- •Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)".Зв*язок предмету з правовими дисциплінами.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Поняття літературної норми. Типи мовних норм.
- •Кодифікація мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональна диференціація сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної українськї літ. Мови . Особливості.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •2. Текст належить до основних реквізитів документа. Він має бути стислим, конкретним, об’єктивним, юридично бездоганним.
- •V строками зберігання - постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю
- •Особливості редагування наукового тексту
- •Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Науковий етикет
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Вибір синоніма. Переклад термінів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як мовна одиниця.
- •Власне українська лексика та запозичена.
- •Історія та сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах.
- •Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •1) Займенник із прийменником або часткою, прислівник із часткою виступають у реченні додатком, відповідаючи на питання за що? про що?, або обставиною, яка відповідає на питання як?
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види і форми спілкування.
- •Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Поняття ділового спілкування.
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Типи підготовки до публічного виступу.
- •Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації
- •2. Документ, створений за допомогою комп’ютерної програми PowerPoint. Синонімами терміну «презентація» у цьому розумінні є поняття «комп’ютерна презентація» та «мультимедійна презентація».
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Дискусія. Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технологія проведення «мозкового штурму».
- •4. Культура сприймання публічного виступу.Уміння слухати.Уміння ставити запитання.
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Етикет телефонної розмови.
- •Помилки у змісті й будові висловлювань.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин.
- •Правила вживання апострофа в українській мові.
- •Правила вживання м'якого знака в українській мові.
- •1. Чергування приголосних
- •2. Чергування голосних
- •Спрощення у групах приголосних.
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Правопис складних іменників.
- •9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:
- •Правила правопису м'якого знаку апострофа в словах іншомовного походження
- •Відмінювання прізвищ
- •25. 04. 99 Р. (Підпис)
- •Протокол. Витяг з протоколу.
- •Оголошення. Запрошення. Повідомлення про захід.
Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
До якої би сфери не відносилося поняття "культура мови", воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікативний і етичний.
Отже, культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови.
Правильність мовлення - це базова вимога культури мови, її основа.
Чи важливо знати норми української літературної мови особі, щоденною практикою якої є ділове спілкування? На це запитання можна відповісти однозначно: - Так! Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається помилок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Особливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.
Нормативний аспект культури мови - один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника.
Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови.
Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.
Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.
Культура мовлення - невід'ємна складова загальної культури особистості. Володіння культурою мовлення - важлива умова професійного успіху та фахового зростання.
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є: правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.
Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, виступати публічно.
З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:
уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;
аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;
керувати спілкуванням, регламентуючи його;
послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;
уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати,
перемовини тощо;
уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;
уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;
уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;
уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;
уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;
володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);
бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;
володіти технікою спілкування;
уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами
уміти використовувати "слово" для коректування поведінки співбесідника.
