Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник —К.: Либідь, 2005. - 400 с. [кПедПсих-Власова-05 z Psycholog] 725000 197 str ukr 13-04-2006

№№ с.внизу

4 Створення ряду психологічних теорій навчання на третьому етапі становлення педагогічної психології Програмоване ,проблемне ,розвиваюче навчання

Підставою для виділення третього етапу розвитку педагогічної психології служить створення цілого ряду власне психологічних теорій навчання, тобто розробка теоретичних основ педагогічної психології. Так, в 1954 р. Б. Скіннер висунув ідею програмованого навчання, а в 60-х роках Л.Н. Ланда сформулював теорію його алгоритмізації. Потім В. вікон, М.І. Махмутов побудували цілісну систему проблемного навчання. Це, з одного боку, продовжило розробку системи Дж. Дьюї, що вважав, що навчання має йти через рішення проблем, а з іншого - співвідносилося з положеннями О. Сальтисону, К. Дункера, С.Л. Рубінштейна, A.M. Матюшкина та ін про проблемний характер мислення, його фазність, про природу виникнення кожної думки в проблемній ситуації . У 50-ті роки з'явилися перші публікації П.Я. Гальперіна і потім Н.Ф. Тализіній, в яких викладалися вихідні позиції теорії поетапного формування розумових дій, впитавших в себе основні досягнення та перспективи педагогічної психології. В цей же час розробляється теорія розвивального навчання, описана в роботах Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова на основі загальної теорії навчальної діяльності Розвивальне навчання знайшло своє відображення і в експериментальній системі Л.В. Занкова.

У цей же період С.Л. Рубінштейн в «Основах психології» дав розгорнуту характеристику навчання як засвоєння знань.

7 Основні проблеми сучасної психології. Знаходження і максимальне використання для розвитку дитини кожного сенситивного період

.

У педагогічній психології є ряд проблем,

1. Проблема співвідношення навчання і розвитку. Однією з найважливіших проблем педагогічної психології є проблема співвідношення навчання і психічного розвитку Проблема генетичних джерел психології та поведінки людини є однією з найважливіших в психологічній і педагогічній науках. Адже від її правильного вирішення залежить принципове вирішення питання про можливості навчання і виховання дітей, людини взагалі

2. Проблема співвідношення навчання і виховання. Інша проблема, яка найтіснішим чином пов'язана з попередньою, - це проблема співвідношення навчання і виховання. Процеси навчання і виховання в єдності своєму представляють педагогічний процес, мета якого - утворення, розвиток і формування особистості

3. Проблема обліку сенситивних періодів розвитку у навчанні. Однією з найважливіших у вивченні розвитку дітей є проблема знаходження і максимально можливого використання для розвитку кожної дитини сенситивного періоду в його житті. Під сенситивними періодами в психології розуміються періоди онтогенетичного розвитку, коли розвивається організм буває особливо чутливий до певного роду впливам навколишньої дійсності. Так, наприклад, у віці близько п'яти років діти особливо чутливі до розвитку феноменального слуху, а після цього періоду ця чутливість дещо падає. Сенситивні періоди - періоди оптимальних строків розвитку певних сторін психіки: процесів і властивостей. Надмірно ранній початок навчання чому-небудь може несприятливо позначитися на психічному розвитку, точно так само як і дуже пізній початок навчання може виявитися малоефективним. Труднощі розглянутої проблеми полягають в тому, що не відомі всі сенситивні періоди розвитку інтелекту й особистості дитини, їх початок, тривалість і завершення. Підходячи до вивчення дітей індивідуально, необхідно навчитися прогнозувати настання різних сенcітівних періодів розвитку кожної дитини.

4. Проблема обдарованості дітей. Проблема обдарованості у вітчизняній психології пильніше стала вивчатися тільки в останнє десятиліття. Під загальною обдарованістю розуміється розвиток загальних здібностей, що визначають діапазон діяльності, в якому людина може досягти великих успіхів. Обдаровані діти - "це діти, які виявляють ту чи іншу спеціальну або загальну обдарованість"

5. Проблема готовності дітей до навчання в школі. Готовність дітей до навчання в школі - це "сукупність морфологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, забезпечує успішний перехід до систематичного організованого шкільного навчання"