- •1.Займенник як частина мови.
- •“Я залишуся в серці твоєму
- •“Ми працю любимо, що в творчість перейшла”
- •3. Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками та числівниками
- •4. Явище прономіналізації
- •6. Дієслово
- •7.Синтаксичні ознаки дієслова
- •8.Розряди дієслів за значенням
- •Перехідні та неперехідні дієслова
- •Зворотні дієслова
- •9. Морфологічні ознаки дієслова
- •10. Види дієслів
- •11.Система дієслівних утворень
- •12.Неозначена форма дієслова /інфінітив/
- •13. Дві основи дієслова
- •14. Продуктивні класи дієслова.
- •16. Категорія виду дієслова
- •17. Способи творення доконаного виду
- •18.Двовидові дієслова:
- •19.Видова ознака дієслова
- •20.Поняття про спосіб дії. Типи способів дії та роль категорії виду у їхньому вираженні
- •21Категорія перехідності/неперехідності дієслова
- •22.Категорія стану
- •23.Категорія особи та числа дієслова. Значення форм особи. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова. Категорія часу та роду дієслова.
- •24.Безособові дієслова
- •25. Категорія часу дієслова
- •26.Категорія родів дієслова
- •27.Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові
- •28.Словотвір дієслова
- •29.Дієприкметник
- •30.Активні та пасивні дієприкметники
- •31. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •32.Предикативні форми на -но (-єно), -то
- •33.Дієприслівник
- •34.Значення дієприслівників доконаного і недоконаного виду
- •35. Перехід дієприкметників у прислівники та прийменники
- •36.Прислівник. Розряди. Означальні і обставинні. Ступені порівняння
- •Якісно - означальні
- •Обставинні прислівники
- •Первинні та вторинні прислівники
- •Морфологічний розбір прислівника
- •37.Предикативні та модальні прислівники
- •38.Прийменник. Принципи класифікації. Семантичні типи.
- •39.Синтаксична роль прийменника
- •Розряди прийменників за значенням
- •40.Первинні та вторинні прийменники
- •Прості, складні і складені прийменники
- •41.Морфологічні ознаки прийменника
- •42.Вживання прийменників з відмінковими формами інших слів
- •Фологічний розбір прийменника
- •43. Загальне поняття про сполучник. Види сполучників
- •44.Синтаксичні функції сполучників За значенням сполучники бувають:
- •45.За способом вживання сполучники поділяються на: *а) одиничні, *б) повторювані, *в)парні.
- •46.Частка
- •Синтаксична роль вигука
- •50. Розряди вигуків за значенням
- •Емоційні, спонукальні, етикету і звуконаслідувальні вигуки
- •51.Первинhі і похідні вигуки
- •Морфологічні ознаки вигуків
- •Морфологічний розбір вигуків
- •52.Словосполучення. Класифікація
- •53.Види і типи синтаксичного зв’язку у словосполученні і реченні
- •54.Типи сурядного зв’язку
- •Типи підрядного зв’язку
- •55.Типи синтаксичних відношень у словосполученні
- •56.Структурні схеми синтаксичних одиниць
- •57.Речення
- •59.Підмет. Способи його вираження
- •60.Способи вираження складного підмета
- •62.Складені присудки
- •63.Другорядні члени речення
- •64. Просте ускладнене речення
- •65.Однорідні й неоднорідні означення
- •66.Відокремлені одиниці і конструкції
- •Відокремлені означення
- •67.Відокремлені уточнювальні члени речення
- •68.Просте ускладнене речення
- •69.Вставлені конструкції
- •70. Складне речення
- •71.Види складних речень
- •72.Засоби синтаксичного зв’язку у складних реченнях
- •73.Безсполучникові складні речення
- •74.Проблема статусу складних безсполучникових речень у вітчизняній теорії
- •75.Складносурядне речення. Система сполучних засобів у складносурядних реченнях
- •76.Класифікація складносурядних речень
- •77.Складнопідрядні речення. Класифікація
- •78.Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •79.Складнопідрядні речення з підрядними з´ясувальними
- •80.Складнопідрядні речення з підрядними способу дії і ступеня
- •82.Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •83.Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •84.Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •85.Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •86.Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими
- •87.Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •88.Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •89.Складнопідрядні речення із супідрядністю:однорідною та неоднорідною
- •92.Складні речення з різними видами синтаксичного звязку
- •94. Складне синтаксичне ціле
- •95.Пряма мова
- •96.Основи української пунктуації
- •97.Уживання розділових знаків кінця речення
- •Крапка з комою
- •Двокрапа
- •98. Розділові знаки при прямій мові
- •99.Формально-синтаксична та семантико-синтаксична та комунікативна організація складного речення
- •100. Головні члени односкладних речень
- •101.Односкладне моно предикативне речення . Номінативні. Вокативні. Безособові. Інфінітивні. Особові односкладні. Односкладне речення
- •102.Неповне речення. Класифікація неповних речень.
- •103.Еквіваленти речень (слова-речення):семантичні типи
29.Дієприкметник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом:намальований (такий, що його намалювали). До прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? Яка? Яке? Які?; змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.
Дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник:овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.
Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. З цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. Тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. У реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: Цвіла приморожена осінь. Повітря насичене несказанною ніжністю.
30.Активні та пасивні дієприкметники
Дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч (особа чи предмет), або ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета. У зв´язку з цим дієприкметники поділяються на активні і пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку діючого предмета (згасаюче світло - світло згасає, в´януча трава - трава в´яне).
Пасивні дієприкметники виражають ознаку, зумовлену дією іншої особи чи предмета (спійманий м´яч - м´яча спіймав воротар, виконана вправа - вправу виконали учні).
Творення активних і пасивних дієприкметників
Творення |
Приклади |
|||
за допомогою яких суфіксів |
від якої основи |
від яких дієслів |
Час |
|
-уч- (-юч-) -ач- (-яч-) |
теперішнього часу |
неперехідних і рідко перехідних |
теперішній |
співають - співаючий керують - керуючий просять - просячий лежать - лежачий |
-л- |
неозначеної форми |
неперехідних доконаного виду |
минулий |
почервоніти - почервонілий пожовкнути - пожовклий |
-н- -ен- -т- |
неозначеної форми |
перехідних доконаного і недоконаного виду |
минулий |
здолати - здоланий солити - солений розрити - розритий |
Зверніть увагу!
Усі дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворюються: бити - битий (недоконаний вид); розбити - розбитий (доконаний вид).
Активні дієприкметники виступають у двох часових формах: у формі теперішнього часу (оновлюючий, працюючий, правлячий) і минулого (згорілий, розталий).
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основ неперехідних (або перехідних у значенні неперехідних) дієслів теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- для І дієвідміни та –ач- для II дієвідміни: квітнуть + уч\ий\ = квітнучий, засиха[й-у]ть + уч\ий\ = засихаючий; дриж ать + ач\ий\ = дрижачий, го[й-а]ть + ач\ий\ = гоячий.
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено й заміняються, як правило, складнопідрядними реченнями. Наприклад, говоримо: «Прийшов товариш, що мешкає поруч», а не «Прийшов мешкаючий поруч товариш»; «учень, що ставить питання», а не «ставлячий питання учень».
Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на -ся. Наприклад, російські дієприкметники борющийся, изменяющийся українською мовою перекладаються: той, що бореться; той (те), що змінюється.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: задубіти - задубілий, прогнити - прогнилий, позеленіти - позеленілий.
При творенні дієприкметників минулого часу від основ дієслів із суфіксом -ну- цей суфікс випадає: зів´янути - зів´ялий, засохнути - засохлий, змерзнути - змерзлий, достигнути - достиглий.
У сучасній українській мові активні дієприкметники минулого часу поширені мало і зовсім не утворюються за допомогою суфіксів -вш- і -ш-. Замість ненормативних формдопомігший, перемігший, сказавший, побачивший уживаються описові форми: той, хто сказав; який побачив; що допоміг; який переміг.
Пасивні дієприкметники виражаються формами минулого часу доконаного і недоконаного виду (знижений - знижуваний, зображений - зображуваний).
Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива тільки перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-), -т-.
За допомогою суфікса -н- дієприкметники утворюються від основ неозначеної форми дієслів на -а- (-я-): обрати - обраний, сказати - сказаний, плутати - плутаний.
За допомогою суфікса -ен- (-єн-) дієприкметники утворюються від інфінітивних дієслівних основ, що закінчуються буквами на позначення приголосних та від основ із суфіксами -и-, -і- (-ї-): віднести - віднесений, зупинити - зупинений, загоїти - загоєний.
При утворенні дієприкметників за участю суфікса -ен- відбуваються чергування кінцевих приголосних інфінітива, а саме:
а) [д] - [дж]: попередити-попереджений,нагородити-нагороджений;
б) [г],[з]-[ж]: запрягти - запряжений, знизити - знижений;
в) [с] - [ш]: оголосити-оголошений, запросити-запрошений;
г) [зд]-[ждж]: об´їздити - об´їжджений;
ґ) [к], [т] — [ч]: спекти - спечений, сплатити - сплачений;
д) [ст] — [щ]; виростити-вирощений,зачистити- зачищений.
Якщо дієслівна основа закінчується на губний приголосний [б], [п], [в], [м], [ф], то після нього при утворенні дієприкметників з´являється [я]: причепити - причеплений, заломити - заломлений, поставити - поставлений.
За участю суфікса -т- дієприкметники утворюються від односкладових дієслівних основ на -и- (-і-), -а- (-я-), -у-, -ер-: лити - литий, нагріти - нагрітий, жати - жатий, роздути - роздутий, терти - тертий.
Від окремих дієслів із суфіксом -ну-, а також із повноголосним звукосполученням -оло- в корені можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників за допомогою суфіксів -ен- і -т-: загорнути - загорнутий і згорнений, одягнути - одягнутий й одягнений, посунути - посунутий і посунений, вернути – вернутий і вернений, колоти - колотий іколений, пороти - поротий і порений.
Пасивні дієприкметники із суфіксом -м- в сучасній українській мові не вживаються. Колишні дієприкметники зримий, терпимий, видимий зараз повністю перешли у прикметники.
