80. Стиль і композиція поеми г. Гейне «Німеччина. Зимова казка»

Поема «Німеччина. Зимова казка» — вершина соціальної й політичної сатири і у творчості Гейне, і в німецькій літературі XIX ст. в цілому. Сюжетом поеми є поїздка Гейне з Парижа в Берлін. Об'єктом сатири Гейне обирає політичне становище Німеччини,

її вікову відсталість та німецьку націоналістичну ідеологію. Він таврує дворянство, буржуазію, церкву, а особливо — прусський мілітаризм. Із сумом поет зазначає, що його батьківщина в 40-х роках усе ще перебуває в обіймах зимового сну. Він нагадує німцям, що вся Європа «заручена з генієм свободи» і німецькому народові давно пора прокинутися. Найхарактернішою рисою поеми є поєднання нищівної сатири і високого позитивного пафосу. Художня своєрідність поеми досягається сатиричними засобами. Це саркастична іронія і пафос, насмішка і лють, сплав фантастики і реальності, тобто, за словами самого Гейне, «політико-романтичні» засоби, які, як він сподівався, «нанесуть смертельний удар прозаїчно-високопарно-тенденційній поезії».

«Німеччина. Зимова казка». Кожний її розділ присвячений зупинці в якому-небудь місті. У новому творі поет висміяв убозтво німецького життя, яке болісно вразило його після ІЗ років вимушеної відсутності. Поема відразу ж була заборонена в багатьох німецьких державах.

81. Значення реалізму г. Флобера у французькій літературі 50-60-х років

Новый этап реализма XIX века связан прежде всего с именем Флобера (1821–1880). Его творчество отразило все настроения и тенденции, которые характеризуют Францию 50–60-х годов. Эстетические воззрения. Как и многие его современники, Флобер был подавлен последствиями революции 1848 года. Глубоко презирая торжествовавшую буржуазию, писатель склонен был сомневаться в возможности какой-либо исторической перспективы.

Французский писатель, которого часто называют творцом современного романа. Родился 12 декабря 1821 года в Руане, где его отец был главным врачом одной из местных больниц. С 1823 по 1840 год Флобер учился в Королевском коллеже Руана, где не добился особых успехов, но проявил интерес к истории и большую любовь к литературе. Он читал не только модных в ту пору романтиков, но также Сервантеса и Шекспира. В школе он познакомился с будущим поэтом Л. Буйе (1822-1869), который на всю жизнь стал его верным другом. Флобер был воспитан на творениях Ф. Шатобриана и В. Гюго и тяготел к романтическому способу изображения. Всю свою жизнь он стремился подавить в себе лирико-романтическое начало ради максимально объективного изображения повседневной реальности. Рано начав писать, он вскоре осознал в себе конфликт между поставленной целью и склонностями своей натуры. Первый из его опубликованных романов - "Госпожа Бовари" (1857). Великое творение литературы, "Госпожа Бовари" обозначила поворотный пункт в развитии современного романа. Флобер работал над каждым предложением в поисках знаменитого "правильного слова". Его интерес к форме романа, успешно реализованный в уникальной структуре "Госпожи Бовари", оказал сильнейшее влияние на последующих писателей, поставивших своей целью создание новых форм и технических приемов - Г. Джеймса, Дж. Конрада, Дж. Джойса, М. Пруста и многих других.