- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Види цивільних правовідносин
- •3. Зміст права власності.
- •4. Правові системи приватного права
- •5. Способи виникнення права власності.
- •6. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види та форми цивільно -правової відповідальності
- •7. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •8. Правовий статус територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •9. Припинення права власності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •10. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •11. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •12. Випадки обмеженої відповідальності
- •13. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •14. Поняття об'єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав (правовідносин).
- •15. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
- •16. Загальна характеристика Цивільного кодексу України 2004 року
- •17. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13 речі. Майно
- •18. Поняття власності і права власності
- •19. Дія цивільних законів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •20. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •21. Загальна характеристика та види речових прав
- •22. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •23. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав
- •24. Поняття права приватної власності.
- •25. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •26. Продукти творчої діяльності як об'єкти цивільних прав.
- •27. Суб'єкти та об'єкти права приватної власності
- •28. Елементи цивільних правовідносин
- •29. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об'єктів цивільних прав.
- •30. Поняття права державної та комунальної власності.
- •31. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.
- •32. Характеристика інших об'єктів цивільних прав.
- •33. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності.
- •34. Види цивільних правовідносин
- •35. Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •37. Виникнення, зміна і припинення цивільних правовідносин.
- •38. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •Стаття 213. Тлумачення змісту правочину
- •39. Право власності на землю.
- •40. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •41. Види правочинів.
- •42. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •47. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •48. Емфітевзис
- •50. Поняття та види недійсних правочинів.
- •51. Суперфіцій
- •52. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •53. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •54. Володіння та право володіння.
- •55. Поняття та значення місця проживання.
- •56. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •57. Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •58. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •59. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •60. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління,)
- •Право господарського відання
- •Право оперативного управління
- •61. Опіка та піклування.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами
- •63. Захист прав на чужі речі.
- •64. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •65. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •66. Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •67. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •68. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •69. .Види права спільної власності
- •70. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •71. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності
- •72. Правo спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •73. Види юридичних осіб.
- •74 Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
- •75 Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •76. Правосуб'єктність юридичної особи
- •77. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •Поняття та види строків позовної давності
- •Порядок користування
- •Визначення частки
- •Виділ частки
- •Реальний поділ
- •80. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •81. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •82. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •83. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
- •84. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об'єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об'єктів інтелектуальної власності
- •85. Філії та представництва юридичних осіб.
- •86. Види строків позовної давності.
- •88. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб.
- •89. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •90. Поняття і Джерела авторського права. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •92. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності
- •93. Об'єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.
- •94. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •95. Наслідки спливу позовної давності.
- •96. Суб'єкти авторського права. Співавторство.
- •4.2. Співавторство: поняття й ознаки. Види співавторства
- •98. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •99. Суміжні права. Поняття і види.
- •100. Правове положення господарських товариств.
- •101. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •102. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони.
- •103. Поняття та види кооперативів.
- •104. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •105. Суб'єкти права промислової власності. Оформлення прав на об'єкти промислової власності.
- •106. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •107. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •108. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг.
- •109. Правовий статус релігійних організацій
- •110. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •111. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
- •112. Поняття держави як суб'єкта цивільного права.
- •114. Умови цивільно-правової відповідальності.
109. Правовий статус релігійних організацій
Правовий статус релігійних організацій визначається законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Релігійні організації не виконують державних функцій. Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації. Релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов'язана дотримуватись вимог чинного законодавства і правопорядку. Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (міси), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представлені своїми центрами (управліннями). Релігійна громада е місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Командування військових частин надає можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів. Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. У інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів. Клопотання про видання зазначеного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання. Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту. Релігійні організації мають право здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди. Суми витрат на цю мету оподаткуванню не підлягають. При релігійних організаціях можуть утворюватися товариства, братства, асоціації, інші об'єднання громадян для здійснення добродійництва, вивчення та розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності.
