ЗВІТ

Про проходження переддипломної практики

магістранта-практиканта V курсу

Інституту мистецтв

кафедри естрадної музики

спеціалізації «Музичне мистецтво естради»

Нікончука Назара Івановича

з 18.05 по 14.06.2015 р.

Я, Нікончук Назар Іванович, проходив переддипломну практику на базі кафедри естрадної музики Інституту мистецтв РДГУ під керівництвом канд. пед. наук, доц. Даюк Ж. Ю.

Тема магістерської роботи: «Камерність як спосіб музичного вираження у вокальних циклах Віталія Губаренка».

РОЗДІЛ І. Еволюція музичної творчості композитора.

Складається з таких підрозділів:

1. Категоріально-понятійний апарат дослідження;

2. Участь у культурному русі «шістдесятників»;

3. Риси камерності у творчості Віталія Губаренка.

1.1.Категоріально-понятійний апарат дослідження.

У даному підрозділі проаналізована джерельна база дослідження. Науково-теоретичний апарат даної роботи вміщує комплекс основних та другорядних категорій і понять, які окреслюють специфіку досліджуваного явища. Як і кожна наукова проблема, дана робота покладається на теоретичне підґрунтя філософської, історичної, культурологічної, мистецтвознавчої, літературознавчої наук. А також у даному підрозділі наголошено про актуальність даної тематики, оскільки камерне вокально-інструментальне мистецтво в усіх проявах є невід’ємною складовою музичної культури, яке яскраво себе проявило у другій половині ХХ століття. Мистецтвознавчі праці свідчать про наявність інтересу у науковій сфері щодо розгляду тенденції до камернізації творів у композиторській творчості та безпосередньо у камерній вокально-інструментальній музиці. Проте варто зауважити, що на даний момент у мистецтвознавстві не вистачає комплексного дослідження, яке б включало загально-стильову, композиторську, виконавську та педагогічну складові. Поява ґрунтовної наукової роботи з даної проблематики дала б змогу сформувати цілісне уявлення про розвиток камерного вокально-інструментального мистецтва у музичній культурі України.

1.2.Участь у культурному русі «шістдесятників».

У даному підрозділі вказано причини виникнення культурного руху «шістдесятників» з історичного аспекту; аналізується вплив ідейних поглядів французьких філософів екзистенціалістів на даний радикальний рух, оглядово експонуються тогочасні діячі мистецтва та літератури; розглядаються суб’єктивні погляди авторів у критичних статтях, нарисах, посібниках, дослідженнях у галузі філософії (А. Камю, К. Река, Т. Біляшевич), історії (В. Гусєв), філології (М. Домчук, Є. Свестюк, О. Пахльовська,), культурології (Г. Гучко, Н. Анісімова, О. Бойченко) та мистецтвознавства (І. Драч, О. Гордецька); виявляються характерні ознаки, які притаманні поетам-шістдесятникам, на прикладі віршової творчості Ліни Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Василя Стуса, Івана Драча; підведено загальний підсумок епохи «шістдесятництва». А також у роботі розглядається творча участь Віталія Губаренка у культурному русі «шістдесятників», аналізуються погляди композитора, які проявились у його творчому доробку через призму тієї епохи, а саме трансформація образу «героя свого часу» у творчості митця. Створені такі висновки:

• Еволюція творчості композитора мала безпосередній зв’язок з підтримкою поглядів «шістдесятництва». Даний період пов’язаний не лише з часовою появою творчого «народження» митця, а й з образною сферою творів, у якій експонується головний герой того радикального періоду;

• Вплив «шістдесятництва» проявляється у творчому доробку з 1965 року, у якому експонується «герой свого часу»;

• Образ губаренківського головного героя не є «сталою» постаттю. Він трансформується протягом усієї творчості, яку можна розглянути у хронологічному аспекті:

  • Творчому доробку 1965 року характерні лірично-стривожені, філософсько-споглядальні «внутрішньо замкнуті» барви настрою героя, який відчуває свою вищу мету та значення, трансформуючись у образ бунтівної «матроської маси» 1966 року, яка найкраще передає ту ідейність шістдесятників за свободу проти тієї владної тиранічної Системи, заангажованості суспільної думки;

  • Герою 1967 року притаманні світлі тони настрою, «здійснення» тієї заповітної мрії, те оманливе відчуття «перемоги» над жорстокою буденністю, яка начебто «зрозуміла» велич думки «шістдесятництва»;

  • Жорстокість епохи «командорства» смертельно вражає головного героя за свободу 1968 року;

  • Реінкарнація головного героя 70-х років відбувається у 1969 році, якому притаманний оновлений ліризм, а саме еміграція у внутрішній світ, психологічна замкненість душевних поривань у очікуванні омріяного майбутнього, пошуки на споконвічні питання буття;

  • Герой 80-х років перебуває у пошуку духовної константи, індивідуального ціннісного «я», яке знаходить у 90-х роках як альтернативу всьому попередньому досвіду, відходячи від огненних ідей «шістдесятництва», але це не означає злам особистості, смиренність режиму, а – набуття мудрого вищого «протистояння».