлені конструкції надзвичайно різноманітні: «Одного разу ліг після обіду відпочити (роботи ж таки сила, самі знаєте), взяв собі газетку (рискнув!) і розгорнув...» (Остап Вишня); «Григорій умів слухати, цінував почуте (Ні! Ти тільки послухай. Цей народ геніальний!) та й сам під настрій не проти був розіграти когось, як і його дядьки» (Г.Тютюнник).  Вставлені конструкції приєднуються до основи речення без сполучників або за допомогою сполучників сурядності (а, але, та, і) чи підрядності (як, щоб, що, бо, тобто та ін.): «Капітан порушив думку про сни, заговоривши лагідно і доброзичливо (він говорив про чудесне літо і про тихі зорі одної в світі батьківщини, про його, листоношине, життя серед цих прекрасних пустинь, на березі річки милої Псла, капітан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу, перекладач повторював), а листоноша сидів безсторонній і, напруживши волю, забував потроху ті відомості, яких хотів від нього капітан» (Ю.Яновський); «Улітку під вербою біля хати (Як добре, що скінчилася зима!) Княгиня почала дітей навчати» (М. Руденко). 

Звертання як елемент ускладнення речення

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова:Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевчен ко). Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше називного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення.

Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене): Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (В. Сосюра). Бідна волошко,чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський).

Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами. Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери: Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко).

Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: О слово! Будь моїм мечем! (О. Олесь)