Мал. Використання вкладених тегів форматування тексту
Теги форматування можуть бути вкладеними один в одного. При цьому потрібно уважно стежити, щоб один контейнер перебував цілком в іншому контейнері. На рис. 1.3 показаний приклад використання вкладення елемента курсиву в елемент напівжирного шрифту. Використаний наступний фрагмент HTML-коду:
Це <B>жирний</B> шрифт.
<P>
Це <I>курсив</I>.
<P>
А тут текст <B><I>напівжирне і курсивне</I></>
Тег <FONT>
Тег <FONT> вказує параметри шрифту. Він відноситься до тегів фізичного форматування рівня тексту.
Призначення параметрів шрифту безпосередньо в тексті документа порушує основну ідею поділу змістовній частині документа і опису форми подання документа. Тому в специфікації HTML 4.0 даний тег, а також тег <BASEFONT> віднесені до скасованим. Їх подальше застосування не рекомендується.
Незважаючи на ці грізні попередження, мабуть, для найпростіших документів фізичне форматування можна вважати допустимим. Крім того, починати навчання основам форматування найпростіше саме з правил безпосередньої вказівки форматів елементів. До стильового оформлення початківець розробник повинен ще дорости.
Тег <FONT> відноситься до послідовних елементів, тому не може включати в себе елементи рівня блоку, наприклад, <P> або <TABLE>.
Для тега можуть задаватися такі параметри: FACE, SIZE і COLOR. Зауважимо, що браузер Netscape припускає також використання двох додаткових параметрів: POINT-SIZE та WEIGHT, опис яких опускаємо.
FACE
Параметр FACE служить для вказівки типу шрифту, яким програма перегляду користувача буде виводити текст (якщо такий шрифт є на комп'ютері). Значенням цього параметра служить назву шрифту, яке має в точності збігатися з назвою шрифту, має у користувача. Якщо такого шрифту не буде знайдено, то ця вказівка буде проігноровано і буде використаний шрифт, встановлений за замовчуванням.
Можна вказати як один, так і декілька назв шрифтів, розділяючи їх комами. Це дуже корисна властивість, так як в різних системах можуть бути майже ідентичні шрифти, називаються по-різному. Іншим важливим якістю є завдання переваги використання шрифтів. Список шрифтів проглядається зліва направо. Якщо на комп'ютері немає шрифту, вказаного в списку першим, то робиться спроба знайти наступний шрифт і т. д.
Наведемо приклад використання параметра FACE:
<HTML> <HEAD>
<TITLE>Призначення шрифтів</TITLE>
</HEAD>
<BODY>
Текст, записаний на шрифт за замовчуванням.
<BR>
<FONT FACE="Verdana", "Arial", "Helvetica">
Приклад завдання назви шрифту.
</FONT>
</BODY>
</HTML>
На рис. 1.4 показано приклад відображення браузером Netscape. У прикладі як пріоритетний вказується шрифт Verdana, при його відсутності буде використаний шрифт Arial і т. д.
Мал. 1.4. Отображение примера браузером Opera
SIZE
Цей параметр служить для вказівки розмірів шрифту в умовних одиницях від 1 до 7. Конкретний розмір шрифту залежить від використовуваної програми перегляду. Прийнято вважати, що розмір "нормального" шрифту відповідає значенню 3.
Налаштування розміру шрифту, використовуваних за замовчуванням, а також величини абсолютної зміни розмірів шрифту, залежать від браузерів. Розмір шрифту вказується як абсолютною величиною (SIZE=2), так і відносної (SIZE=+1). Останній спосіб часто використовується в поєднанні із завданням базового розміру шрифту за допомогою тега <BASEFONT>.
Примітка
При зазначенні розмірів шрифтів типу запису "2" і "+2" (на відміну від більшості мов програмування, в яких унарний знак "+" можна опускати) дають принципово різний результат.
Наведемо приклад, в якому використано різні способи призначення розмірів шрифтів. Відображення прикладу показано на рис. 1.6.
