13.Розвиток психіки тварин: залежність рівня розвитку психіки від рівня організації нервової системи.

Філогенез психіки – історичний розвиток психіки.

Допсихічний рівень.

Для рослин властива подразливість. Здійснюється реакція у формі тропізмів

Для тваринних організмів характерна чутливість, яка є біологічною ознакою психіки. Стадії розвитку чутливості, є стадіями філогенезу психіки.

Процес розвитку психіки тварин налічує три стадії:

• сенсорної психіки;

• перцептивної психіки;

• практичного інтелекту.

Стадія сенсорної психіки:

• Нервова система – дифузна, вузлова.

• Поведінка – інстинктивна.

• Фізіологічна основа – безумовні рефлекси.

• Представники – медузи, кишковопорожнинні, кільчасті черви, молюски.

Стадія перцептивної психіки:

• Трубчаста

• Научіння – навички здобуті у процесі життя.

• Умовний рефлекс

• Риби, членистоногі, плазуни, комахи, птахи, деякі ссавці.

Змінюється поведінка, формуються навички.

Стадія інтелектуальної поведінки (практичного інтелекту) – вища форма перцептивної психіки.

• Ускладнена трубчаста: виокремлений головний і спинний мозок.

• Практичний інтелект.

• Безпосередні пам’ять, наочно-дійове мислення.

• Вищі ссавці, дельфіни, мавпи.

Відображення міжпредметних зв’язків. Основна форма поведінки - інтелектуальна.(здатність пізнавати і вирішувати складні задачі,які об*єднають в собі пізнавальні здібності)

Основні риси:

• Здатність вирішувати 2-фазні завдання, в яких існує особлива орієнтовано-дослідна підготовча фаза і фаза виконання.

• Здатність вирішувати одні і ту ж задачу різними способами.

• Наявність інсайту.(осяяння)

• Перенесення принципу вирішення завдання у нові умови.

• Використання примітивних знарядь, шлюбна поведінка.

14.Свідомість як вищий рівень психічного відображення і вищий рівень саморегуляції. “я-концепція”.

Свідомість - вищий рівень психічного відображення і регуляції, притаманний тільки людині як суспільно-історичній істоті.

З практичної точки зору свідомість виступає як сукупність чуттєвих і розумових образів, які безпосередньо постають перед суб'єктом і передбачають його практичну діяльність. Людину відрізняє від тварин не сама ця діяльність, а механізми її протікання, які зародилися в процесі соціального розвитку людини. Дані механізми та особливості оперування ними зумовлюють наявність у людини такого феномена, як свідомість.

В результаті дії цих механізмів людина виділяє себе з навколишнього середовища і усвідомлює свою індивідуальність, формує свою «Я-концепцію», яка полягає в сукупності уявлень людини про себе, про навколишню дійсність і своє місце в суспільстві. Завдяки свідомості людина має здатність самостійно регулювати свою поведінку. У свою чергу «Я-конценціі» є ядром його системи саморегуляції. Всю сприйману інформацію про навколишній світ людина переломлює через свою систему уявлень про себе і формує свою поведінку виходячи з системи своїх цінностей, ідеалів та мотиваційних установок.

У спрощеному вигляді критичність - це здатність усвідомлювати відмінність між «добре» і «погано». Критичність виступає в якості механізму контролю за своєю поведінкою. З іншого боку, наявність такого складного механізму формування та оперування психічними образами визначає наявність у людини здатності до свідомої діяльності, проявом якої є праця.

Вищим рівнем розвитку психіки володіє тільки людина. Але людина не народжується з розвиненим свідомістю. Формування та еволюція свідомості відбуваються в процесі фізіологічного і соціального розвитку конкретного індивіда. Тому процес формування свідомості строго індивідуальний, обумовлюються як особливостями соціального розвитку, так і генетичною схильністю.