- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Види цивільних правовідносин
- •3. Зміст права власності.
- •4. Правові системи приватного права
- •5. Способи виникнення права власності.
- •6. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види та форми цивільно -правової відповідальності
- •7. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •8. Правовий статус територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •9. Припинення права власності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •10. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •11. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».
- •12. Випадки обмеженої відповідальності
- •13. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •14. Поняття об'єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об'єкти цивільних прав (правовідносин).
- •15. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
- •16. Загальна характеристика Цивільного кодексу України 2004 року
- •17. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13 речі. Майно
- •18. Поняття власності і права власності
- •19. Дія цивільних законів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •20. Гроші та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •21. Загальна характеристика та види речових прав
- •22. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •23. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав
- •24. Поняття права приватної власності.
- •25. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •26. Продукти творчої діяльності як об'єкти цивільних прав.
- •27. Суб'єкти та об'єкти права приватної власності
- •28. Елементи цивільних правовідносин
- •29. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об'єктів цивільних прав.
- •30. Поняття права державної та комунальної власності.
- •31. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.
- •32. Характеристика інших об'єктів цивільних прав.
- •33. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності.
- •34. Види цивільних правовідносин
- •35. Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •37. Виникнення, зміна і припинення цивільних правовідносин.
- •38. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •Стаття 213. Тлумачення змісту правочину
- •39. Право власності на землю.
- •40. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •41. Види правочинів.
- •42. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •47. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •48. Емфітевзис
- •50. Поняття та види недійсних правочинів.
- •51. Суперфіцій
- •52. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •53. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •54. Володіння та право володіння.
- •55. Поняття та значення місця проживання.
- •56. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •57. Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •58. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •59. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.
- •60. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління,)
- •Право господарського відання
- •Право оперативного управління
- •61. Опіка та піклування.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами
- •63. Захист прав на чужі речі.
- •64. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •65. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •66. Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •67. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •68. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •69. .Види права спільної власності
- •70. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •71. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності
- •72. Правo спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •73. Види юридичних осіб.
- •74 Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
- •75 Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •76. Правосуб'єктність юридичної особи
- •77. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •Поняття та види строків позовної давності
- •Порядок користування
- •Визначення частки
- •Виділ частки
- •Реальний поділ
- •80. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •81. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •82. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •83. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
- •84. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об'єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об'єктів інтелектуальної власності
- •85. Філії та представництва юридичних осіб.
- •86. Види строків позовної давності.
- •88. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб.
- •89. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •90. Поняття і Джерела авторського права. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •92. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності
- •93. Об'єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.
- •94. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •95. Наслідки спливу позовної давності.
- •96. Суб'єкти авторського права. Співавторство.
- •4.2. Співавторство: поняття й ознаки. Види співавторства
- •98. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •99. Суміжні права. Поняття і види.
- •100. Правове положення господарських товариств.
- •101. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •102. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони.
- •103. Поняття та види кооперативів.
- •104. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •105. Суб'єкти права промислової власності. Оформлення прав на об'єкти промислової власності.
- •106. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.
- •107. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •108. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг.
- •109. Правовий статус релігійних організацій
- •110. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •111. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
- •112. Поняття держави як суб'єкта цивільного права.
- •114. Умови цивільно-правової відповідальності.
50. Поняття та види недійсних правочинів.
(ст. 215)Недійсний правочин — це правочин, що не відповідає вимогам закону. Він породжує не ті права і обов'язки, яких бажали його учасники, а правові наслідки, котрі прямо передбачені у законі.
Для того щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати низці вимог, які називають умовами дійсності правочину. Такі вимоги встановлені ст. 203 ЦК, яка передбачає, що:
1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Порушення будь-якої з перелічених умов (крім умови, передбаченої пунктом 4 — дотримання форми правочину, встановленої законом), тягне за собою недійсність правочину.
Недійсним може бути визнано лише правочин, що відбувся.
Ступінь недійсності правочину може бути різним. Зокрема, правочини можуть бути абсолютно недійсними, або нікчемними. Це такі правочини, недійсність яких визначено, передусім, безпосередньо у правовій нормі. Вони є недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред'явлення подання позову та рішення суду (іноді такі правочини називають "мертвонародженими").
Існує й інший вид недійсних правочинів — оспорювані правочини. На відміну від нікчемних, оспорювані правочини є дійсними, породжують права та обов'язки, але їх дійсність може бути оспорена стороною або іншою зацікавленою особою у судовому порядку. Безпосередньо правовою нормою їхня недійсність не передбачається, але, разом з тим, існує норма, яка надає сторонам або зацікавленим особам можливість звернутися до суду для визнання такого правочину недійсним.
Недійсними оспорювані правочини можуть вважаться лише за умови доведеності фактів, що свідчать про порочність даного правочину.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Правочин за своїм змістом може бути у різному співвідношенні з вимогами закону. Так деякі з умов правочину можуть відповідати вимогам закону, інші — ні. У зв'язку з цим можливі два варіанти вирішення питання про юридичну долю правочину. Якщо вимогам закону
суперечать істотні умови правочину, то він є або має бути визнаний судом недійсним у цілому. У тих випадках, коли закону суперечать неістотні умови правочину, без яких він міг би існувати, то він є частково дійсним (у тій частині, яка відповідає закону).
