4. Явище прономіналізації

Уживання різних частин мови в ролі займенників називається прономіналізацією (від лат. Pronomina – займенник). Найчастіше прономіналізуються числівники: а) у ролі неозначенних займенників. ^ Якийсь (якесь, якісь). Один Комарик молодий розхвастався перед старими (Л.Глібов); б) у ролі означального займенника: Далека нам путь, але ми не одні (в значенні не самі); в) у сполученні з запереченням підметів часткою ні (в значенні ніхто, жоден): Не милує, не минає ніде ні одного; за титаря ляхам платить, за батька святого. У функції займенників можуть виступати прикметники різний (у значенні всякий), цілий (у значенні означенного займенника весь), певний (у значенні деякий, якийсь), перший-ліпший (у значенні всякий): Обійшов він цілий світ; Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив; ^ Йому вчувалася певна мелодія.

5. Специфічні випадки функціонування займенників

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації ( тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, звичайно починаються дієсловом у першій особі множини ( Просимо… Надсилаємо.. Повідомляємо…). Паралельною є форма третьої особи однини (Дирекція просить… Завод повідомляє…).

Займенник Вам ( у конструкціях типу Надсилаємо Вам для ознайомлення…) теж опускається , що створює сувору об’єктивність викладу, типову для ОДС. Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Вам, Вас, Вами, змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками, наприклад: пропоную Вам з’явитися, прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги. Уживання займенника я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (^Пропоную… Наказую…). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах (автобіографія, доручення). Форма однини особового займенника я не вживається не лише в діловому стилі, а й науковому. У цих стилях переважає т.зв. авторське ми, за яким автор начебто приховує свою особу, залучаючи читача до участі в міркуваннях. У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми вважаємо за необхідне). Слово окремі іноді вживається замість займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші).

6. Дієслово

Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває?(ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (вінрозповів все, що знав; ніч здавалася днем).

Дієслово може означати:

• процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);

• процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);

• конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);

• переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);

• сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);

• бажання (воліти, хотіти, бажати);

• стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);

• ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);

• зміни (розквітати, старіти, молодіти).