35.Кваліфікація співучасті з врахуванням виду співучасника.

чинне законодавство виділяє чотири види співучасників:

иконавець (співвиконавець) злочину;

ідбурювач до злочину;

рганізатор злочину;

особник злочину.

снує певна специфіка у виділенні видів співучасників стосовно злочинних організацій. Кримінальний закон у статтях Особливої частини виділяє:

сіб, які є організаторами таких угруповань, займаються їх створенням;

сіб, котрі керують злочинною організацією;

часників;

сіб, що беруть участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;

сіб, які займаються фінансуванням, постачанням злочинних організацій.

оняття та ознаки виконавця злочину.

оняття виконавця злочину наведене у ч. 2 ст. 27 КК: виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. Такі ознаки полягають у вказівці на те: кого слід вважати особою; що таке вчинення злочину та яке вчинення вважається безпосереднім; що слід розуміти під використанням інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

соба — виконавець злочину — це, як і будь-який інший співучасник, той, хто наділений ознаками суб'єкта злочину.

ід вчиненням злочину слід розуміти вчинення закінченого посягання, замаху на злочин, готування до злочину.

езпосереднє вчинення злочину означає особисте виконання дій, що описані у диспозиції статті Особливої частини, становлять об'єктивну сторону злочину;

бо ж, при злочинній бездіяльності — невчинення дій, які особа повинна

ак, виконавцем заподіяння тілесного ушкодження визнається особа, яка нацькувала собаку на потерпілого, виконавцем крадіжки — той, хто дав відповідну команду комп'ютеру на переказування грошей на рахунок, що його контролює винний, тощо

36.Кваліфікація співучасті з врахуванням її форми.

Співвідношення форми співучасті та виду співучасника  розглянутий з двох сторін співучасників та стосовно того, що становить діяльність всіх співучасників, взятих у сукупності. Якщо вид спів учасника виділяється з врахуванням виконуваної ним ролі, то форма співучасті характеризує ступінь згуртованості співучасників, те, наскільки узгодженими були їх дії, на скільки стійким виявилося їх об'єднання. Врахування при кваліфікації виду співучасника передбачає визначення його індивідуальної ролі у спільному злочині. Врахувати ж фор му співучасті при кваліфікації означає дати оцінку діям всіх співучасників, визначити міру їх згуртованості.

Не стоит забывать, что важко погодитися з думкою про те, що «форма співучасті характеризує об'єктивну сторону злочину, його зовнішній прояв; вид співучасті — суб'єктивну сторону злочину, харак теристику конкретної форми, яка не тільки дає можливість виділити різновид однієї і тієї самої форми, а й впливає на ступінь зорганізованості співучасників». Адже кожна пе редбачена законом форма співучасті характеризується не лише ϲʙᴏїм зовнішнім виразом, а й відповідними суб'єктив ними ознаками, які відображають те, що відбувається у свідо мості та волі осіб, які вчиняють посягання при відповідній формі співучасті; окремі види співучасті відрізняються, на самперед, за об'єктивною стороною — характером діянь, які вчиняє у ході посягання співучасник певного виду. Тому співвідношення понять «форма співучасті» та «вид співучас ника» не можна характеризувати категоріями, які стосують ся окремих елементів складу злочину.

Чим тісніша взаємодія між співучасниками — тим менше значення має характер дій кожного із учасників спільного злочину для оцінки суспільної небезпеки його посягання. Переважаю че значення набуває сам факт належності до певного типу об'єднання злочинців, яке вчиняє злочин. В ряді випадків закон передбачає відповідальність за дії осіб, які об'єдна лися для вчинення злочину, у інших — за саме об'єднан ня для дії. Тобто, злочином визнається або відповідна по ведінка осіб, які діють у співучасті, або ж вже саме утво рення злочинного об'єднання, навіть якщо його учасники не вчинили конкретних посягань.

При кваліфікації злочинів, вчинених при наявності певних форм співучасті, менше значення надається харак теру поведінки конкретного учасника злочину, а більше — самому факту належності до злочинного угруповання. Допускається відступ від принципу персональної відпові дальності, оскільки співучаснику інкримінується не лише результат його особистих дій, а й спільних, інколи — дій, яких він сам не виконував.