- •Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)".Зв*язок предмету з правовими дисциплінами.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Поняття літературної норми. Типи мовних норм.
- •Кодифікація мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональна диференціація сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної українськї літ. Мови . Особливості.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •2. Текст належить до основних реквізитів документа. Він має бути стислим, конкретним, об’єктивним, юридично бездоганним.
- •V строками зберігання - постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю
- •Особливості редагування наукового тексту
- •Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Науковий етикет
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Вибір синоніма. Переклад термінів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як мовна одиниця.
- •Власне українська лексика та запозичена.
- •Історія та сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах.
- •Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •1) Займенник із прийменником або часткою, прислівник із часткою виступають у реченні додатком, відповідаючи на питання за що? про що?, або обставиною, яка відповідає на питання як?
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види і форми спілкування.
- •Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Поняття ділового спілкування.
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Типи підготовки до публічного виступу.
- •Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації
- •2. Документ, створений за допомогою комп’ютерної програми PowerPoint. Синонімами терміну «презентація» у цьому розумінні є поняття «комп’ютерна презентація» та «мультимедійна презентація».
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Дискусія. Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технологія проведення «мозкового штурму».
- •4. Культура сприймання публічного виступу.Уміння слухати.Уміння ставити запитання.
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Етикет телефонної розмови.
- •Помилки у змісті й будові висловлювань.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин.
- •Правила вживання апострофа в українській мові.
- •Правила вживання м'якого знака в українській мові.
- •1. Чергування приголосних
- •2. Чергування голосних
- •Спрощення у групах приголосних.
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Правопис складних іменників.
- •9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:
- •Правила правопису м'якого знаку апострофа в словах іншомовного походження
- •Відмінювання прізвищ
- •25. 04. 99 Р. (Підпис)
- •Протокол. Витяг з протоколу.
- •Оголошення. Запрошення. Повідомлення про захід.
Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної українськї літ. Мови . Особливості.
Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. У ст. 11. “Закону про мови” записано: “Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів підприємств, установ. організацій є українська мова”.
Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.
Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення. Мовленню у сфері управління притаманна наука специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами. Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому. Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є адресність інформації. Істотним фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність – це завжди – “гра за правилами”. Як наслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використовування весь час однакових мовних засобів.Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функції.
Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:
офіційний характер;
адресність;
повторність;
тематична обмеженість.
Основні ознаки офіційно-ділового стилю:
нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
документальність(кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову;
сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.
Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.
Мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:
широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності т емоційно-експресивної лексики;
синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;
наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії;
чітко регламентовано розміщення реквізитів та будову тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);
до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).
Найважливішими рисами офіційно-ділового стилю є такі:
високий ступінь стандартизації мовних засобів, широке вживання типових мовних зворотів, наприклад: відповідно до ..., у зв'язку з тим, що ..., доводимо до Вашого відома... Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.;
точність, послідовність і лаконічність викладу;
відсутність образності, емоційності, індивідуальних авторських рис;
наявність реквізитів, які мають певну черговість і постійне місце;
для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;
лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні; відсутні діалектизми, жаргонізми, вигуки, частки, іменники з суфіксами суб'єктивної оцінки;
речення переважно прості, поширені, з прямим порядком слів; вставні слова, як правило, стоять на початку речень.
Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:
Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними т службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.
Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т.ін.
Юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини: між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності; між підприємствами, організаціями та установами; між державою та приватними особами; між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами; між приватними особами. Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях та ін.
Аміністративно-канцелярський використовується у справочинстві. Цей підстиль обслуговує відносини в установах усіх форм власності та приватними особами. Реалізується в різноманітних документах, що регламентують діяльність організацій (в текстах заяв, ділових записок, службових листів, протоколів, розписок, доручень і т.д.).
