Лекція 3. Технологія будівництва асфальтобетонних покриттів з гарячих сумішей

Технологічний процес улаштування асфальтобетонних шарів складається з наступних основних операцій:

приготування суміші на асфальтобетонних заводах, підготовка основи,

транспортування та укладання асфальтобетонної суміші, ущільнення шару.

Опис приготування асфальтобетонної суміші виходить за межі даного

курсу.

Вимоги до основи. При забруднені або зволоженій основі не забезпечується зчеплення основи з асфальтовим бетоном, що призводить до суттєвого зменшення міцності покриття і одягу в цілому. При наявності нерівностей основи виникає необхідність виправляти їх за рахунок дорогого матеріалу асфальтового бетону, що викликає його перевитрати. Тому, асфальтові покриття необхідно улаштовувати на рівній, сухій, чистій та непромерзлій основі. При товщині шару вирівнювання до 5 см, використовують пористий асфальтобетон, при більшій товщині - чорний щебінь.

Перед початком робіт роблять попередню розбивку, яка повинна забезпечити потрібну ширину та товщину шару.

Для забезпечення зчеплення шару асфальтобетону з нижче розташованим, останній, не пізніше ніж за 6 годин підґрунтовують бітумною

емульсією (з витратами 0,3-0,9 л/м²) або рідким бітумом (з витратами 0,2-0,8 л/м") у залежності від матеріалів нижнього шару.

Укладання. Початкова товщина шару у пухкому тілі при укладанні асфальтоукладальником призначається на 15-20 % більше проектної товщини для гарячої суміші.

Асфальтобетонна суміш укладається в покриття за допомогою асфальтоукладальників, що забезпечує рівність, щільність і рівноміцність покриття по ширині і товщині. Самохідні асфальтоукладальники укладають суміш товщиною шару 3-15 см із заданим поперечним уклоном і попередньо ущільнюють шар. Ущільнюючий вплив укладальників еквівалентний 3-5 проходам легких катків. Швидкість руху асфальтоукладальників не повинна перевищувати 2,5-3,0 м/хв.

Під час укладання слідкують за якістю поверхневого шару. У випадку встановлення дефектів (розривів покриття, раковин, інших), ці місця виправляють вручну дрібнозернистою сумішшю.

Укладання можуть виконувати один або два укладальники. Якщо роботи ведуться двома укладальниками, вони рухаються у одному напрямі зі зсуненням один від одного на 10-30 м. Якщо працює один укладальник, довжина смуги повинна бути розрахована таким чином, щоб не було охолодження асфальтового бетону і забезпечувалась належна якість поздовжнього стику.

Укочування, як правило, починають легкими котками масою 6-8 т. після 4-6 проходів по одному сліду вже можна застосовувати котки масою 10-12 т. Кількість проходів котка залежить від типу суміші, в'язкості бітуму, товщини шару ущільнення, погодно-кліматичних умов.

Ущільнення починають при мінімальній швидкості котка - 2 км/год, після перших 3-5 проходів швидкість можна збільшити. Важкі котки, які йдуть слідом за легкими, можуть рухатися зі швидкістю до 5 км/год.

Котки повинні рухатися вперед рухомими вальцями на свіжо укладену суміш. Під відомими вальцями, як правило, утворюється хвиля.

Окрім вальцьових котків масою 8-18 т, для ущільнення асфальтобетону застосовують і котки на пневматиках масою 16-30 т. Такі котки мають більшу площу контакту з шаром і більший час взаємодії. При укочуванні такими котками встигають пройти в'язкі деформації, що сприяє формуванню міцної структури. Кількість проходів по одному сліду таких котків дещо більша.