31.Механізми створення образів уявою. Уява і творчість.

Механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних зв´язках і сполученнях.

Синтез образів у процесах уяви здійснюється в різних формах. Найбільш уживаними із них є:

Аглютинація– створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих з різних уявлень.

Гіперболізація - збільшення предмета.

Літота - на відміну від гіперболізації, зменшення предмета.

Підкреслення - акцентування якоїсь частини образу чи певної якості..

Схематизація - образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виходять на перший план..

Типізація - виокремлення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах.

Комбінування - сполучення даних у досвіді елементів у нові, більш-менш незвичні комбінації.

Алегоризація - використання образу в переносному значенні.

Метафоризація є глибшим уявним відображенням явища, ніж алегорія, оскільки між метафоричним образом та його значенням існує певна подібність, аналогія.

Символізація є найглибшою за значенням, сутнісним наповненням технікою уяви. Розуміння мови символів допомагає людині свідомо отримувати послання від власного несвідомого. Вираженню через символи підлягає тільки загальнолюдське, приналежне до самого способу існування людини.

У техніці уяви завжди створюється складна динамічна єдність свідомого і несвідомого.

Уява - це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності.

Силу творчої уяви та її рівень, як зазначає С.Л. Рубінштейн, визначають співвідношенням двох показників:

• того, наскільки уява дотримується обмежувальних умов, від яких залежить її смислова насиченість, об´єктивна значущість її продуктів;

• того, наскільки образи уяви нові й оригінальні, відмінні від безпосередньо даного її породження.

Уява, яка не задовольняє водночас обидві умови, є творчо безплідною, якою б формально продуктивною вона не видавалась. Отож, головними характеристиками уяви є:

• продуктивність;

• осмисленість;

• оригінальність.

Аналіз творчої уяви як складного явища дозволяє дослідникам виокремити фактори, які у взаємодії становлять цю єдність. Французький вчений Т.А. Рібо наводив такі фактори уяви:

Інтелектуальний фактор. У ньому уяву визначають як пізнавальний процес, в якому відбувається дисоціація образів та асоціація за окремими й випадковими ознаками.

Емоційний фактор. Усі форми творчої уяви неможливі без емоцій; усі афективні стани можуть впливати на уяву.

Несвідомий фактор. Суттєвими рисами натхнення є раптовість і безособовість.

Органічні умови уяви. До них Рібо зараховує анатомічні та фізіологічні умови.

Початок єдності. Синтетичний принцип єдності факторів творчої уяви може виявлятися у трьох формах: органічній (нормальній, творчій); нестійкій (репродуктивній, нездатній до творення нового) та крайній (хворобливій, яка виявляється в маренні).

У єдиному творчому процесі уява йде поруч з інтуїцією і випереджає мислення. За стадійними теоріями творчого процесу деяких авторів, у цьому процесі виокремлюють різну кількість стадій, але в їх переліку простежуємо єдину послідовність.

За теорією Енгельмеєра, у кожному винаході простежується «триакт»: бажання (окреслена мета); знання (план досягнення); вміння (матеріальне виконанні); стадій творчого процесу теж три:

• Зародження задуму;

• Дискурсивне мислення;

• Підпорядкування матерії.

За теорією Уоллеса, у процесі творчого мислення виокремлюють чотири стадії, при цьому найвідповідальнішою є третя, пов´язана з інтуїтивним осяянням (інсайтом):

• підготовка - окреслюється завдання;

• визрівання - відбувається підсвідома робота над завданням, пошуки розв´язання;

• інсайт;

• перевірка - для оцінки правильності розв´язання підключається мислення.

Гетчінсон теж виокремлює чотири стадії, подібні до наведених вище:

• орієнтації;

• фрустрації;

• інсайту;

• перевірки.

Згідно з теорією Дж. Дьюї, у творчому мисленні виокремлено п´ять стадій:

• окреслення завдання;

• аналіз;

• висунення гіпотез;

• обговорення;

• оцінка рішення.

Отже, в останній моделі творчого процесу головну роль справді надано мисленню, а не уяві з інтуїцією, проте стадія висунення гіпотез у будь-якому разі передбачає необхідність задіяння уяви.

Індивідуальні особливості уяви і її розвиток.

Ступінь розвитку уяви характеризується яскравістю образів та глибиною, з якою переробляються дані минулого досвіду, а також новизною і свідомістю результатів цієї переробки. Сила і жвавість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні і химерні образи, наприклад в авторів чарівних казок.

Найбільш виразно люди розрізняються за ступенем яскравості образів уяви.

Істотні відмінності між людьми виявляються у відношенні характері домінуючого типу уяви. Найчастіше зустрічаються люди з переважанням зорових, слухових або рухових образів уяви.

Слід зазначити, що людина не народжується з розвиненою уявою. Розвиток уяви здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення відомого запасу уявлень, які в подальшому можуть служити матеріалом для створення образів уяви.

Незважаючи на складність визначення етапів розвитку уяви у людини, можна виділити певні закономірності в його формуванні.

Так, перші прояви уяви тісно пов'язані з процесом сприйняття.

Важливий етап у розвитку уяви пов'язаний з тим віком, коли дитина опановує мову. Етап оволодіння мовою супроводжується збільшенням практичного досвіду і розвитком уваги, що дозволяє дитині легше виділяти окремі частини предмета, які він сприймає вже як самостійні і якими все частіше оперує в своїй уяві.

Наступний етап розвитку уяви пов'язаний з появою його активних форм. На цьому етапі процес уяви стає довільним.

Інші найважливіші зрушення в уяві відбуваються у шкільному віці. Необхідність розуміння навчального матеріалу обумовлює активізацію процесу відтворює уяви.

Ці уявлення служать необхідною основою для уяви і стимулюють творчу діяльність школяра.