До видів лікувально-профілактичної допомоги за особливостями її надання належать:

Екстренна медична допомога –

допомога, що надається хворим при раптових захворюваннях з тяжким перебігом і постраждалим від нещасних випадків, забезпечується закладами охорони здоров’я в максимально можливому обсязі за місцем виклику, під час транспортування та госпіталізації.

До видів лікувально-профілактичної допомоги за особливостями її надання належать:

Санаторно-курортна допомога - вид лікувально-профілактичної допомоги, яка надається в санаторіях - спеціальних лікувально-профілактичних закладах, в яких для лікування використовуються переважно природні (клімат, мінеральні води, грязі), фізіотерапевтичні засоби, дієтичне лікування та режим.

Заклади охорони здоровя, в т. ч. і ті,що надають медичну допомогу можуть бути державними, комунальними та приватними.

Згідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002р. № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" всі заклади охорони здоров'я поділяються на такі групи.

1.Лікарняні заклади (багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу).

2.Амбулаторно-поліклінічні заклади.

3.Заклади переливання крові, швидкої та екстренної допомоги.

4.Санаторно-курортні заклади.

5.Заклади медико-соціального захисту.

6.Санітарно-епідеміологічні заклади.

Заклади охорони здоров’я, що надають МД, розподіляються по кількох рівнях на основі територіальних особливостей та історичних традицій, притаманних різним країнам.

До центрального рівня МД у багатьох країнах відносяться загальнодержавні та міжрегіональні потужні лікарні, лікувально-консультативні та діагностичні центри, клініки, які є часто клінічними базами медичних факультетів університетів або академій та науково - медичних центрів.

На регіональному рівні ( в областях, провінціях, округах, штатах) функціонують лікарні різних форм власності, диспансери різних профілів, консультативні поліклініки та центри.

Заклади місцевого рівня (сільських районів, міст) досить різноманітні. До них відносяться комунальні та приватні лікарні, поліклініки, а також підрозділи ПМД (амбулаторії, центри здоров’я, заклади долікарської допомоги (фельдшерсько-акушерські пункти в сільській місцевості).

В амбулаторіях медичну допомогу надають лікарі однієї чи різних спеціальностей. В основному в цих

закладах працюють тільки лікарі загальної практики/ сімейні лікарі.

У поліклініках (поліклінічних відділеннях лікарень), які в сучасних умовах можуть виконувати функції консультативно-діагностичних центрів,

допомогу здійснюють медичні працівники багатьох спеціальностей. Проте дотепер за умови різного

розвитку структур ПМСД в поліклініках надається

також первинна допомога відповідному населенню.

Значення поліклінік і амбулаторій визначається їх

наближеністю до населення, а також можливістю

оптимальної участі в медичному забезпеченні переважної більшості населення.

В останні роки внаслідок упорядкування мережі ЛПЗ в Україні збільшилась кількість амбулаторно- поліклінічних закладів та скоротилась чисельність лікарень.

Кількість відвідувань до лікарів на 1 мешканця знаходиться на рівні 10-11, рівень госпіталізації на 100 мешканців становить 21-23%.

Практично незмінним в останні роки є показник забезпеченості лікарями на 10 тис. населення – 31-32.

Основні завдання поліклініки:

- надання первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги амбулаторно та вдома;

- проведення диспансерного спостереження за різними контингентами;

- проведення лікарської експертизи працездатності;

- організація та проведення профілактичних заходів, включаючи і протиепідемічні;

- гігієнічне виховання населення;

- вивчення показників здоров’я населення.

У період реформування системи ОЗ робота поліклінік повинна бути спрямована на суттєве підвищення якості лікування населення, повне комплексне обстеження його соціально значущих груп, повноцінну реабілітацію. Ці заходи спрямовані на зменшення сучасного досить високого рівня госпіталізації та забезпечення обґрунтованого направлення хворих на стаціонарне лікування.

У подальшому планова спеціалізована допомога має надаватись за направленнями лікарів первинної ланки.

На сьогоднішній час для оцінки діяльності амбулаторно-поліклінічних закладів використовуються наступні звітні форми:

- звіт лікувально-профілактичного закладу – ф.№ 20;

- звіт про число захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають в районі обслуговування лікувального закладу – ф.№ 12.

За даними звіту ЛПЗ (ф.№ 20) і облікових

документів можна обчислити та оцінити:

- середню кількість відвідувань лікарів на одного мешканця;

- питому вагу профілактичних відвідувань (%);

- повноту охоплення профілактичними оглядами різних контингентів населення (окремо по кожній групі) (%);

- повноту охоплення диспансеризацією відповідних осіб (%);

- своєчасне взяття хворих на диспансерне спостереження (%);

- поділ диспансерних хворих за групами здоров’я;

- частоту загострень захворювань у хворих із диспансерних груп ( на 100 осіб).