Види контролю системи оцінки якості.

Внутрішня експертиза якості є оцінкою роботи медичного персоналу особами, які задіяні в процесі надання медичної допомоги, - коллегами медичними асоціаціями або адміністрацією медичного закладу.

Зовнішній (позавідомчий) контроль передбачає контроль за дотриманням встановлених вимог органом, який не є складовою системи охорони здоров’я. Завданням цього контролю за діяльністю установ охорони здоров’я та фізичних осіб, що надають медичну допомогу, є забезпечення права громадян на отримання медичної допомоги належної якості.

Основні форми позавідомчого контролю.

Основні форми позавідомчого контролю:

■ ліцензування;

■ акредитація;

■ сертифікація.

Ліцензування — це процес безпосередньої оцінки відповідності медичної' установи мінімуму вимог щодо структури та ресурсів, які можуть забезпечити безпечне надання медичної допомоги. (має бути обов’язковим).

Виконавці: державні органи.

Об’єкти оцінки: медичні працівники і види медичної практики.

Акредитація – це система зовнішньої професійної перевірки медичних установ щодо відповідності її діяльності визначеним спеціалістами стандартам організаційних, правових, клінічних технологій і вимог, виконання яких забезпечує високий рівень діяльності всього закладу. (є добровільною або обов’язковою).

Виконавці: державні або не державні організації що використовують встановлені методи.

Об’єкти оцінки: заклади.

Сертифікація - це процес оцінки певних вимог, додаткового навчання або підготовки. Демонстрація того, що заклад може надавати або надає додаткові послуги, має сучасні технології або кадровий потенціал.

Виконавці : уповноважені органи як державні так і не державні.

Об’єкти : медичні працівники, заклади або підрозділи.

Експертиза якості медичної допомоги.

Експертна оцінка якості медичної допомоги повинні відповідати наступним вимогам:

- проводитися за загальноприйнятою (уніфікованою) методикою;

- бути індивідуальною стосовно діяльності окремого лікаря (враховувати відповідність його дій вимогам сертифіката спеціаліста);

-базуватися на аналізі інформації, отриманої в ході обстеження та лікування пацієнтів;

- враховувати ймовірність помилок інструментальних і лабораторно-діагностичних досліджень.

Основні завдання сес.

Основні завдання санітарно-епідеміологічної служби:

■ участь у реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпеки для здоров’я та життя людини середовища життєдіяльності;

■ узагальнення практики застосування законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, розроблення пропозицій щодо вдосконалення актів законодавства;

визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров’я та життя факторів середовища життєдіяльності;

■ забезпечення санітарно-епідеміологічного нормування;

■ аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і контроль за їх проведенням;

■ участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

■ координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення.