29. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об'єктів цивільних прав.

Особисті немайнові права пов'язані з рівністю, свободою і недоторканністю осіб, випливають з природних прав людини, а також з їх соціального і економічного підгрунтя. Коло особистих немайнових прав є досить широким і обумовлюється рівнем розвитку суспільства. Ці права безпосередньо пов'язані з економічною і правовою сферами життя людини, оскільки від їх наявності, регулювання і захисту залежать підприємницькі відносини тощо.

Охоплювані відповідно до ст. 1 ЦК предметом цивільно-правового регулювання особисті немайнові права як права цивільні мають такі ознаки:

1) нематеріальний характер;

2) особливий об'єкт;

3) специфіка підстав виникнення та припинення;

134

4) заснованість на індивідуалізації їх носіїв. Під нематеріальним характером особистих немайнових прав розуміють

відсутність у них економічного змісту.

Це проявляється в тому, що такі права не підлягають оцінці (наприклад, у грошовому вира женні), є безоплатними. Об'єктами немайнових прав виступають не матеріальні (духовні) блага, невіддільні від особи, такі, як ім'я, честь, гідність, ділова репутація, здоров'я, таємниця особистого життя та ін. j. Характерною особливістю об'єктів особистих немайнових прав І є те, що у нормальному, непорушеному стані вони не потребують позитивного правового регулювання.

Індивідуалізація носіїв, що найбільш яскраво проявляється саме в особистих немайнових правах, дозволяє відрізнити одного суб'єкта права від іншого, вносить упорядкованість у правовідносини за їх участю, сприяє максимальному захисту їх інтересів.

Особисті немайнові права надають їх носіям право вимагати від всіх інших осіб утримуватися від посягання на них. Наприклад, праву на захист честі, гідності та ділової репутації суб'єктів цивільного права кореспондує відповідний обов'язок усіх інших осіб.

Виходячи з того, що уповноваженій особі протистоїть невизна-чене коло зобов'язаних осіб, обов'язки яких є пасивними (не втручатися в особисте життя, утримуватися від порушень у будь-якій формі особистих немайнових благ інших осіб), особисті немайнові права є правами абсолютними. Саме цим особисті немайнові правовідносини схожі з правовідносинами власності.

Разом з тим особисті немайнові права мають свою специфіку в порівнянні з іншими абсолютними правами. Це стосується, по-перше, порядку виникнення поза волею їх носіїв, наприклад, права на ім'я, авторських прав, що виникають із самого факту створення творів науки, літератури, мистецтва, тобто дій, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки.

По-друге, особисті немайнові права здійснюються їх носієм поза рамками права, не так, як вважається прийнятим для здійснення права власності щодо повноважень по володінню, користуванню та розпорядженню1.

По-третє, особисті немайнові права неможливо захистити шляхом віндікації, що притаманне захисту абсолютних прав, у першу чергу праву власності, бо це б суперечило їх сутності як невіддільних від особи.

По-четверте, у деяких випадках судова практика вимагає доказу позивачем того інтересу, що порушується посяганням на особисте право, наприклад, самовільним використанням чужого імені, чужого зображення і т. ін. Тим самим захист надається у відповідних випадках не особистим правам як таким, не безпосередньо інтересам особистості, що виражаються у певних правах, а якимось іншим інтересам, що стоять за ними та пов'язані з ними. Звідси абсолютність особистих прав у подібних правових системах ставиться під сумнів1.