- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Види цивільних правовідносин
- •3. Зміст права власності.
- •4. Правові системи приватного права
- •5. Способи виникнення права власності.
- •6. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види та форми цивільно -правової відповідальності
- •7. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •8. Правовий статус територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •9. Припинення права власності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •10. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •11. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •12. Випадки обмеженої відповідальності
- •13. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •14. Поняття об'єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав (правовідносин).
- •15. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
- •16. Загальна характеристика Цивільного кодексу України 2004 року
- •17. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13 речі. Майно
- •18. Поняття власності і права власності
- •19. Дія цивільних законів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •20. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •21. Загальна характеристика та види речових прав
- •22. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •23. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав
- •24. Поняття права приватної власності.
- •25. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •26. Продукти творчої діяльності як об'єкти цивільних прав.
- •27. Суб'єкти та об'єкти права приватної власності
- •28. Елементи цивільних правовідносин
- •29. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об'єктів цивільних прав.
- •30. Поняття права державної та комунальної власності.
- •31. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.
- •32. Характеристика інших об'єктів цивільних прав.
- •33. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності.
- •34. Види цивільних правовідносин
- •35. Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •37. Виникнення, зміна і припинення цивільних правовідносин.
- •38. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •Стаття 213. Тлумачення змісту правочину
- •39. Право власності на землю.
- •40. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •41. Види правочинів.
- •42. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •47. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •48. Емфітевзис
- •50. Поняття та види недійсних правочинів.
- •51. Суперфіцій
- •52. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •53. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •54. Володіння та право володіння.
- •55. Поняття та значення місця проживання.
- •56. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •57. Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •58. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •59. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •60. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління,)
- •Право господарського відання
- •Право оперативного управління
- •61. Опіка та піклування.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами
- •63. Захист прав на чужі речі.
- •64. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •65. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •66. Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •67. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •68. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •69. .Види права спільної власності
- •70. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •71. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності
- •72. Правo спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •73. Види юридичних осіб.
- •74 Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
- •75 Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •76. Правосуб'єктність юридичної особи
- •77. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •Поняття та види строків позовної давності
- •Порядок користування
- •Визначення частки
- •Виділ частки
- •Реальний поділ
- •80. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •81. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •82. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •83. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
- •84. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об'єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об'єктів інтелектуальної власності
- •85. Філії та представництва юридичних осіб.
- •86. Види строків позовної давності.
- •88. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб.
- •89. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •90. Поняття і Джерела авторського права. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •92. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності
- •93. Об'єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.
- •94. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •95. Наслідки спливу позовної давності.
- •96. Суб'єкти авторського права. Співавторство.
- •4.2. Співавторство: поняття й ознаки. Види співавторства
- •98. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •99. Суміжні права. Поняття і види.
- •100. Правове положення господарських товариств.
- •101. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •102. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони.
- •103. Поняття та види кооперативів.
- •104. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •105. Суб'єкти права промислової власності. Оформлення прав на об'єкти промислової власності.
- •106. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •107. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •108. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг.
- •109. Правовий статус релігійних організацій
- •110. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •111. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
- •112. Поняття держави як суб'єкта цивільного права.
- •114. Умови цивільно-правової відповідальності.
98. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). 2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
1. Стаття містить перелік вимог, на які не поширюється позовна давність. Його перелік не має вичерпного характеру, тобто інші випадки можуть бути передбачені в спеціальних законах. При встановленні цього переліку законодавець виходив зі специфіки правовідносин, оскільки предметом захисту є право, яке не обмежене в часі. Так особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом і фізична особа володіє ними довічно (ст. 269 ЦК). У статті передбачено можливість обмежити її застосування до вимог про захист особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ. Правила ч. 1 ст. 268 ЦК (п. 1) статті застосовуються, крім випадків, передбачених у законі. 2. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК). Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 ЦК). 3. Випадки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю передбачено ЦК (наприклад, ст. ст. 1162, 1166, 1168) та іншими законодавчими актами. 4. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (див. ст. 393 ЦК та коментар до неї). 5. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 879 ЦК).
99. Суміжні права. Поняття і види.
Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.
Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:
— будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва,. включаючи твори фольклору;
— запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;
— сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.
Законом передбачено певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:
1. Права виконавців охороняються відповідно до цього закону, якщо:
— виконання вперше відбулося на території України;
— виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;
— виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.
2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:
— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;
— фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій державі;
— перша фіксація фонограми мала місце в Україні.
3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.
4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.
Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав за законом належать виконавці, виробники програм та організації мовлення.
Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.
Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.
Суб'єктом суміжних прав є виробники фонограми. Це можуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограмою визнається звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.
Українські та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року" від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.
Організацією мовлення може бути тільки юридична особа. Таким суб'єктом є телерадіоорганізація, яка використовує твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах. Діяльність телерадіоорганізації на території України здійснюється відповідно до Закону України "Про телебачення та радіомовлення".
Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.
Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.
Суб'єктивні суміжні права. Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації мовлення повинні додержуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.
Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. Прикладом може бути напис на компактному диску: ® Музичний камертон 1999.
