20.Поняття про спосіб дії. Типи способів дії та роль категорії виду у їхньому вираженні

Спосіб – це така граматична категорія, яка виражає модальність, тобто відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить. Спосіб дієслова має предикативний і модальний характер. Предикативнітсь виявляється у зв язках дії чи стану з суб єктом дії або носієм стану, а модальність – у тому, що цей зв язок встановлює мовець. Модальність у мові виражається різними засобами: фонетичними (Інтонація), лексичними(модальні частки і слова), граматичними (категорія способу дієслова). У латинській граматиці поняття модальності позначалося терміном modus agendi – спосіб дії). Українська граматика скалькувала термін з латинської назви. ^ Відношення до дії може бути реальним і нереальним (ірреальним).Реальним є відношення, за якою дія відбувалася, відбувається чи буде відбуватися насправді. Студенти вчили, вчать, будуть вчити. Ірреальним називають відношення, при якому дія, названа дієсловом, не відбувалася і не буде відбуватися, а лише мислиться мовцем як бажана або є можливою за певних умов, Напр.: Я б землю покинув і в небо злітав. Сім раз міряй, а раз ріж. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Категорія способу складається із трьох грамем (дійсного, умовного, наказового способів), які розрізняються між собою лише ГЗ. ^ 2.Дійсний спосіб Дійсний спосіб, або індикатив (лат indicativus), - грамема, що означає реальність дії в теперішньому, майбутньому, минуломучасі. Він не має специфічних формальних засобів вираження. Вони суміщаються з морфами часу і особи. Реалізується дійсний спосіб у формах теперішнього, минулого і майбутнього часів. Напр.: Кум красно говорить, але кривий писок має. Рано встали, та мало напряли. Голод усьому навчить. ^ 3. Умовний спосіб дієслова Умовний спосіб дієслова, або кон юктив (лат.conjunctivus), - грамема, яка означає передбачувану, можливу, бажану, але не реальну, тобто не обов язкову дію. Напр.:Я б сказав, та піч у хаті. Хотіла б я піснею стати.  Умовний спосіб дієслова утворюється від дієслова минулого часу за допомогою частки би, б. Форма дієслова минулого часу( недоконаного, докананого виду), що входить до складу умовного способу втратила своє часове значення. Частка би за походженням є частиною від давньоруського аориста дієслова быти ( 2 – 3-ї ос. однини), яка витіснила останні форми і стала вживатися для всіх осіб і однини і множини. Умовний спосіб має категорію числа і роду. ^ 4. Наказовий спосіб дієслова Наказовий спосіб, або імператив ( лат.imperativus) – грамема, що означає імперативну дію, яка виражає волевиявлення мовця, спонукає у формі наказу, заклику, побажання, поради, прохання, вимоги, пропонування. Це ірреальна дія, що, з погляду мовця, має відбутися. Тому дієслова наказового, як і умовного , не мають категорії часу. Напр.: ^Нехай йому гарненько згадується. Не бійся досвітньої мли. Наказовому способу властива категорія особи і числа, за якими змінюються дієслова в наказовому способі. Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу. 1 ос. - пишімо, читаймо 2 ос.пиши, читай пишіть, читайте  3 ос. хай, нехай пише, читає хай, нехай пишуть, читають У 3-ій ос. одн., мн. Наказовий спосіб утворюється аналітично при допомозі форматворчої частки хай, нехай. ^ 5.Уживання одного способу в значенні іншого У тексті форми дійсного, умовного, наказового способів можуть вживатися переносно(метафорично), один у значенні іншого: 1) форма умовного – у значенні наказового: ^ Ви прибрали б у кімнаті. 2) форма умовног способу – у значенні дійсного: Я просила б Вас більше не спізнюватисть; Я долі кращої для себе не просила б(Л.Шевело);

1. форма дійсного у значенні наказового: Завтра написеш твір! Всі слухають відповідь!

2. форма інфінітива – у значенні наказового способу: Стояти струнко! Шикуватись! Підняти прапор!

3. форма інфінітива – у значенні умовного способу: ^ Випити б кави; Знайти б своє щастя.

Отже, категорія способу є тим граматичним засобом, за допомогою якого мовець втановлює відношення дії, названої дієсловом, до дійсності. Воно може бути реальним (грамема дійсного способу) і ірреальним (Грамеми умовного, наказового способів). ^ 6. Значення категорії особи і морфологічне вираження Узагальнене поняття суб єкта конкретизується в мовленні. У ньому й реалізуються різновиди суб єкта, тобто називаються особи чи предмети, які виконують дію. Різновидами суб єкта в українській мові є мовець, слухач (співрозмовник), відсутня особа чи предмет (об єкт діх), про які говорять мовець і слухач. ^ Граматична категорія особи – це така дієслівна категорія, яка виражає вдіношення дії до дійової особи, з погляду того, хто говорить. Для дієслова характерні три грамеми ГК особи: 1, 2, 3 (в однині, множині).  Залежно від цього виділяється три типи відношень дії до дійової особи. ^ 1 ос. одн. Означає дію того, хто говорить, а в множині дію тих, хто говорить разом з іншими чи іншою особою, напр.: Я ненавиджу брехню у всякій одежі (М.Р.); Ми йдемо з тобою стежкою в саду (М.Р.). ^ 2 ос. означає дію того або тих осіб до кого звертається мовець, напр.: Ти мене кохана проведеш до поля…; Ви знаєте, як липа шелестить. 3 ос. означає дію того, хто не бере участі в розмові, а про нього розповідає той, хто говорить, напр.: Вони все бачать крізь тумани (П.Т.) Категорія особи граматично виражається за допомогою флексії. Особові форми утворюють дві парадигми дієвідмінювання: 1) дієслова тепершінього і майбутнього часів дійсного способу; 2) дієслова наказового способу. Отже, категорія особи є тією диференціальною ознакою, яка сумісно з іншими категоріми виокремлює дієслово в самостійну частину мови.