Лекція 2 Технологія улаштування щебеневих шарів

Такі шари улаштовують з декількох шарів щебеню однієї фракції, при цьому знизу розташовується щебінь більш крупних фракцій, зверху - більш дрібні. Окремі крупні щебінки розклинюються більш дрібними. Кращим в'язям щебінок між собою сприяє також слабка сполучна речовина з кам'яного пилу, який замішується водою.

Ущільнення щебеневого складу розподіляють на 3 періоди: перший -називається обтисканням; другий - укочуванням, а третій - клинцюванням. На етапі обтискання використовують легкі котки вагою 5-6 тон при 5-6 проходах по одному сліду. На цьому етапі виникають найбільш значне переміщення щебінок. Структурний опір шару ущільненню невеликий, оскільки кількість точок контакту між щебінками мінімальна і щільність шару незначна.

На етапі укочування ущільнення виконують важкими котками вагою 10-12 т при 20-23 проходах із поливанням водою з розрахунку 20-30 л/м². Укочування продовжується до припинення рухомості щебеню. На цьому етапі досягається підвищена міцність і щільність шару.

На першому та другому етапах виникає інтенсивне тертя щебінок, що призводить до утворення кам'яної муки, яка відіграє роль в'яжучого. Тому на початку другого етапу шар поливають водою для зменшення структурного опору щебеню, полегшення взаємних зсувів щебінок і забезпечення твердіння натурального в'яжучого.

Після завершення другого періоду укочування механічним розподілювачем по поверхні шару розподіляють щебінь - клинець розмірами 10-20 або 5-10 мм у кількості 1,5-1,8 м³ на 100 м². На етапі клинцювання укочування клинцю виконують важкими котками з поливанням водою з розрахунку 10-15 л/м². Клинець удавлюється котком у пустоти щебеневого шару, внаслідок чого виникає розклинювання верхнього шару і утворюється щільна і міцна поверхня. Для розклинювання необхідно 7-8 проходів котка по одному сліду.

Після ущільнення клинця розсипають кам'яний дріб'язок 3(5)-10 мм і висівки, розподіляють їх металевими щітками і укочують (третій період) Дріб'язок і висівки заповнюють найбільш дрібні пустоти і сприяють цементуванню і утворенню щільної кірки на поверхні шару.

Технологічні операції:

1) Розсипають, розрівнюють і профілюють нижній шар рядового крупного щебеню.

2) Обтискують щебінь котком без поливання водою.

3) Ущільнюють нижній шар із поливанням водою (рекомендується починати укочувати від краю проїзної частини до її осі, спочатку легкими, а потім - важкими котками).

4) Розсипають верхній шар щебеню.

5) Шар щебеню обтискують легкими котками без поливання водою.

6) Укочують щебінь із поливанням водою важкими котками.

7) Розсипають кам'яний дріб'язок і ущільнюють із поливанням водою.

8) Розсипають висівки (або пісок) з ущільненням 2-3 проходами котка без поливання водою.

Мінімальна і максимальна товщини окремих шарів щебеневого покриття залежить від потужності ущільнюючих засобів і міцності каменю, а також максимального розміру щебеню. Розмір щебеню не повинен перевищувати 0,85 товщини шару в ущільненому вигляді при твердих породах і 0,9 - при м'яких породах.

Найбільша товщина шару щебеню, який можна ущільнити важкими котками досягає 20 см, віброкотками та віброплитами ущільнюють шари до 30 см.

Для щебеневого покриття застосовують три основних фракції щебеню: крупний - 40-80 мм, середній 20-40 мм, дрібний 10-20 мм. Для розклинювання використовуються кам'яний дріб'язок - до 5 мм.

Котки для ущільнення підбирають з врахуванням міцності каменя й товщини шару. У зв'язку з тим, що при ущільненні міцність шару зростає, тоді вага котка і питомі лінійні тиски від початкового періоду і до кінцевого повинні зростати.

При роботі котків із гладкими вальцями ущільнення можна вважати завершеним, якщо щебінка, покладена на поверхню щебеневого шару, розплющується під вальцем котка.