40. Значення предметної діяльності в розвитку дитини раннього віку. Роль вихователя в керівництві предметно-ігровою діяльністю.

У перші роки життя дитини переважає інтерес до предметів, речей, які використовують оточуючі. Тому в іграх дітей цього віку відтворюються дії дорослого з чимось, з якимось предметом (дитина готує їжу на плиті іграшкової, купає ляльку в тазику).

Уже в ранньому дитинстві ігрова діяльність започатковується в найдоступніших для дошкільнят формах поведінки. Вона ще не є сюжетно-рольовою грою, оскільки за своїм психологічним розвитком дитина не зовсім готова до неї, а вся увага батьків, вихователів зосереджена на набутті первинних сенсорних, рухових, розумових навичок.

Предметно-ігрова діяльність передуючи сюжетно-рольовій грі дитини, допомагає усвідомлювати світ предметів, сприяє оволодінню новими об'єктами дійсності.

Наприкінці третього — на початку четвертого місяця першого року життя малюк опановує рухи, які неодноразово повторює і які приносять йому задоволення (підносить до обличчя свої ручки, розглядає, опускає, знову підносить їх до обличчя). У другому півріччі дитина навчається розглядати предмети, а згодом торкатися і штовхати їх. У цих іграх простежується довільність дій: вона штовхає перед собою м'яч, підповзає до нього, знову штовхає і знову підповзає. Це пов'язане із загальним психічним розвитком відчуттів, сприймань, уваги.

Психічний розвиток, перші предметно-ігрові дії дитини відбуваються лише за умови спілкування з дорослими, які опосередковують і організовують її зв'язок зі світом. Вони не тільки пропонують малюкові іграшки і нові предмети, а й показують, що з ними можна робити, допомагають вправлятись у різноманітних діях. Під впливом дорослих дитина опановує перші умовні дії (ігри у хованки, «сороку-ворону», «ладусі» тощо). Спершу вона наслідує рухи, згодом і мовний супровід, не усвідомлюючи його значення.

Загалом, предметно-ігрові дії малюків протягом першого року життя мають ознайомлювальний характер, а гра є формою активної орієнтувальної діяльності.

Якщо діяльність дитини перебуває на рівні предметних ігор, необхідно подбати про спеціальне навчання їх ігровим діям, елементам ігрової поведінки. Для цього вико­ристовують такі педагогічні прийоми, як пропозиція вихователем готового сюжету різної складності, демонстрація зразка ігрової дії, використання у грі разом з іграшками предметів-замінників. Активність дітей розвивають яскраві іграшки, що імітують знайомі їм реальні предмети. Предметні іграшки повинні відповідати за величиною (наприклад, набір лялькових меблів і ляльок) розміру ру­ки дошкільника, його зросту.

41. Роль вихователя у формуванні сюжетно-зображувальної діяльності дітей раннього віку.

На другому році життя дитина освоює дії з іграшками і предметами-знаряддями (чашкою, ложкою та ін.), відтворюючи в ігрових діях з ними свій досвід, наслідуючи дорослих. Спочатку вона грається лише тими предметами, іграшками, які використовувала разом з дорослим. З часом починає переносити засвоєні дії на інші предмети (іграшки). Наприклад, навчившись годувати ляльку, вона годує зайчика, ведмедика та ін. Розширюючи сферу перенесення засвоєних дій, дитина опановує нові, передусім за рахунок відтворення дій, які доводилося самостійно спостерігати у повсякденному житті (кладе спати ляльку, наспівуючи їй пісеньку, прибирає в кімнаті тощо). Такі дії узагальнено відображають відомі дитині сюжети. Узагальнений характер предметної дії є найважливішою передумовою виникнення за певних умов ігрової дії.

У ранньому дитинстві відбувається відокремлення дії від предмета. Внаслідок цього дитина замінює предмети, яких їй не вистачає для дії, словом. Вона називає їжу, якою начебто годує ляльок, якості відсутніх предметів, з якими уявно діє, неіснуючий стан ляльки тощо. Одночасно починає використовувати одні предмети як замінники інших, необхідних за умовами дії. Ігри з уявлюваними предметами, заміна одного предмета іншим виникають приблизно наприкінці другого або на початку третього року життя дитини.

У період відокремлення малюком дій від предметів, перенесення їх на нові предмети (друга половина третього року життя) формуються передумови для усвідомлення ним власних дій, порівняння їх з діями інших, насамперед дорослих. Дитина починає називати свої дії у третій особі: «Галочка ведмедика годує», «Оленка поклала ляльку спати» тощо. Співвіднесення нею дії із собою є першим підготовчим етапом виникнення ролі, «роллю в дії» (Ф. Фрадкіна). На цьому етапі вона спершу відтворює у своїх діях дії дорослого, а після цього називає себе ім'ям дорослого.

Отже, роль виникає з дії, яку виконує дитина у грі з предметами. Однак такі ролі є не узагальненими, а конкретизованими (наприклад, дошкільник перебирає роль не вихователя взагалі, а конкретного вихователя, конкретної особи).

Поява сюжетно-рольових ігор у молодшій групі дитячого саду пов'язано з рядом умов: наявність різноманітних вражень від навколишнього, накопиченням предметних ігрових дій, наявністю іграшок, частотою спілкування з дорослим, розвитком самостійності дітей.

Гра вихователя з дітьми з метою формування предметного взаємодії може приймати різноманітні форми: це спільна будівництво вежі з кубиків, збір пірамідки тощо Паралельно з організацією парного предметного взаємодії вихователь формує у дітей найпростіші умовні дії з сюжетними іграшками і предметами-заступниками. Для цього він розгортає сюжетну гру на очах у дітей, він може одушевляти ляльок та інші іграшкові персонажі.

По мірі того, як іде засвоєння дітьми дій з сюжетними іграшками вихователь переходить до показу гри, що включає вже не одну, а дві смислові ситуації, пов'язані один з одним, наприклад, варить суп на іграшковій плиті, а потім годує їм ляльок; пере лялькова сукня в іграшковому тазику, а потім гладить його праскою.

Спочатку вихователь сам розігрує такий «двофазний» сюжет на очах у дітей. При подальшому повторенні гри він підключає до гри 1-2 малят: «Коля, я зайчика погодувала, тепер йому спати пора. Укласти його спати?» і т.п.

На цьому етапі роботи вихователь повинен поряд з сюжетними іграшками вводити в спільну гру з дітьми предмети заступники (наприклад, паличку замість ложки, кубик замість пиріжка тощо).

Поява ролі в грі пов'язане з зміною спрямованості свідомості дитини (по мірі накопичення вражень і досвіду) з предметами і дії з ним на того, хто діє, тобто на людину. Завдяки вмінню переносити дію з одного предмета на інший у дітей розвивається здатність ототожнювати свої дії з діями інших людей. Це і служить підставою для появи ролі в іграх дітей. Ігри стають сюжетно-рольовими.

Вихователь повинен заздалегідь підготувати кілька наборів іграшок та рольових атрибутів і поступово вводити їх в ігри. Кожен набір обов'язково обігрується педагогом. Наприклад, вихователь дістає заздалегідь приготовану коробку з «медичним приладдям», одягає білу шапочку і на очах у дітей починає грати, беручи на себе роль «лікаря»: «Я доктор. Буду лікувати дітей. Тут у мене лікарня. Зайка, ти захворів? Що в тебе болить? Покажи горлечко. Зараз температуру тобі виміряємо. Тепер послухаю тебе. У тебе ангіна».

Гра повторюється, природно, привертаючи увагу дітей. Тепер дітей можна залучити до неї: «Лена твоя донька захворіла? Веди її до лікарні; Я доктор. Полечу її». Процедура «лікування» може повторюється з 2-3 ляльками або тваринками, яких діти «наводять» в лікарню.

Також нарівні з ляльками вихователь може «полікувати» і кого-небудь із хлопців: «Рома, давай, як ніби ти захворів і теж прийшов у лікарню. Зараз доктор і тебе полікує». Після такої гри вихователь запитує дітей: «Хто хоче бути лікарем? Вася! Одягай шапочку. Тепер ти будеш лікувати дітей».

Під час гри педагог повинен неодноразово називати свою ігрову роль, пов'язуючи її зі специфічними рольовими діями.

Наявність ролі в грі призводить до швидкого збільшення різноманітних дій; поступово збагачується і емоційний зміст гри: дитина переживає почуття, пов'язані з конкретною роллю.

Збагачення рольових дій в іграх окремих дітей призводить до появи спільної гри, яка об'єднує спочатку 2-3 дітей, а потім і більшу кількість дітей. Спочатку вони групуються на основі дії по його спрямованості: веде машину водій, а пасажир їздить в ній; лікар лікує хворого, а перукар стриже маму і т.п. Такі об'єднання ще дуже короткочасні, швидко розпадаються. Сюжет гри малюків нескладний: у ньому діти переважно відображають життя родини, дитячого садка.

Основними завданнями керівництва іграми вихованців молодших груп дитячого садка є:

1. Розвиток і збагачення ігрових дій з іграшками на основі збагачення окремих ігрових дій.

2. Розвиток і збагачення сюжетів гри.

3. Формування умінь дітей грати поруч, а потім і разом.