59. Епатаж як метод в pr.

ЭПАТАЖ - запланированное, экстраординарное, самодостаточное нарушение общепринятых норм за рамками традиционного восприятия, имеющее своей целью привлечение внимания к продукту или услуге и развитие восприятия продукта или услуги с точки зрения новаторства и уверенного превосходства над конкурирующими продуктами и услугами.

Необходимые признаки эпатажа или как выделить это феноменальное явление

1. Контрастность с окружающей средой

самой благодатной почвой для эпатажа является четко установленный свод правил, расписание общественной жизни, некая «классика отношений». Именно при наличии ровного фона устоявшихся норм эпатаж своей дерзостью, идущей вразрез с привычным течением жизни, вызывает лихорадку в общественном мнении.

2. Одноразовость

Речь не идет о единственном, уникальном применении той или иной задумки. Просто ее можно использовать в абсолютно другом месте, столь же неожиданном, сколь и при первом показе. Вы также можете демонстрировать свое эпатажное поведение каждой раз абсолютно новой целевой аудитории, также следуя постулату одноразовости.

3. Демонстративность

Именно поведение, рассчитанное на публику, привлекает внимание. Как этого добиться? Обычно такое поведение снимается на видео и фотокамеру, впоследствии воспроизводится в соответствующих источниках и проводится рекламная кампания по привлечению внимания к тому или иному действию или процессу. Желательно, чтобы действо происходило в местах «скопления» целевой аудитории или «тусовки».

4. Дороговизна и шик

. Его задача - покорить сердце покупателя, заставить обсуждать явление, делать выводы, мотивировать потребителя стараться соответствовать этому товару, вести соответствующий образ жизни. Ведь эпатаж несет в себе новую культуру или новый взгляд на старую культуру, а не занятие на один день или час.

5. Особая роль, назначение эпатирующего элемента

Эпатирующий элемент должен стать для окружающего мира настолько значимым, чтобы он чувствовал свою особую роль.

6. Игровой элемент

Чтобы эпатаж был подлинным, ему недостает такого элемента, как игра, как это ни парадоксально звучит!

7. Недоступность для других

В эпатаже как нигде ценится монополия на возможность безболезненного осуществления нестандартного по общественным меркам поведения. То есть эпатирующий субъект должен обладать ресурсами, которыми никто и никогда не будет владеть после того, как он их использует..

8. Соответствие времени или его опережение

Суть этого признака - обращение к настоящему и будущему, но ни в коем случае не к прошлому. Эпатаж - это новое, это изобретение, как джинсы Levi's с маленьким кармашком... Если мы переносим что-то старое из прошлого в будущее, это не может называться эпатажем, а сама акция будет китчем или подражанием.

9. Эффект неожиданности

Явление эпатажа всегда связано с таким свойством, как неожиданность. Это можно расшифровывать и как нежданность вообще того или иного действия в данной обстановке и в данное время, так и представление невиданного раньше действа человеком, от которого никто этого не ожидал.

10. Соразмеренность и чувство меры

В отличие от других аттрактивных инструментов, которые используются в жизни для борьбы за место под солнцем, эпатажа никогда не бывает слишком много. Достаточность явления не подкрепляется «для точности» дополнительными действиями и акциями в рамках одного эпатажного поведения. Эпатаж срочен в плане оказания воздействия, хотя длительность эффекта может быть очень продолжительной (нужно различать эти понятия).

60. Лобізм як засіб PR.

Лобіювання, як і будь-яка інша діяльність, має в своїй основі певну мету і засоби досягнення цих цілей, мета лобістської діяльності - просування інтересів приватної особи в очах державних структур. Досягнення цих цілей можливе завдяки використанню ряду засобів і методів. Сучасні дослідники, зокрема А.С. Ольшевський А.С. Ольшевська, відзначають, що засоби і методи різняться виходячи з уявлення про лобізм в конкретній країні і конкретної ситуації. «Чистий» лобізм є «використання власних виходів на даного чиновника і вплив на журналістів через залучених піарників» 7. Тут використовуються засоби і методи, які не суперечать етиці побудови ділових відносин і не використовують жорсткі маніпулятивні технології. І головне, «чистий» лобізм не породжує корупцію і хабарництво. Як пише І.В. Альошина в книзі «Паблік рілейшнз для менеджерів», суть роботи лобіста полягає в інформуванні та переконанні. Також для лобі важливі контакти з законодавцями.

«Чистий» лобізм у своїй роботі передбачає проведення наступної роботи 8:

1. Пошук фактів. Лобі необхідно отримувати повну інформацію про підготовлювані законопроектах і документах, особливо тих, які стосуються роботи лобійованого суб'єкта. Для цього необхідно в законодавчі органи виробляти періодичні запити на інформацію, підписуватися на розсилки та контролювати роботу державних структур.

2. Інтерпретація дій держапарату. Отримавши необхідну інформацію про підготовлювані законопроектах і ситуації, л оббіст пророкує законодавчих події і рекомендує відповідні дії менеджменту.

3. Інтерпретація дій компанії. Постійно контактуючи зі співробітниками компанії та іншими групами інтересів, лобіст повідомляє їм, як ставляться до законопроекту конкретні групи. Лобісти повинні бути повністю обізнаними в бізнесі клієнтів і щодо організації до дій держави.

4. Захист позиції. Поряд з поданням фактів лобіст захищає позицію клієнтів.

5. Формування паблісіті. Робота із засобами масової інформації - один з напрямків роботи лоббі. ЗМІ є потужним засобом впливу на масову громадськість і можуть стати вирішальним кроком у формуванні рішення з певного законопроекту у державних структур.

6. Підтримка корпоративних продажів. Держава нерідко виступає національним замовником продукції, а лобісти служать провідниками в здійсненні продажу. Доброзичливі відносини лобістів з державними службовцями можуть служити цінним зв'язком для орієнтації бізнесу компанії.

Метою лобістської діяльності вважається «досягнення того, щоб у законодавчих актах враховувалися специфічні інтереси різних груп і організацій, що не суперечать інтересам суспільства» 9. Дана позиція являє лобіювання як «чисту» діяльність, не використовує маніпулятивних прийомів, хабарництва та інших технологій і засобів, що ганьблять репутацію лобіювання.

У спеціалізованій літературі зустрічається таке поняття як «псевдолоббізм» описує діяльність, що має в своїй основі дещо інші, ніж «чистий» лобізм, засоби та методи. У книзі «Негативні PR-технології» А.С. Ольшевського і А.С. Ольшевської описані дані кошти 10:

1. П осреднічество між значущими фігурами, рідко зустрічаються в неформальній обстановці за родом роботи. "Псевдолоббіст» відвідає кожного, до кого його пустять. У підсумку саме через нього передаються «експертні оцінки перспектив», почерпнуті в ході такого спілкування

2. Інформування «зі сторони», «з народу». «Псевдолоббіст» може розповісти, яку реакцію викликало чергову постанову або призначення, донести інформацію про останні віяння за межами даної елітної групи, що стосуються її, або про те, що відбувається в інших елітних групах.

3. Узагальнення та аналіз інформації, а також поширення зроблених висновків. Вся інформація, яку отримує «псевдолоббіст», аналізується, робляться часом досить незвичайні висновки і прогнози, які передаються всім представникам елітної групи (можливо, у формі застереження або непрошеного «доброго ради»).

4. Пошук інформації за запитом. До «псевдолоббістам» досить часто звертаються з проханням перевірити будь-які дані. В результаті, не маючи реального впливу, «псевдолоббісти» грають в процесі неформальної комунікації всередині елітних груп аж ніяк не останню роль.