4. Інформаційна теорія Симонова

Емоція – це відображення відношення між величиною потреби і ймовірністю її задоволення в даний момент; говорив про зв'язок інформації та емоції

Емоція = Потреба (Н-С), де

Н – інформація необхідна для задоволення потреби;

С – інформація, якою суб*єкт володіє.

12. Роль емоцій у регуляції поведінки. Основні функції емоцій. Індивідуальні відмінності в емоційних проявах.

Емоціївідіграютьнадзвичайноважливурольв життілюдей.Так, сьогодні ніхтоне заперечуєзв'язокемоцій зособливостямижиттєдіяльностіорганізму.Добревідомо,щопідвпливомемоційзмінюється діяльністьорганівкровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої ізовнішньоїсекреціїта ін.Зайваінтенсивність ітривалістьпереживаньможевикликатипорушенняворганізмі.Серцечастішевражаєтьсястрахом,печінка -гнівом,шлунок -апатієюіпригніченимстаном.Виникнення цихпроцесів маєвсвоїй основізміни, що відбуваються у зовнішньомусвіті,алезачіпаютьдіяльність всьогоорганізму.Наприклад, при емоційнихпереживанняхзмінюєтьсякровообіг:частішаєабосповільнюєтьсясерцебиття, змінюється тонускровоноснихсудин, підвищується або знижуєтьсякров'янийтиск іт.д.Врезультатіприоднихемоційнихпереживанняхлюдиначервоніє, при інших -блідне.

Під впливом негативних емоційних станів у людини може відбуватися формування передумов до розвитку різноманітних хвороб. І навпаки, існує значна кількість прикладів, коли під впливом емоційного стану прискорюється процес зцілення. Невипадково прийнято вважати, що слово теж лікує. При цьому мається на увазі перш за все вербальний вплив лікаря-психотерапевта на емоційний стан хворого. У цьому виявляється регуляторна функція емоцій і почуттів. Крім того, що емоції та почуття виконують функцію регуляції стану організму, вони також задіяні і в регуляції поведінки людини в цілому. Це стало можливим тому, що людські почуття та емоції мають тривалу історію філогенетичного розвитку, в ході якого вони стали виконувати цілий ряд специфічних функцій, властивих тільки для них. Перш за все до таких функцій слід віднести відбивну функцію почуттів, яка виражається в узагальненій оцінці подій. Завдяки тому, що почуття охоплюють весь організм, вони дозволяють визначити корисність і шкідливість впливаючих на них факторів і реагуваня, перш ніж буде визначено саме шкідливий вплив. Наприклад, людина, що переходить дорогу, може відчувати страх різного ступеня залежно від складної дорожньої ситуації. Емоційна оцінка подій може формуватися не тільки на основі особистого досвіду людини, а й в результаті співпереживань, що виникають в процесі спілкування з іншими людьми, в тому числі через сприйняття творів мистецтва, засобів масової інформації. Завдяки відбивній функції емоцій і почуттів людина може орієнтуватися в навколишній дійсності, оцінювати предмети і явища з точки зору їх бажаності, тобто почуття виконують ще й передінформаційну, або сигнальнуфункцію. Виникаючі переживання сигналізують людині, як іде у неї процес задоволення потреб, які перешкоди зустрічає вона на своєму шляху, на що треба звернути увагу в першу чергу. Оціночна, або відбивна, функція емоцій і почуттів безпосередньо пов'язана зі спонукальної, або стимулюючою функцією. Наприклад, в дорожній ситуації людина, відчуваючи страх перед машиною, що наближається, прискорює свій рух через дорогу. Таким чином, емоції і почуття сприяють визначенню напрямку пошуку, в результаті якого досягається задоволення виниклої потреби або вирішується завдання, яке стоїть перед людиною. Наступна, специфічно людська функція почуттів полягає в тому, що почуття приймають безпосередню участь в навчанні, тобто здійснюють підкріплювальну функцію. Значущі події, що викликають сильну емоційну реакцію, швидше і надовго запам'ятовуються в пам'яті. Емоції успіху-неуспіху мають здатність прищепити любов або назавжди погасити її по відношенню до того виду діяльності, якою займається людина, тобто емоції впливають на характер мотивації людини по відношенню до виконуваної ним діяльності.

Функція переключенняемоційособливояскравовиявляєтьсяприконкуренціїмотивів, в результаті якоївизначаєтьсядомінуючапотреба.Так, можливе виникнення суперечностіміжприроднимдлялюдиниінстинктомсамозбереженнята соціальноїпотребоюдотримуватисяпевноїетичноїнормі,що,посутісправи, реалізується вборотьбі міжстрахомі почуттямдолгу, страхом і соромом. Привабливістьмотиву, його близькістьособистіснимустановкамспрямовує діяльністьлюдинивтуабоіншусторону. Щеодна функціяемоційта почуттів-пристосувальна. За твердженнямДарвіна, емоції виникли якзасіб, за допомогою якогоживіістотивстановлюютьзначимістьтихчи іншихумовдлязадоволенняактуальнихдлянихпотреб.Завдяки почуттю, якевчасноз'явилося, організммаєможливістьефективнопристосуватисядо навколишніх умов.

Комунікативнафункціяпочуттів.Мімічнііпантомімічнірухидозволяютьлюдиніпередаватисвоїпереживанняіншимлюдям, інформувати їхпро своє ставленнядо предметів іявищнавколишньої дійсності.Міміка, жести, пози, виразні зітхання,змінаінтонаціїє«мовоюлюдськихпочуттів», засобом повідомлення нестількидумок,скількиемоцій.

Істотні індивідуальні відмінності спостерігаються також в емоційній збудливості людей. Є люди емоційно мало чуйні, у яких якісь-небудь надзвичайні події не викликають яскраво виражені емоції. Такі люди не стільки відчувають, потрапивши в ту чи іншу життєву ситуацію, скільки усвідомлюють її розумом. Є й інша категорія людей - емоційно збудливих, у яких найменша дрібниця може викликати сильні емоції. Навіть маловажлива подія викликає у них підйом або падіння настрою. Між людьми відзначаються суттєві відмінності в глибині і стійкості почуттів. Одних людей почуття захоплюють цілком, залишають глибокий слід після себе. У інших людей почуття носять поверхневий характер, протікають легко, малопомітно, проходять швидко і абсолютно безслідно. Помітно розрізняються у людей прояви афектів і пристрастей. У цьому плані можна виділити людей неврівноважених, легко втрачаючих контроль над собою і своєю поведінкою, схильних легко піддаватися афектам і пристрастям, наприклад неприборканому гніву, паніці, азарту. Інші люди, навпаки, завжди врівноважені, цілком володіють собою, свідомо контролюють свою поведінку. Одне з найбільш істотних відмінностей між людьми криється в тому, як почуття та емоції відбиваються на їх діяльності. Так, у одних людей почуття носять дієвий характер, спонукають до дії, в інших все обмежується самим почуттям, що не викликає ніяких змін у поведінці. У найбільш яскравій формі пасивність почуттів виражається в сентиментальності людини. Такі люди, як правило, схильні до емоційних переживань, але почуття, які у них виникають, не впливають на їх поведінку. Слід зазначити, що існуючі відмінності в прояві емоцій і почуттів значною мірою зумовлюють неповторність конкретної людини, тобто визначають її індивідуальність.

13. 44. Стрес і його стадії. Типологія стресу. Загальні риси психічного стресу. Поняття про емоційний стрес. Стрес як неспецифічна реакція організму. Основні стадії стресу по Г.Сельє. Класифікація психічного стресу. Індивідуальні особливості і прояви стресу.

Стрес – інтенсивна емоційна реакція, внаслідок сильного й тривалого психологічного напруження.

Данепоняття булозапропонованоСельє.Йомувдалосявстановити,щонанесприятливі діїрізногороду,наприкладхолод, втому, страх, приниження, біль організм відповідає нетільки конкретноюдлякожноговпливузахисною реакцією, але й загальною,однотипнимкомплекснимреагуваннямнезалежновідтого, якийподразникдієнаорганізм. Він виокремив стадії сресу.

У першій фазі - фазі тривоги - здійснюється мобілізація захисних сил організму, підвищується його стійкість. При цьому організм функціонує з великою напругою. Однак на даному етан він ще справляється з навантаженням за допомогою поверхневої, або функціональної, мобілізації резервів, без глибинних структурних перебудов. Фізіологічно первинна мобілізація проявляється, як правило, в наступному: кров згущається, зміст іонів хлору в ній падає, відбувається підвищене виділення азоту, фосфатів, калію, відзначається збільшення печінки або селезінки. У більшості людей до кінця першої фази відзначається деяке підвищення працездатності. Слідом за першою фазою настає друга. Її зазвичай називають фазою резистенції (стабілізації), або максимально ефективною адаптацією. На даному етапі відзначається збалансованість витрачання адаптаційних резервів організму. Всі параметри, виведені з рівноваги в першій фазі, закріплюються на новому рівні. Але якщо стрес триває довго або стресори надзвичайно інтенсивні, то неминуче настає третя фаза - фаза виснаження. Оскільки функціональні резерви вичерпані на першій і другій фазах, в організмі відбуваються структурні перебудови, але коли для нормального функціонування не вистачає і їх, подальше пристосування до нових умов середовища і діяльності здійснюється за рахунок непоправних енергетичних ресурсів організму, що рано чи пізно закінчується виснаженням.

Існують стресові реакції, які, навпаки, призводять до демобілізації систем організму. Цей вкрай негативний прояв стресу в науковій літературі отримав назву дистресу. Саме дистрес несе в собі фактори, що руйнівно діють на організм. Трансформація стресу в дистрес відбувається при надмірно інтенсивному впливі факторів середовища та умов життєдіяльності, при яких дуже швидко виснажуються функціональні резерви організму або порушується діяльність механізмів психічної регуляції.

Еустрес – покращує настрій, позитивно впливає. Стреснівякій мірі неможерозглядатисяяк негативнеявище,оскільки лишезавдякийомуможливаадаптація.Крімцього,помірновираженийстресвпливаєякна загальний станорганізму,такінапсихічніхарактеристикиособистості.Наприклад, при помірномустресівідзначаєтьсяпозитивна змінатакихпсихічниххарактеристик,як показники, уваги, пам'яті, мислення та ін.Такимчином, стрес, якціліснеявище,має розглядатисяв якостіпозитивноїадаптивноїреакції, що викликає мобілізаціюорганізму.

Багатоаспектністьявищастресуу людининастількивелика,щопотрібноздійснитирозробкуцілоїтипологіїйогопроявів.Вданийчас прийняторозділятистресна дваосновнихвиди:системний (фізіологічний) і психічний.

Фізіологічний стрес – пов'язаний з об*єктивними змінами умов життєдіяльності людини.

Психоемоційний стрес – виникає з емоційної позиції індивіда.

Деякіавториподіляютьчинники, що викликають психічнийстрес, на дві великігрупи.Тому йпсихічнийстресвони умовноділятьна двавиди:інформаційний таемоційний.Інформаційнийстресвиникаєвситуаціяхзначнихінформаційнихперевантажень,колилюдина несправляєтьсяіз переробкою завдань, щонадходять, іне встигаєприйматиправильні рішеннявнеобхідномутемпі,особливопри високійвідповідальностізанаслідкиприйнятихрішень.Виникненняемоційногостресубільшістьавторівпов'язуютьіз ситуаціямизагрози, небезпеки, образи.Зцієї точкизоруприйнятовиділятитри формиемоційногостресу:імпульсивний, гальмовий ігенералізований. Приемоційномустресівідзначаютьсяпевнізмінивпсихічній сфері, в томучислі змінипротіканняпсихічнихпроцесів, емоційні зрушення, трансформація мотиваційноїструктури діяльності, порушення рухової імовної поведінки.

Форми поведінки при стресі:

- активно-емоційна (буде спрямована діяльність – агресія, втеча).

- пассивно-емоційна (спрямована на переживання емоцій, зменшення ефективності захисних дій).

На глибину переживання стрессу впливають: емоції, невизначеність та значущість події.

Існують докази того, що у людини, спалахи гніву у якої постійно переважають, розвиваються різні психосоматичні симптоми, по скільки під час гніву і люті збільшується вміст кислоти в шлунку. Хоча подавлений гнів - не єдина причина цих захворювань, показано, що він бере участь у розвитку ревматичного артриту, кропивниці, псоріазу, виразки шлунка, мігрені, гіпертонії. Психологи і психіатри встановили залежність між соматичними захворюваннями людини і її особистісними особливостями, а також психологічним кліматом, в якому вона живе і працює. Наприклад, якщо людина прагне зайняти в колективі місце, що не відповідає її реальним можливостям, тобто володіє підвищеним рівнем домагань, то вона більшою мірою схильна до розвитку серцево-судинної патології. Хронічні коронарні захворювання набагато частіше зустрічаються в осіб з вираженою цілеспрямованістю, честолюбством і нетерпимістю до свого найближчого оточення. А головною особливістю особистості, яка страждає гіпертонією, є злопам'ятство. Для хворих серцево-судинними захворюваннями типова завищена самооцінка, пов'язана з такими особливостями особистості, як індивідуалізм, незадоволеність своїм становищем у житті (професією, посадою), конфліктність, пристрасть до «з'ясування відносин». Це, як правило, люди стримані, скритні, образливі, що тягнуться до інших, але важко з ними сходяться. Для хворих на виразкову хворобу характерні тривожність, дратівливість, підвищена старанність і загострене почуття обов'язку. Таким чином, кожна людина по-різному реагує на зовнішній стрессор. В цьому проявляється її індивідуальність. Отже, особистісні особливості найтіснішим чином пов'язані з формою реагування на стрессор і ймовірністю розвитку негативних наслідків.

Ознаки стресової напруги: 1) Неможливість зосередитись на будь-чому; 2) Занадто часті помилки в роботі; 3) Погіршення пам'яті; 4) Постійне відчуття втоми; 5) Дуже швидке мовлення; 6) Думки зникають; 7) Безпричинні болі у голові, спині, шлунку; 8) Робота не надає колишнього задоволення; 9) Втрата почуття гумору; 10) Пристрасть до алкогольних напоїв; 11) Постійне відчуття голоду або навпаки втрата апетиту.

Когнітивна теорія стресу ( Лазарус)

У стресі відіграє роль суб*єктивна когнітивна оцінка загрози несприятливого впливу і своєї можливості подолання стресу. Загроза розглядається як стан очікування суб*єктом шкідливого, небажаного впливу зовнішніх умов і стимулів.

Висновки з теорії:

• однакові зовнішні події по-різному впливають на людей;

• одні і ті ж самі люди переживають по-різному події.

Психологія в Україні Професія психолога дуже популярна в Україні. Між 1930 і 1990 роками, психології як самостійної дисципліни була широко викладається в педагогічних і гуманітарних вузів. Психологія була також традиційно викладаються в школах і зараз, хоча вона викладається як обов'язкова дисципліна, інтерес серед студентів високий, і його послуги шостим за популярністю за: право, економіка, управління, медицина та бізнес-досліджень. З 1991 року відбулися величезні розширення в психологічних дослідженнях вихідний. Де психологи поїзд? Приблизно в 1990 році число факультетів психології у внз України було рекордно низьким. Вихід був обмежений, з Харківського та Київського національного університетів, які закінчують тільки 50 студентів-психологів в рік. Але зараз кожен з педагогічних університетів по всій країні (близько 30 з них) випускники того ж числа в рік. Психологія і педагогіка викладається у багатьох вузах і кафедрах вищих освіти, не тільки на гуманітарних факультетах, а також в медичних і технічних шкіл. Урядових відомств (в основному на базі університетів) відіграють значну роль у підготовці молодих психологів. Різні департаменти Міністерства охорони здоров'я готує клінічних психологів і психотерапевтів. В даний час, студент поступає в інститут чи університет, завершення ступінь бакалавра в чотири роки, з подальшим додатковим факультативним рік для завершення ступеня магістра. Щоб бути кваліфікованим психологом, сертифікат або диплом, який свідчить про завершення відповідного курсу потрібно, хоча той же кваліфікація може бути отримана студентом, хто вже має першу ступінь в іншій дисципліні. По закінченні спеціальності " психологія бакалаврату можуть ввести аспірантуру, після чого починає (часто-набагато пізніше) на докторську ступінь доктора наук. Недержавні (приватні) університети також випускник багато психологи, але завдяки швидкому зростанню популярності психології, якість іноді приноситься в жертву кількості і стандартів фахівців може бути дуже низьким. Проблема для України полягає в тому, що не всі університети мають достатнього досвіду, методик і добре розроблених методологій для виробництва високоякісних психологи. Де психологи працюють? Число працюючих в органах влади, таких як різні відділи Міністерства внутрішніх справ, що працюють у персоналом, і з місцевим населенням. У недержавних інфраструктур, психологія теж грає роль. Психологи працюють в лікарнях, школах, дитячих садках, інтернатах, в'язницях і приватних фірм.

2. Підготовка вчителів у цій країні В Україні викладачі проходять стажування в університетах і педагогічних інститутах. Курс навчання в цих інститутах триває чотири або п'ять років. Практичні заняття проводяться досвідченими педагогами. Теоретичні курси доповнюються семінарами. Модем технічних засобів використовуються в навчальному процесі. У лінгафонних кабінетах пропонують відмінні умови для інтенсивних занять мовних навичок або в приватний кабінет або під керівництвом викладача. Велика увага приділяється індивідуальній роботі майбутніх учителів. Педагогічна практика в школах-це дуже важливий етап у професійній підготовці наших студентів. Кожен семестр студентам молодших курсів проводять свій період спостереження в школах за тиждень або близько того, де вони вчаться планувати навчання і дуги, зайнятих у позаурочній діяльності. Під час їх блок-період навчання наші студенти старших курсів набувають звички давати і обговорювати уроки під керівництвом досвідчених керівників на шкільній практиці. А давати уроки нашим студентам спробувати реалізувати різні методи і принципи навчання, використовувати різні візуальні та аудіовізуальні засоби, щоб зробити їх цікавими періоди.

3. Підготовка вчителів у великій Британії В даний час підготовка вчителів у великій Британії реалізується в університетах, політехнічних інститутах і коледжах вищої освіти. Курс навчання для викладачів збираючись на основі обов'язкового і факультативних предметів. Програма складається з трьох основних компонентів: школи на основі досвіду, предмет досліджень та освіти. Теорія освіти є одним з основних предметів. В кінці першого або другого року учні повинні зробити вибір, як у тієї вікової категорії дітей вони хочуть вчити. Молодші школярі йдуть до школи на один день щотижня спостерігаючи за досвідченими вчителями в роботі. Вони беруть сковороду в житті школи, допомогти з іграми, товариств або грати у виставах. Студенти старших курсів проводять 15 тижнів на педагогічній практиці. Вони навчаються використовувати різні навчальні посібники, аудіо-візуальні засоби, спостерігати уроки, беруть активну участь у їх обговоренні з керівником (вихователем) в практиці шкіл. Іспити проводяться наприкінці кожного семестру. Випускні іспити (або фінал) приймаються в кінці курсу.