39.Загальна характеристика вольових дій. Воля як процес свідомого регулювання поведінки. Проблема волі в психології.

Будь-яка діяльність людини завжди супроводжується конкретними діями, які можуть бути розділені на дві великі групи: довільні і мимовільні. Головна відмінність довільних дій полягає в тому, що вони здійснюються під контролем свідомості і вимагають з боку людини певних зусиль, спрямованих на досягнення свідомо поставленої мети. Наприклад, уявімо собі хвору людину, яка насилу бере в руку склянку з водою, підносить її до рота, нахиляє її, робить рух ротом, тобто виконує цілий ряд дій, об'єднаних однією метою - втамувати спрагу. Всі окремі дії, завдяки зусиллям свідомості, спрямованим на регуляцію поведінки, зливаються в одне ціле, і людина п'є воду. Ці зусилля часто називають вольовою регуляцією, або волею.

Воля – це фома свідомого відображення, свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати внутрішні і зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.

Головна функція волі полягає у свідомій регуляції активності в ускладнених умовах життєдіяльності. В основі цієї регуляції лежить взаємодія процесів збудження і гальмування нервової системи. Відповідно до цього прийнято виділяти як конкретизації зазначеної вище загальної функції дві інші - активизуючу і гальмуючу.

Довільні або вольові дії розвиваються на основі мимовільних рухів і дій. Найпростішими з мимовільних рухів є рефлекторні: звуження і розширення зіниці, миготіння, ковтання, чхання і т. п. До цього ж класу рухів відноситься відсмикування руки при дотику до гарячого предмету. Мимовільний характер носять зазвичай і наші виразні рухи: при гніві ми мимоволі стискує зуби; при здивуванні піднімаємо брови або відкриваємо рот; коли радіємо, то починаємо посміхатися і т. д.

Поведінка, як і дії, може бути мимовільною або довільною. До мимовільного типу поведінки в основному відносяться імпульсивні дії та неусвідомлені, не підлеглі загальній меті реакції, наприклад на шум за вікном, на предмет, здатний задовольнити потребу і т. д. До мимовільної поведінки належать і поведінкові реакції людини, що спостерігаються в ситуаціях афекту, коли людина знаходиться під впливом неконтрольованого свідомістю емоційного стану.

На противагу мимовільним діям свідомі дії, які більш характерні для поведінки людини, спрямовані на досягнення поставленої мети. Саме свідомість дій характеризує вольова поведінка. Однак вольові дії можуть включати в себе як окремі ланок і такі рухи, які в ході утворення навички автоматизувалися і втратили свій спочатку свідомий характер.

Зазвичай ми більш-менш ясно усвідомлюємо те, заради чого робимо ті чи інші дії, знаємо мету, досягти якої ми прагнемо. Бувають же випадки, коли людина усвідомлює те, що вона робить, але не може пояснити, заради чого він це робить. Найчастіше це буває тоді, коли людина охоплена якимись сильними почуттями, відчуває емоційне збудження. Подібні дії прийнято називати імпульсивними. Ступінь усвідомлення таких дій сильно знижений. Воля якраз в тому і полягає, що людина в змозі утримати себе від вчинення необдуманих вчинків при афективних спалахах. Отже, воля пов'язана з розумовою діяльністю і почуттями.

Воля має на увазі наявність цілеспрямованості людини, що вимагає певних розумових процесів. Прояв мислення виражається у свідомому виборі мети і підборі засобів для її досягнення. Мислення необхідне і в ході виконання задуманого дії. Без участі мислення вольові дії були б позбавлені свідомості, тобто перестали б бути вольовими діями.

Зв'язок волі і почуттів виражається в тому, що, як правило, ми звертаємо увагу на предмети і явища, що викликають у нас певні почуття. Бажання домогтися або досягти чого-небудь, точно так само як уникнути чогось неприємного, пов'язане з нашими почуттями.

Теорії. Воля як довільна мотивація.

В межах цієї течії заслуговує на увагу інтелектуалістична теорія волі ( Мейман). Згідно з цією теорією джерела волі - в уявленнях людини, які є необхідною складовою всіх психічних процесів. Свідомість людини сповнена уявленнями різної складності. Кожне з цих уявлень бореться за своє переважне становище у свідомості. Перемагають найбільш чіткі і ясні уявлення, які й дають початок вольовим процесом. Вольові прагнення виникають в процесі боротьби уявлень. Таким чином, уявлення, відіграють роль мотиву вольової дії. Головне у волі - зв`язок, який встановлюється між уявленням і самою дією. Воля розвивається в процесі переходу мотиву в дії. Отже, виховання волі - закріплення шляхом повторних вправ асоціативних зв`язків, між уявленнями і діями.

До мотиваційного підходу в дослідженні волі належать уявлення про волю як здатність до свідомого умисного подолання перешкод. Якщо мотивація є лише чинником, ініціатором дії, то існування перешкод на шляху до виконання дії та умисне їх подолання стає формуючим чинником вольового акту. Так, одну з однак волі - подолання перешкод, розглядають Виготський, Рубінштейн.

Загалом в усіх варіантах мотиваційного підходу наголошується саме на спонукальній функції волі, тобто акцентується мотиваційна її складова.

Воля як "вільний вибір" (У.Вундт, У. Джемс).

Воля - це самостійний процес, що починається з ідеї про ті рухи, які збирається виконати людина. Думка сама або собі містить силу, що може ініціювати поведінку людини. У. Джемс вважав основною функцією волі прийняття рішення при наявності в свідомості одночасно двох або більше ідей руху. Таким чином, основа волі - "моторні ідеї" (не дії), які створюють процес "воління" - самостійний психічний процес, який виробляє стійке прагнення людини. Тому вольове зусилля виявляється в спрямуванні людиною своєї свідомості на непривабливий, але потрібний об`єкт і зосередженні на ньому уваги. Таким чином, основа свідомості - прагнення і потяги, що спонукають людину до дії. А уявлення і почуття виникають із вольового начала. Волю як вибір одного із декількох спонукань або як розв`язання конфлікту мотивів розглядали Т. Челпанов, Ф. Лерш, В. Франкл, Л. Виготський.

Емоційна теорія (Рібо)

Єдина причина вольового акту - почуття.

В основі вольової діяльності лежить прагнення відчути або продовжити задоволення і уникнути страждання. Дії людини викликаються емоціями, які людина переживає в даний момент. Вольові прагнення виникають не там, де для людини все байдуже, а там, де оточення, думки і ідеї викликають почуття, що робить ці ідеї або привабливими або відштовхуючими. Отже, воля - явище вторинного порядку по відношенню до емоцій, почуттів.

Вольові якості особистості:

1. Цілеспрямованість.

2. Наполегливість.

3. Витримка.

4. Пішучість.

5. Ініціативність.

6. Самостійність.

7. Організованість.

8. Сміливість.

9. Сила волі.