58. Ідейна спрямованість роману о. Де Бальзака «Втрачені ілюзії»

Роман "Утраченные иллюзии" (1837–1843 гг.) относится к разделу "Этюды нравов" "Человеческой комедии". Он вбирает в себя все мотивы творчества зрелого Бальзака и по праву считается вершиной "Человеческой комедии". В этом полицентрическом, многолинейном, панорамном произведении в центре — история карьеры главного героя Люсьена Шардона, со стороны матери принадлежащего к знатному роду де Рюбампре. Параллельно истории Люсьена повествуется о судьбе его друга, типографа и изобретателя Давида Сешара.

Карьера Люсьена разворачивается на широком фоне французской жизни 1821–1823 годов. В первой части романа — "Два поэта" — Бальзак проводит своего читателя через провинциальный Ангулем, откуда родом начинающий поэт-романтик Люсьен; во второй, центральной части романа — "Провинциальная знаменитость в Париже" — сатирически показаны круги парижской журналистики и богемы, в которых Люсьен пытается добиться признания; третья часть — "Страдания изобретателя" — возвращает читателя в провинцию, где разыгрываются финальные акты драм Люсьена и Давида. Истории крушения каждого героя предстают как развернутые, обстоятельно детерминированные процессы.

"Два поэта" первой части романа — это красавец-Люсьен, пишущий эпигонские романтические стихи, и скромный Давид, истинно поэтическая натура в своем переживании прекрасного, в самоотверженности и верности чувств. Оба они находятся на низших ступенях социальной лестницы, но если честолюбие Давида заключено в том, чтобы завоевать любовь сестры Люсьена Евы, быть надежной опорой своему другу, то честолюбие Люсьена простирается далеко за пределы Ангулема. Именно характер Люсьена Шардона приковывает к себе особое внимание читателя.

59. Значення творчості о. Де Бальзака

Оноре де Бальзак (1799—1850) відіграв велику роль у розвитку літератури XIX століття, формуванні нової реалістичної естетики. Сміливість і масштабність задумів — ось що характеризує його творчість.

Могутня постать талановитого французького реаліста Оноре де Бальзака назавжди залишилася в історії світової літератури як символ правдивого та безкомпромісного відтворення життєвих реалій. Світ романів Бальзака несе в собі чітку визначеність матеріального світу. Соціум досліджено в романах Бальзака настільки детально, що навіть сучасні економісти та соціологи вивчають стан суспільства за його романами. Як відомо, Бальзак показував взаємодію між людьми не на фоні Бога, як це робив Шекспір, він показував взаємодію між людьми на фоні економічних відносин. Суспільство в нього виступає у вигляді живої істоти, єдиного живого організму, який постійно рухається, змінюється, як античний Протей, але суть її залишається незмінною: сильніші поїдають слабкіших. Звідси й парадоксальність політичних поглядів Бальзака: глобальний реаліст ніколи не приховував своїх роялістських симпатій і іронізував над революційними ідеалами.

Проте найважливішою особливістю творчості Оноре де Бальзака є те, що він не просто залишив нам величезну кількість романів і повістей, він передав нам історію цілого суспільства. Серед героїв його романів — лікарі, стряпчі, судді, державні діячі, повії, лихварі, світські дами та багато інших незабутніх образів. Більшість із них переходять з одного роману в інший, і це надає їм ще більшої реальності і життєвості, а заодно .і світу, в якому вони мешкають. Ця бальзаківська правдивість інколи просто вражає.

Творчість Бальзака часто порівнювали з творчістю його сучасників. І зазвичай він не мав жодної негативної оцінки.

«Людська комедія« - яскравий приклад саморозвитку витвору мистецтва, який ні в чому не зменшує величі твору, а навпаки - надає йому сили, які йдуть від Природи. Саме таким могутнім, таким, що набагато перевищує особу автора, і являється геніальна творчість Бальзака.