53. Естетичні погляди о. Де Бальзака

Если реализм Бальзака на Западе в XIX столетии считался вершиной критического реализма, то его литературно-критические положения, с полным основанием можно назвать наивысшим завоеванием эстетической мысли в Западной литературе Бальзаковского периода. В своей теории Бальзак еще не избавился от просветительского направления. Подобно тому, как просветителями не признавалось, вне его социальной миссии, искусство, точно так Бальзаком пропагандируется социальная природа искусства. По глубокому убеждению Бальзака, искусство призвано служить человечеству, в общем, и каждому отдельно взятому человеку, в частности. И в каждую определенную эпоху развития человечества, искусство должно находиться на одном уровне с достижениями человеческой мысли.

В своей статье «О художниках», Бальзак утверждает, что художник является тем человеком, который из своей души привык создавать зеркало, в котором должна отражаться вся Вселенная. Художник обязан возвыситься над своими личными интересами и стремлениями, так как он не принадлежит самому себе. Бальзак утверждал, что жизнь поэта является непрестанной жертвой. Он писал, что ни лорд Байрон, ни Вальтер Скотт, ни Гете, ни Кювье или изобретатели, никогда не принадлежали самим себе. Они являлись рабами своих идей.

По мнению Бальзака, величие гения измеряется степенью власти его таланта над окружающим его миром. И эта власть, утверждал Бальзак, могущественнее любой другой власти. Бальзак писал, что Королям власть над нацией дана на определенный промежуток времени, в то время как художнику власть над умами людей дается на целые века.

Бальзак утверждал, что властвовать над Европой посредством мысли, является главной задачей искусства, и она намного почетнее той власти, которая осуществляется посредством оружия и насилия. Искусство, по мнению Бальзака, должно отражать все многообразие окружающего мира, став жизненной энциклопедией, в то время как художник должен быть своеобразным фокусом, который как бы концентрирует в себе познание этого мира. О высокой степени эстетической мысли Бальзака свидетельствуют эти его очень важные мысли о роли художника и самом художественном процессе создания произведений искусства.

54. Композиція і проблематика «Людської комедії»

Реалістичні повісті "Ґобсек", "Шагренева шкіра", "Ежені Гранде", які включено до збірки "Етюди приватного життя", що вийшла 1830 року, поклали початок одному великому творові. 1834 року Бальзак дійшов думки, щоб об'єднати всі написані ним твори, а назву циклу — "Людська комедія" — було знайдено пізніше — під впливом бесіди з приятелем про "Божественну комедію" Дайте. Але у слово "комедія" Бальзак вкладає не такий зміст, як Дайте. Вже в самій назві письменник підкреслює іронічне ставлення до суспільства, яке він змалював у своїх творах.

Задум Бальзака був грандіозним. Він хотів написати "історію звичаїв" сучасної йому Франції. "Людська комедія", — писав Бальзак, — повинна дати всю соціальну дійсність, не обійти жодного положення людського життя, жодного чоловічого чи жіночого характеру, жодної професії, жодної соціальної групи, жодного французького краю, ні дитинства, ні старості, ні зрілого віку, ні політики, ні права, ні воєнного життя. Головне — історія людського життя, історія соціальних відносин, — не вигадані факти, і те, що скрізь відбуваються".

У "Людській комедії" Бальзак показав, як буржуазні відносини проникають скрізь, як об'єктом купівлі-продажу стають совість, людська гідність. Це історія соціальних характерів буржуазного суспільства, серед шейх на перше місце поставлено нових "героїв" — банкіра, що знайшов художнє втілення в образі барона Нусінгена, героя цілої низки романів, та накопичувана — людини, що володіє величезними запасами золота.

Гроші розпоряджаються долями людей (а дійових осіб у творі понад дві тисячі), їхнім життям, стають свідками їх ганьби.

Твір Бальзака є унікальним явищем в літературі, бо й до цього часу літературознавці ще не визначили остаточно, до якого жанру належить "Людська комедія" — чи то епопея, чи то цикл романів.