23.Сприйняття як складний перцептивний процес.

Дослідження психофізіології показують, що сприйняття є дуже складним процесом, що вимагає значної аналітико-синтетичної роботи. Перш за все, одержувана нами інформація про об'єкти і явища навколишнього світу ні в якій мірі не є результатом простого подразнення органів чуття і доведення до кори мозку збудження від периферичних сприймаючих органів. У процес сприйняття завжди включені рухові компоненти. Тому сприйняття найправильніше позначати як перцептивну діяльність суб'єкта. Результатом цієї діяльності є цілісне уявлення про предмет, з яким ми стикаємося в реальному житті.

У свою чергу, цілісне відображення предмета вимагає виділення з усього комплексу впливають ознак основних провідних ознак з одночасним відволіканням від несуттєвих. На даному етапі сприйняття у формуванні перцептивного образу може брати участь мислення. У той же час наступний етап сприйняття вимагає об'єднання групи основних суттєвих ознак і зіставлення сприйнятого комплексу ознак з колишніми знаннями про предмет, тобто в процесі сприйняття бере участь пам'ять. Якщо при такому зіставленні гіпотеза про пропонований предмет збігається з надходить інформацією, виникає впізнавання предмета і відбувається його сприйняття. Якщо гіпотеза не узгоджується з реально доходить до суб'єкта інформацією, пошуки потрібного рішення продовжуються до тих пір, поки суб'єкт не знайде його, тобто поки він не дізнається предмет або не віднесе його до певної категорії. Причому слід мати на увазі, що сприйняття знайомих предметів (чашка, стіл), їх впізнавання відбувається дуже швидко - людині до статочно об'єднати два-три сприймаються ознаки, щоб прийти до потрібного рішення. Однак при сприйнятті нових або незнайомих предметів впізнавання їх протікає набагато складніше і в більш розгорнутих формах. Повне сприйняття таких предметів виникає як результат складної аналітико-синтетичної роботи, при якій виділяються одні, істотні, ознаки, гальмуються інші, несуттєві, і сприймаються ознаки об'єднуються в одне осмислене ціле. Тому швидкість впізнавання або відбиття об'єкта реального світу багато в чому визначається тим, наскільки сприйняття, як процес, активно, тобто наскільки активно йде відображення цього об'єкта.

Отже, величезну роль у сприйнятті грає наше бажання сприймати той чи інший предмет, свідомість необхідності або обов'язки сприйняти його, вольові зусилля, спрямовані на те, щоб добитися кращого сприйняття, наполегливість, яку ми в цих випадках виявляємо. Таким чином, в сприйнятті предмета реального світу задіяні увагу і спрямованість.

24.Основні властивості сприйняття: предметність, цілісність, константність, структурність, усвідомленість, апперцепція, активність.

Предметність сприйняття виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається не як механічна сума якостей і властивостей, а як об´єкт, який має свій зміст, природу, призначення.

Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей.

Структурність сприйняття виявляється в тому, що, відображаючи предмети та явища в цілісності, людина виокремлює в них різні елементи, компоненти, підсистеми тощо.

Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що сприймаються.

Апперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприйняття від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань.

Отже сприйняття залежить від попереднього досвіду людини. Чим більше людина обізнана з певним об´єктом, тим повнішим, точнішим і змістовнішим є її сприйняття цього об´єкта.

Осмисленість сприйняття полягає в тому, що відображені предмети та явища порівнюються з минулим досвідом людини, відомостями і знаннями про них, на основі чого виникає відповідне ставлення до них.

Узагальненість сприйняття - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального. Певне узагальнення є в кожному акті сприйняття. Ступінь узагальнення залежить від рівня та обсягу наявних у людини знань.

Вибірковість сприйняття полягає в тому, що при відображенні предметів та явищ відбувається виокремлення одних щодо до інших. Це відбувається під впливом попереднього досвіду людини, її нахилів, інтересів, установок і потреб.

Вирізнення об´єкта визначають передусім об´єктивні його властивості й умови, в яких він сприймається. До них належить контраст об´єкта з тлом. На це зважають при відборі форми, кольору, літерного шрифту для вирізнення пішохідного переходу, транспортних знаків

Фактори що визначають суб’єктивний характер сприйняття.

Сприйняття людини визначається кількома факторами, а саме:

- якостями та властивостями об'єкту сприйняття;

- умовами, за яких відбувається рецептивна діяльність;

- особливостями суб'єкту сприйняття.Об'єкт реального світу, що безпосередньо сприймається, впливає своїми фізичними властивостями на органи чуття спостерігача, визначаючи їх відображення у свідомості людини у вигляді перцептивних образів.

Проте, зміст і якість перцептивних образів залежить не тільки від тексту сприйняття (властивостей об'єкту реальності), а й від контексту цього процесу. Контекст сприйняття визначають, перш за все, умови, за яких воно відбувається. Так, в темряві сприйняття певних об'єктів часто спотворюється або ж стає взагалі неможливим. До контексту сприйняття відносять також особливості сприймаючої особи. Людське сприйняття обумовлюється всією психологічною структурою особистості, до якої входять ЇЇ спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, установки, смаки, схильності, стереотипи, ідеали, ментальність), спроможність (можливості, здібності, дарування, обдарованість), особистісні якості (характер, темперамент). Залежність сприйняття від особистості людини називається в психології апперцепцією. Апперцепція - залежність сприйняття від минулого досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини і її індивідуальних особливостей. Життєвий досвід індивіда забезпечує висунення ним гіпотез про особливості сприйманого об'єкту, його осмислене сприйняття. Розрізняють стійку апперцепцію - залежність сприйняття від стійких якостей особистості (світогляду, переконань, освіти і т.п.) і тимчасову апперцепцію, в якій позначаються ситуативно виникаючі психічні стани (емоції, експектації (очікування, вимоги щодо норм виконання індивідом соціальних ролей), установки і т.п.).Фактор, що значно впливає на якісні й кількісні показники сприйняття людини - це її установка на сприйняття.

Під установкою розуміється готовність, схильність суб'єкта, що виникає при передбаченні їм появи певного об'єкту і забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання діяльності по відношенню до даного об'єкту. Теорія установки створена в працях Д.Н.Узнадзе і його школи. Узнадзе розвинув уявлення про установку як готовність суб’єкта до сприйняття майбутніх подій і здійснення в певному напрямі дій, що є основою його доцільної виборчої активності. «Установка виникає при зустрічі двох чинників - потреби і ситуації задоволення потреб, визначаючи спрямованість будь-яких проявів психіки і поведінки суб'єкта».Особливим видом установки, що впливає на процеси сприйняття й самосприйняття, є так звана Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена «система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе.

Це цілісний образ власного Я, що складається з таких компонентів:

- когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості і т.п. (самосвідомість);

- емоційний - самоповага, себелюбство, зарозумілість, самоприниження і т.п.;

- оцінювально-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати пошану та інше.

У ході сприйняття людиною інформації, несумісної з її внутрішніми переконаннями (установками), виникає так званий когнітивний дисонанс (психологічний дискомфорт). Теорія когнітивного дисонансу пояснює вплив на людську поведінку системи когнітивних елементів (вірувань, думок, цінностей, намірів і т.д.) Вироблені в дитинстві чи протягом життєдіяльності, або ж успадковані разом з архетипами колективного несвідомого, установки можуть визначити не тільки те, що і як треба бачити, але багато в чому обумовлюють всі види сприйнять, формують внутрішню картину світу. Впливає на процес сприйняття також наша увага (довільна і мимовільна), що становить основу спостережливості. Рівень нашого сприйняття визначається також отриманими у процесі життєдіяльності знаннями, вміннями, навичками, досвідом, культурою (в тому числі культурою сприйняття). Ці фактори впливають на яскравість перцептивного образу, розуміння сприйнятого, шв

Ці фактори впливають на яскравість перцептивного образу, розуміння сприйнятого, швидкість сприйняття, впливають на формування установки сприйняття. На якість рецептивної діяльності впливає й фізичний та емоційний стан реципієнта в момент сприйняття, наявність та фізичні можливості його органів чуття, вік сприймаючої особи тощо.