Комплекс спеціальних вправ, що підсилюють вдих

№	Опис вправи	Методичні вказівки	Кількість повторів
1.	Вдих через затиснутий ніс, коли при вдиху ніздрі злегка стискаються з боків двома пальцями (вказівним і великим). Оскільки вдих при цьому проводиться з деяким опором повітряного потоку, ця вправа виключає різкі коливання внутрішньо-грудного тиску, що покращує розподіл повітря в легені.	Вдих робимо глибоко і плавно. Видих – в 2 рази більший за вдих.	Повторити 3 – 4 рази.
2.	Вдих по черзі однією ніздрею, видих через іншу раніше затиснуту.	Зосередитись на виконанні вправи.	Виконати 4 – 5 разів
3.	Вдих через невеликий отвір в середині складених в трубочку і витягнутих вперед губ (імітація вдиху через соломинку або вузьку трубочку).	Видих повільний, без напру-ження.	Повторити 4 – 5 разів.
4.	Вдих двома кутами рота, коли повітря проходить лише через невеликі отвори в кутах широко розтягнутих, як в усмішці, губах, стислих посередині.	Вдих рівномірний та безшум-ний.	Повторити 5 – 6 разів.
5.	Вдих по черзі одним кутом рота. Для цього при вдиху залишають лише невеликий отвір в одному кутку рота, решту частини губ стискають.	Зосередитись на виконанні вправи.	Виконати 4 – 5 разів кожним кутиком рота.

Включати вище перелічені вправи, що вибірково тренують вдих, слід через 2 – 3 тижні регулярних занять ЗГ. Критерієм можливості їх застосування служить відсутність у хворих після їх виконання яких-небудь утруднень дихання (дихального дискомфорту).

По мірі засвоєння ЗВ в заняттях ЗГ включаються гімнастичні вправи, перед якими виконується декілька ЗВ з обов’язковими вправами – «очисним видихом» і «закритим стоном». Гімнастичні вправи (табл. 3.4.) при ЗГ, так само як і при інших методиках ЛФК, можуть виконуватися групами хворих по 4 – 6 чоловік, але тільки після достатнього тренування і значного поліпшення стану хворого. Досвід показує, що спочатку більшості хворих потрібно багато часу для засвоєння і правильного виконання як звукових, так і гімнастичних вправ, тому тривалість занять коливається у великих межах: від 5 – 6 хв (при чіткому виконанні) до 30 хв (при сповільненому оволодінні навиками правильного виконання вправ і поганої координації рухів).

Таблиця 3.4.

Зразковий комплекс гімнастичних вправ у поєднанні з деякими дихальними вправами

№	Опис вправи	Методичні вказівки	Кількість повторів
1.	«Нахил голови назад – вперед». В.п. стоячи (сидячи), ноги разом, руки вільно опущені уздовж тулуба (лежать на колінах). У в.п. – видих, відкинути голову назад – вдих, нахилити голову вперед – видих.		Повторити 5 – 7 разів.
2.	«Напівкругові рухи головою». В.п. – те ж. Повороти голови: вправо – назад – в.п. – вліво – назад.	Дихання довільне.	Повторити 3 – 6 разів в кожну сторону.
3.	«Піднімання і опускання плечей». В.п. – стоячи (сидячи), руки на поясі долонями вперед, ноги на ширині плечей. Підняти плечі вгору – вдих, повернутися у в.п. – видих.	Вправи (1-3) покращують роботу плечових м'язів, що піднімають верхнє-грудні ребра, при цьому розширюється верхня частина грудної клітини, поліпшується вентиляція верхівок легень.	Повторити 6 – 8 разів.
4.	«Кругові рухи плечима». В.п. - те ж. Підняти плечі вгору – вперед, відвести їх назад – вниз. Те ж – в інший бік.	Дихання довільне.	Повторити по 4 – 6 разів в кожну сторону.
5.	«Почерговий підйом руки вперед – вгору» В.п. – стоячи (сидячи), руки опущені вздовж тулуба. Підняти праву руку вперед – вгору, вдих, опустити у в.п. – видих. Те ж іншою рукою.		Повторити 4 – 6 разів кожною рукою.
6.	«Розведення рук в сторони». В.п. – стоячи (сидячи), ноги разом, руки опущені. Підняти обидві руки вперед до рівня плечі, не зупиняючи дихання, розвести їх в сторони долонями вперед – вдих, повернути у в.п. – видих.	Ця вправа сприяє розширенню грудної клітки, укріплює дихальні м'язи, підсилює дихання.	Повторити 4 – 6 разів.
7.	«Підйом рук в сторони і опускання їх в два прийоми». В.п. – те ж. Підняти обидві руки трохи вище за рівень плечей – вдих, опустити їх вниз і в два прийоми до в.п. – видих.		Повторити 6 – 8 разів.
8.	«Кругові рухи руками по сторонам». В.п. – те ж. Підняти руки в сторони долонями вперед – вдих, на рівні плечей зробити руками півколо назад – вниз – видих, потім вперед – вгору – вдих, опустити руки у в.п.	Вправа збільшує рухливість плечових суглобів, укріплює м’язи плечового поясу, сприяє збільшенню дихальної рухливості грудної клітини, покращує розподіл повітря в легенях.	Повторити 4 – 6 разів.
9.	«Розведення рук в сторони і схрещування біля плечей». В.п. – те ж. Розвести руки в сторони долонями вперед – вдих, обхватити схрещеними руками плечі і злегка стиснути їх – видих.		Повторити 4 – 6 разів.
10.	«Триразовий рух руками». В.п. – стоячи. Підняти руки в сторони – вдих, звести руки вперед до рівня плечей – видих, розвести руки в сторони – вдих, опустити руки у в.п. – видих.	Всі рухи виконувати спокійно, ритмічно, плавно.	Повторити 4 – 6 разів.
11.	«Гойдання рук по сторонах вперед – назад». В.п. – стоячи (сидячи), руки опущені. Вільними, плавними рухами гойдати розслаблені руки: вперед – вгору, вниз – назад.	Дихання довільне.	Тривалість вправи – 10 – 15 с.
12.	«Згинання тулуба вперед – назад». В.п. – стоячи, ноги разом, руки на поясі, голова нахилена вперед. Підняти голову – вдих, нахилитися вперед – видих, випрямитися і декілька прогнутися назад – вдих, повернутися у в.п. – видих.	Темп повільний. вправа зміцнює м’язи спини і живота.	Повторити 3 – 5 разів.

При виконанні комплексу всієї «звукової гімнастики» рекомендується починати з ЗВ, потім після невеликої перерви переходити до гімнастичних вправ. Загальна тривалість занять не повинна перевищувати 30 хв. При виконанні занять самостійно необхідно чітко виконувати всі рекомендації методиста – фахівця саме по ЗГ.

3.3. Вольова ліквідація глибокого дихання (метод К.П. Бутейко)

Метод Бутейко – це система спеціальних знань, що розкриває внутрішні резерви організму і що дозволяє управляти дихальною функцією людини, що дає можливість відразу зменшити гостроту прояву хвороби, ефективно попереджати можливі ускладнення, а надалі повністю позбавитися від захворювання без застосування ліків. Суть методу в поступовому зменшенні глибини дихання до норми шляхом розумного наполегливого і постійного розслаблення дихальних м’язів з обов’язковим вимірюванням вуглекислого газу в легенях. Нормалізація дихання не має ускладнень і протипоказань.

Зменшення вмісту вуглекислого газу в організмі пов’язане з гіпервентиляцією (глибоким і частим диханням). Гіпервентиляція легень – це також зайві енергетичні витрати на роботу дихальних м’язів. При зменшенні вмісту СО₂ виникають захисні реакції організму (спазм судин, бронхів, підвищується артеріальний тиск, порушується киснево-м’язова рівновага тощо).

Протипоказання (відносні): психічні захворювання и розумові дефекти, які не дозволяють хворому зрозуміти суть методу та засвоїти спосіб лікування захворювання; інфекційні захворювання в гострому періоді; загострення хронічного тонзиліту.

Методика вольової ліквідації глибокого дихання базується на трикомплексному поверхневому (неглибокому) диханні, яке досягається свідомим, поступовим зменшенням зовнішнього дихання до нормального рівня при обов’язковому психофізичному розслабленні всіх м’язів і особливо живота та діафрагми. Хворому рекомендується провести гіпервентиляційну пробу до виникнення бронхоспазму, щоб він упевнився, що дійсно глибоке дихання причина його хворобливого стану.

Потім пропонується зменшити глибину дихання з вдихом мінімального об’єму повітря (дихальний об’єм), після спокійного повільного видиху – пауза на видиху. Дихальні вправи повторюються до зменшення або зникнення бронхоспазму. Ефективність визначається за вмістом вуглекислого газу у видихуваному повітрі (Додаток А).

Методика виконання полягає у наступному: перед початком занять проводять гіпервентиляційну пробу. Проба вважається позитивною, якщо після форсованого глибокого дихання самопочуття погіршується або виникає задушливий стан, а при виконанні поверхневого дихання стан поліпшується. Потім слід навчити поверхневого тритактного дихання. Вдих виконується через ніс повільно, тривалість 2 – 3 с., при хвилинному об’ємі вдиху (0,3 – 0,5 л), видих спокійний, повний, тривалістю 3 – 4 с., потім затримка після видиху тривалістю 3 – 4 с. Частота дихання 6 – 8 раз за 1 хвилину, хвилинний об’єм дихання 2 – 4 л/хв. Концентрація вуглекислого газу (CO2) у видихуваному повітрі поступово доводиться до нормальних величин.

Оволодівати методом дихання слід у положенні сидячи: спина пряма, м’язи грудної клітки, живота, діафрагми розслабленні, ноги зігнуті в колінних суглобах. Якщо при поверхневому диханні виникає бажання зробити глибокий вдих, то необхідно відвести очі вгору або напружити м’язи живота, що рефлекторно гальмує дихання.

Тренувальні заняття необхідно проводити щоденно протягом 1 – 2 години у спокої, а потім при виконанні рухів, при цьому слід свідомо, за рахунок вольових зусиль зменшувати швидкість і глибину дихальних рухів, а також виробляти контрольну паузу після спокійного видиху (до легкої нестачі повітря).

Контрольна пауза (КП) – це відрізок часу від припинення дихання (після спокійного видиху) до виникнення перших неприємних, незначних відчуттів, викликаних затримкою дихання. За величиною КП визначають, у скільки разів фактичне дихання перебільшує нормальне. Наприклад, якщо КП в обстежуваного дорівнює 10 с. (норма 60 с.) с – 60 : 10 = 6, це означає, що вентиляція легень у 6 раз перебільшує нормальну.

Дихальні вправи з максимальною паузою після видиху проводять сидячи в зручній розслабленій позі. Після спокійного видиху двома пальцями закривають ніс і затримують дихання на видиху до виникнення відчуттів граничної важкості. Після максимальної паузи дихання пропонується 1 – 2 хв. Виконувати тритактне дихання. На думку автора цього методу, максимальна пауза дихання поліпшує концентрацію СО₂ у крові, знімає задушливий стан, сприяє лікуванню і прискорює видужання.

Дозування навантаження на заняттях пропонується за тривалістю і силою (рівень СО2) у відповідності з головним правилом методу: «Від добра не шукають» тобто, чим гірший стан, тим більше часу приділяти заняттям. Постійно контролювати самопочуття, розвивати відчуття від вмісту СО2, застосувати самоспостереження і виробляти навички самоконтролю. Наслідки самоконтролю і тренування заносити в щоденник за формулою, що представлені у вигляді таблиці 3.5:

Таблиця 3.5

Приклад оформлення щоденника самоконтролю

Дата, час заняття	Максимальна пауза дихання (с)	Контрольна пауза (с)		Пульс, уд./хв.		Тривалість заняття (хв.)	Самопочуття протягом дня
		До	Після	До	Після

При систематичних заняттях внаслідок збільшення вмісту СО2 на 0,5 % (КП збільшується на 10 с.) виникає реакція очищення (видужування) організму людини. Провісником цього стану є: збільшення КП на 10 с відносно вихідного положення: пропасниця, значне підвищення температури тіла; біль у м’язах, серці, суглобах; нервове збудження; зниження КП у момент початку реакції видужання.

Поведінка хворого при реакції очищення: радуватись усім проявам реакції видужання, переборювання страху; змінити тривалість і силу тренувальних занять: менше їсти і більше пити підсолену воду (мінеральну воду); здійснювати прогулянки на свіжому повітрі; приймати теплий душ, ванну. Реакція видужання (очищення) триває 2 – 3 дні. Потім стан знову поліпшується. Реакція видужання може повторюватися багато разів при кожному збільшенні вмісту СО2 до повної нормалізації його концентрації (додаток А).

Фактори, які зменшують глибину дихання: 1) повільне дихання через ніс; 2) загальне розслаблення, розслаблення діафрагми, м’язів живота; 3) біг підтюпцем; 4) біг з невеликою швидкістю на всю ступню; 5) загартовування (обливання вранці і ввечері крижаною водою); 6) голодування; 7) масаж, самокорекція хребта; 8) натуральне харчування. Не вживати їжу без апетиту.

Таким чином методика К.П. Бутейка є ефективним немедикаментозним засобом лікування різних хвороб (особливо дихальної системи).

Комплекс дихальних вправ К.П. Бутейко (таблиця 3.6.), направлений на розвиток потрібного дихання, а також на розвиток здатності людини затримувати дихання, як на вдиху, так і на видиху, як в стані спокою, так і при фізичному навантаженні.

Таблиця 3.6.