55.Типи синтаксичних відношень у словосполученні

Відношення виражають стосунки між предметами і явищами, вказують на значення поєднуваних синтаксичним зв’язком одиниць.

У сурядних словосполученнях тип синтаксичного зв’язку і тип синтаксичних відношень збігаються.

Підрядні словосполучення

ПРЕДИКАТИВНІ відношення встановлюються у предикативних словосполученнях між підметом і присудком: небо безмежне, мла густішала.

АТРИБУТИВНІ відношення встановлюються у словосполученні, де залежне слово вказує на ознаку – який? чий? котрий?: могутні води, людська постать.

ОБ’ЄКТНІ відношення встановлюються у словосполученні, де залежне слово вказує на різні об’єкти, пов’язані з дією чи станом (питання непрямих відмінків): линув до мене, підперла щоку.

ОБСТАВИННІ відношення встановлюються у словосполученні, де залежне слово вказує на різні обставини дії чи стану – коли? як? де?: літали довго, говорили багато.

Проміжні відношення

Об’єктно-обставинні (час місце, напрям дії) – літали над човном, падати з дерева, біліє від інею.

Об’єктно-атрибутивні (наявність чи відсутність чогось, матеріал) – намисто з бурштину, зошит студента.

Атрибутивно-обставинні: дорога вліво, біг наввипередки.

Об’єктно-атрибутивно-обставинні: стрибок у річку.

Смислові відношення залежать від лексичних значень слів, є основою виділення членів речення:

Пробити кулею, милуватися лісом – об’єктні;

Вилетіти кулею, іти лісом – обставинні.

56.Структурні схеми синтаксичних одиниць

Схеми будови наведених словосполучень

Зразок розбору словосполучення

1. Для того, щоб любити свій народ, не треба ненавидіти інші народи (О. Кобилянська),

2. Любити (головне слово) (що?) народ (залежне слово).

3. Непоширене, дієслівне.

4. Сильне, безприйменникове керування.

5. Дієслівне.

57.Речення

Від словосполучень та інших одиниць мови речення відрізняється тим, що є одиницею вищого рівня мови, а саме комунікативною. У формі речень твориться і виражається думка, передаються повідомлення, накази, прохання, питання,почуття і волевиявлення, тобто відбувається спілкування.

Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

Речення класифікується за різними ознаками.

1. За метою висловлювання:

— розповідні, у них про щось або когось розповідається, щось описується. Розповідні речення мають свою інтонацію, що характеризується спокійним тоном, який підвищується на головній частині і спадає в кінці речення: А вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні (О. Гончар);

— питальними називаються речення, у яких є питання, що вимагають відповіді співрозмовника або спонукають його до роздумів. Питальні речення мають питальну інтонацію та питальні слова хто, що, чий, чи, невже, хіба, де, коли, як, чому та інші: Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка). Різновидом питальних речень є риторичні речення. Вони не потребують відповіді на поставлене питання, а передають роздуми або виражене у питальній формі спонукання до дії: Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені? (Народна творчість);

— спонукальними є речення, у яких виражається спонукання до дії, наказ, вимога, заборона, порада, заклик, побажання: Сміливо ж, браття, до праці ставайте (Б. Грінченко).

2. За емоційністю висловлювання:

— неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.

— окличні: Яка чудова пора—рання осінь!

Окличними є більшість спонукальних речень, але й інші види речень можуть бути окличними, якщо виражають оклик, погрозу, захоплення, радість:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка

3. За кількістю граматичних основ:

— прості (з однією граматичною основою): На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна (Із журналу);

— складні (з двома або більшою кількістю граматичних основ):

Уже й літо минулося, Зима вже надворі, А Марина сидить собі, Уже й не говорить...

Т. Шевченко

4. За характером граматичної основи:

— двоскладні (з підметом і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер);

— односкладні (з одним головним членом): Літо. Світає вже о третій годині.

5. За наявністю другорядних членів:

— непоширені (без другорядних членів): Ідуть дощі. Вечір. Гримить;

— поширені (з другорядними членами): Ідуть холодні осінні дощі. Зимовий вечір. На заході безперестанно дощить.

58.Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Значення речення залежить не тільки від набору слів та їхніх форм, але й від порядку їхнього розташування. Порівняйте:

Від села до залізничної станції п'ять кілометрів — точний вимір відстані;

Від села до залізничної станції кілометрів п'ять — приблизна оцінка відстані.

Розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні. За прямого порядку слів підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означуваним словом, а неузгоджене — після слова, від якого воно залежить, додаток — після присудка, обставини можуть займати різні місця: Широка дорога стелиться від Києва на Богуслав і далі в шевченківський край. Вересень уже запалив вогнища у лісах і дібровах (І. Нечуй-Левицький).

Інше розташування членів речення характеризує зворотний порядок слів (інверсія).

Інверсія не змінює синтаксичної будови речення, порушення звичайного порядку слів часто використовується для того, щоб виділити певні слова, підкреслити їхнє значення: У цю величну хвилину тихо розгортаються кущі, і на галявину виходить — Хо (М. Коцюбинський). Ніколи пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі (В. Сосюра).

На інверсовані слова зазвичай падає логічний наголос — посилення голосу під час їхньої вимови. Інверсія найчастіше застосовується в художньому стилі мовлення.

Залежно від ролі у структурі речення всі слова виступають як головні (підмет і присудок) або другорядні (додаток, означення, обставина) його члени.

Головні члени речення є його граматичною основою. Другорядні слугують для поширення граматичної основи, конкретизації, уточнення змісту.