104. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.

Здійснення фізичними особами особистих немайнових прав гарантовано їх належним цивільно-правовим захистом (ст. 275 ЦК України). Змістом права на захист особистих немайнових прав є наступні повноваження: вимагати непорушення цих прав, припинення всіх діянь, якими порушуються ці права, та відновлення особистих немайнових прав у випадку їх порушення.  Законом передбачені загальні способи захисту порушених особистих немайнових прав (глава З ЦК України), а також спеціальні - поновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК), спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (ст. 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немай-нові права (ст. 279 ЦК). До спеціальних способів захисту порушених особистих немайнових прав відносяться:  поновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК України);  спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (ст. 277 ЦК України);  заборона поширення інформації, якою порушуються особисті не-майнові права (ст. 278 ЦК України).  Закон передбачає гарантію своєчасного та ефективного захисту особистих немайнових прав, а саме: ст. 279 ЦК України передбачає можливість накласти на особу штраф у випадку невиконання покладеного рішенням суду зобов’язання вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права або ж у випадку ухилення від виконання судового рішення. При цьому сплата штрафу не звільняє відповідальну особу від обов’язку виконати рішення суду.  Фізична особа здійснює свої права самостійно, в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які самостійно не можуть здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Цивільне законодавство містить положення про забезпечення здійснення особистих немайнових прав (ст. 272, 273 ЦК України).  Специфіка цивільно-правових способів захисту особистих немай-ювих прав проявляється в тому, що у випадках порушення немайнових прав вони підлягають відновленню (якщо це можливо) незалежно від провини порушника. При захисті немайнових прав припустимо застосування будь-яких форм і способів захисту цивільних прав, якщо це не суперечить сутності порушеного блага і характеру порушення (наприклад, таких, як визнання права, припинення дій, що порушують право, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди).'

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Будь-яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або спірного права чи охоронюваного законом інте-ресу відповідно до ст. 4 ЦПК України.  Поновлення порушеного права (ст. 276 ЦК України) полягає у тому, що порушник повинен вчинити необхідні дії для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного права не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.  У ст. 276 ЦК України передбачено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов’язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.  Спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту.  Під правом на спростування слід розуміти право на визнання особою, яка порушила особисте немайнове право інших осіб, неправомірності своїх діяньта визнання цієї інформації неправдивою, що вчиняєть-ся у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація.  Згідно із ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування не-  достовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім’ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.  Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недос-товірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.  Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.  Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.  У випадках, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Закон також передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.  У випадках, коли відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв’язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.  Особливістю застосування вказаного способу захисту є те, що спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, а також те, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.  Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Статтею 278 ЦК України передбачено ще один спеціальний спосіб захисту особистих немайнових прав. Цей спосіб полягає у тому, що у випадку коли особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення цього права; якщо ж особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунути порушення неможливо, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.  Застосування цього способу захисту полягає в тому, що підставою його застосування є правопорушення, яке іменується дифамацією, тобто поширенням навіть правдивої інформації, але за умови, що нею порушуються особисті немайнові права, наприклад, право на таємницю про стан здоров’я, особисте життя та ін.  Розвиток цивільно-правового регулювання, що особливо виражено у ЦК України 2003 року, зорієнтований на світові стандарти в галузі прав людини. При вивченні цього питання рекомендуємо ознайомитися з практикою Європейського суду по правам людини.