75. Відмінювання прізвищ

Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:

Майборода - Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.; Гмиря - Гмирі, Гмирі, Гмирю, й т. д.; Гнатюк - Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.; Заєць - Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.; Іван - Іван, Іванові (Івана) й т. д.; Кривоніс - Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.; Лебідь - Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.; Панібудьласка - Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.; Симоненко - Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д. Але: Швець - Швеця, Шевцеві (Швецю) й т. д.

2 Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м'якої групи)

Авдієвський - Авдієвського, Авдієвському й т. д.; Кобилянська - Кобилянської, Кобилянській і т. д.

3 Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за такими зразками:

Однина

Н. Павлов Ковалів Прокопов

Р.

Павлов-а

Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)

Д.

Павлов-у

Ковалев-у (-лів-у) Прокопов-у (-пів-у)

Зн.

Павлов-а

Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)

Ор.

Павлов-им

Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)

М.

...Павлов-і, -у

...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у) ...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у)

Кл.

Павлов (-е)

Ковалев (-е) (-лів) Прокопов (-е) (-пів)

Множина

Н.

Павлов-и

Ковалев-и (-лів-и) Прокопов-и (-пів-и)

Р.

Павлов-их

Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)

Д.

Павлов-им

Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)

Зн.

Павлов-их

Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)

Ор.

Павлов-ими

Ковалев-ими (-лів-ими) Прокопов-ими (-пів-ими)

М.

...Павлов-их

...Ковалев-их (-лів-их) ...Прокопов-их (-пів-их)

Кл.

Павлов-и

Ковалев-и (-лів-и) Прокопов-и (-пів)

Однина

Н. Гаршин Романишин

Р. Гаршин-а Романишин-а

Д. Гаршин-ові (-у) Романишин-ові (-у)

Зн. Гаршин-а Романишин-а

Ор. Гаршин-им Романишин-им

М. ...Гаршин-і, -у ...Романишин-і, -у

Кл. Гаршин (-е) Романишин (-е)

Множина

Н. Гаршин-и Романишин-и

Р. Гаршин-их Романишин-их

Д. Гаршин-им Романишин-им

Зн. Гаршин-их Романишин-их

Ор. Гаршин-ими Романишин-ими

М. ...Гаршин-их ...Романишин-их

Кл. Гаршин-и Романишин-и

При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний е зберігається:

Гашек - Гашека, Гашекові, Локетек -Локетека, Локетекові

Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сенек, Надії Балій, з Ніною Баймо. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники.

Василя Сенека, Михайлові Бабієві, з Андрієм Байкою.

76. Творення й відмінювання імен по батькові

1. Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (без будь-яких змін): Михайло - Михайлович, Василь - Васильович, Юрій - Юрійович, Зіновій - Зіновійович, Ігор - Ігорович, Анатоль - Анатольович, Анатолій - Анатолійович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука - Лукич (і Лукович), Сава - Савич (і Савович), Кузьма - Кузьмич (і Кузьмович), Хома - Хомич (і Хомович), Яків - Якович, Ілля - Ілліч.

Як виняток, в імені Григорій при творені імені по батькові відпадає ій - Григорович, а до основи імені Микола додається -ай- - Миколайович (і рідко Миколович).

2. Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн(а): Михайло - Михайлівна, Василь - Василівна, Юрій - Юріївна (Юрій + івна), Зіновій - Зіновіївна (Зіновій + івна), Анатоль - Анатолівна, Анатолій - Анатоліївна.

З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові: Яків - Яківна (випадає одне ів), Григорій - Григорівна, Микола - Миколаївна (і рідко Миколівна).

3. Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові відмінюються як іменники І відміни твердої групи.

77. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОк

Між підметом і присудком ставиться тире:

1. Якщо головні члени речення виражені іменниками в називному відмінку, кількісним числівником або неозначеною формою дієслова, а дієслово-зв'язка в теперішньому часі відсутня: Печаль моя - ріка без переправи. На тому боці спогади живуть (Л. Костенко); П'ять на п 'ять -двадцять п'ять; Вік прожити - не ниву пройти гомінливу (А. Малишко); Яке то щастя - свій народу світлі бачити! (Д. Павличко).

2. Якщо перед присудком, вираженим іменником чи неозначеною формою дієслова, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить: Національна честь - це зірка провідна (О. Олесь); Лиш боротись -значить жить (І. Франко).

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: Він, уже немолода людина, в нього лишається вже зовсім мало сил (З газ.); У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар); Семикласники перші на спортивних змаганнях.

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що: В чужих краях і хліб неначе вата (М. Тарнавський).

3. Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: "Літопис Самовидця" не тільки важливе джерело для вивчення Істрії України, а й основа для пізніше творених літописів (М. Слабошпицький).

4. Якщо між головними членами стоїть вставне слово, прислівник або частка,* Ялина також дерево хвойне; Книга ця, безумовно, рідкість.

Проте для інтонаційного та стилістичного виділення присудка перед ним у таких випадках може ставитися тире: Там господиня - як калина... її дочки - як панночка (Щедрівка); Стиль "Історії України" І. Хоткевича - живий та нестандартний (Журнал); Він -уособлення чесності, хоробрості, вірності обов 'язку (М. Слабошпицький).

Речення, в яких іменні складені присудки мають форму порівняння треба відрізняти від речень з порівняльними зворотами, які означають підмет або присудок. Пор.: А тільки Дніпро там -як море (Р. Іваненко); Пливли хмарини, немов перлини... (П. Тичина).

Порівняльні звороти відокремлюються комами, на відміну від присудків-порівняннь, які, залежно від інтонації, відділяються або не відділяються від підмета тире.

Отже, між підметом і присудком ставиться тільки тире. Присудок від підмета не відділяється комою.

ТИРЕ НА МІСЦІ ПРОПУЩЕНОГО ЧЛЕНА

1. Тире ставиться в неповному реченні на місці пропущеного присудка: Сталь гартується в огні, а людина -у труді (Н. тв.); Щастя має ноги, а біда - роги (Н. тв.).

2. Якщо пропущено інший член речення, то тире може ставитись або не ставитись залежно від паузи: Вчення в щастіукрашає, а в нещасті -утішає (Н. тв:);

3. Тире не ставиться в еліптичних реченнях, якщо немає спеціальної паузи: За поворотом станція. Обрій у хмаринах (В. Чумак).

78. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

1. Між частинами складносурядних речень, з'єднаних єднальними, протиставними й розділовими сполучниками, ставиться кома: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (П. Панч); Нас розлучали з рідними, з життям і навіть - з мрією, але ніщо і ніколи нас не розлучало з вірою (Б. Олійник); Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Р. Іваничук); То мати гукає, то мати шепоче,-мене виряджаючи в дальню дорогу (П. Воронько).

Кома не ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово й поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні /); спільними для обох частин можуть бути й видільні частки тільки, лише: На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Ю. Смолич); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати, ще дужче зігнулась (А. Головко); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (М. Коцюбинський);

Примітка. Якщо сполучники / (й), та {і) повторюються, то кома ставиться: Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (О. Гончар).

б) мабуть спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський);

в) виражені двома спонукальними чи питальними реченнями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом нелетів? (О. Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов я (В. Сосюра);

г) виражені двома називними або безособовими реченнями: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто незабуде (О. Довженко); Дощило і в повітрі віяло прохолодою (А. Головко).

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в поовітрі помітно потеплішало (А. Головко);

г) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Т. Масенко).

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, тоді перед сполучником ставиться тире: Хвилина ще - і схід розпише в сліпучі барви небосхил (М. Масло); Закрався вечір, одшуміла праця, як сльози, затремтіли ліхтарі - та діти наші ночі не бояться (М. Рильський).

3. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок або висновок того, про що говориться в першій частині, ставиться тире, інколи кома й тире: Зима летіла над землею, і от весна - і все в цвіту (В. Сосюра); Я вірю в диво! Прийде час, - і вільні й рівні встануть люди і здійснять мрії всі ураз! (О. Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучникам а, але, проте, все ж, однак і рідше єднальними /, та, дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ставиться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то повільно спускаючись вниз; і Чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Є. Гуцало).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

1. Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами: Таке це літо золоте, що забуваються жалі (Г. Чубач); Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь (М. Рильський); Людина, яка втрачає корінь, подібна до підточеного дерева (І. Цюпа).

2. Якщо підрядна частина стоїть після головної й з'єднується з нею складеним сполучником підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, еміру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться, або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

3. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється: Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка).

4. Якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником: Але я теж ні разу там не була, після того як ми відтіля виїхали в шістдесят дев'ятому році (В. Канівець).

5. За збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучника або сполучного слова) кома ставиться між ними тільки в тому випадку, коли, опускаючи другу підрядну частину, складне речення не потребує перебудови: Я з друзями прийшов у ті місця, де ще стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі (А. Малишко); Але: Голова йому видалась неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому було несила її повернути (Н. Рибак).

6. Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки може ставитися крапка з комою: Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками (І. Нечуй-Левицький).

7. Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення: Щоб глибоко збагнути душу народу - треба знати його літературу (Ю. Мартич).

8. Якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке потребує роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка: Серпень вінчає літечко красне. У народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш (М. Ткаченко).

9. Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире: Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, - той буде предком дорогим народові своєму (М. Рильський).

Кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо:

а) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник: Ми не знали й коли розпочнеться зустріч;

б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не: Хотілось би знати не що він сказав, а як він сказав;

в) підрядна частина складається з одного сполучного слова: Він обіцяв прийти, але не сказав коли;

г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім: Син виріс заввишки майже як батько.

Кома не ставиться в суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: упав як підкошений, білий як сніг, пролетів як стріла, все йде як по маслу, свіжий як огірочок, зробіть як слід, робіть як хочете, невідомо скільки, зробив скільки міг, зробили хто коли зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто і под.

79. СКЛАДНЕ БАГАТОКОМПОНЕНТНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ СПОЛУЧНИКОВОГО ТА БЕЗСПОЛУЧНИКОВОГО ЗВ’ЯЗКУ

У складному реченні, яке складається з кількох речень, одні з них з’єднуються сполучниками, інші – без сполучників, самою тільки інтонацією.

Комбінації типів зв’язку можуть бути різними і поєднувати різну кількість частин – компонентів:

1. В людині велике завжди поєднується з дрібним, і думки її схожі на свіжий пом’ялий обмолот, де разом лежать зерно і полова. (М. Стельмах)

[ ], і [ ]; ( де ). ( Зв'язок між частинами сурядний і підрядний ).

2. Навколо світ помолодів, повеселішали дерева, і під мостами у воді таке бездоння березневе. (Л. Талалай )

[ ], [ ], і [ ]. ( Зв'язок між частинами безсполучниковий і сурядний).

Якщо у складному реченні із сурядним і підрядним зв’язками стоять поряд сполучник сурядності та підрядності, то кому між ними треба вживати,коли вилучення підрядної частини не вимагає перебудови всього речення:

1.Квапливо починав пригадувати щось давнє, і, коли десь там, у своїй пам’яті знаходив себе молодшим чи й зовсім малим , він заспокоювався. (К. Мотрич)

Якщо дві рівноправні сурядні частини, з’єднані єднальними сполучниками і (й), та (і), мають спільну підрядну частину, то перед єднальним сполучником не ставиться кома:

1. Тільки що Марія розпалила в печі й приставила горщики, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови.

Якщо дві або більше рівноправних сурядних частин поєднані інтонацією, то між ними ставиться кома, а перед завершальною частиною – кома і тире. Цей знак найхарактерніший для мови поезії:

1. Шевченко й Леся виросли із пісні, до неї Пушкін спраглий припадав, живився Гейне піснею народу, - і хто ж її насмілиться зрубати, під корінь хто безсмертну – підітне ?

У реченнях з різними видами зв’язку, що розпадаються на великі логічні блоки чи однотипно побудовані частини, між блоками чи однотипними частинами ставлять крапку з комою:

1. Давно це було, ще тоді, як по наших степах широких та пишних не ходили гострі плуги й не краяли скибами зелені груди вільної неньки-землі; ще тоді, як високу запашну траву по степах толочили тільки невеликі отари овець, табуни диких коней, гуртки круторогих биків та турів; ще тоді, як вівчар був сам хазяїн і сам чабан, а про панів і гадки не було, ще земля була нічия, а Божа.

80. Звіт. Службова записка. Рапорт

У фаховій діяльності службовцю доводиться складати такі документи, як звіт про виконану роботу, писати доповідну й пояснювальну записку, яким і дамо характеристику.

Звіт – документ, який містить відомості (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.

Державна статистична й відомча цифрова звітність укладається на підставі уніфікованих форм (бланків) й відповідно до затверджених нормативних документів, які вказують порядок їх укладання та оформлення. Внутрішньоорганізаційна звітність менш регламентована щодо форми

(див. Зразок звіту).

Реквізити звіту:

1. Гриф затвердження – праворуч (для зовнішніх).

2. Штамп установи (якщо не на бланку) – для зовнішнього документа.

3. Назва документа.

4. Заголовок, який повинен містити такі дані:

· «про роботу атестаційної комісії»; «про роботу відділу…», «про педагогічну (виробничу) практику…» тощо;

· термін звітності (з 09.01.2002 до 09.02.2002, за І квартал 2002 р. тощо);

· статус, посада й місце роботи (навчання) укладача;

· прізвище та ініціали укладача.

5. Текст, який має такі частини:

· вступ (зазначається обсяг завдань, які були поставлені перед установою, відділом чи конкретною особою за звітний період);

· основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, практики тощо);

· висновки (рекомендації, критичні зауваження щодо поліпшення чи вдосконалення форм або методів роботи, практики, перспективи на майбутнє).

6. Додаток (якщо є):

· службова (доповідна, пояснювальна) записка;

· довідкові матеріали;

· квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про витрачені кошти (для фінансової звітності).

7. Підпис автора документа.

8. Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізвище (для зовнішніх).

9. Дата укладання.

10. Печатка (для зовнішніх).

До поняття «службові записки» входять два різновиди документів – доповідні та пояснювальні записки. Деякі дослідники ототожнюють названі документи, оскільки службові записки мало чим відрізняються від доповідних та пояснювальних записок. Детально зупинимося на останніх двох поняттях.

Доповідна записка – це документ на ім’я керівної посадової особи зі звітом про виконання певної роботи, завдань, службового доручення, узятих на себе зобов’язань; може містити висновки та пропозиції укладача.

Доповідна записка укладається за вказівкою керівника або ж з ініціативи її автора й може також містити повідомлення про наявний факт, подію, ситуацію, що склалася з укладачем, його підлеглими чи на підприємстві, ділянці тощо. Здебільшого мета ініціативної доповідної записки – спонукати керівника до прийняття конкретних рішень.

Доповідні записки поділяються:

· за походженням на внутрішні,що адресуються керівникові організації або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні,що адресуються керівництву, якому підпорядкована конкретна організація. Внутрішні доповідні записки підписує той, хто їх укладає. Зовнішні оформляються на службовому бланку організації з підписом автора та його керівника;

· за призначенням на звітні, інформаційніта ініціативні.

Документ, що є різновидом доповідної записки й містить перелік конкретних пропозицій із певних питань, називають пропозицією (див. Зразки доповідних записок).

Укладаються пропозиції аналогічно доповідним запискам, але, як правило, після вказівки керівництва. Текст пропозиції не містить аналітичної частини, а лише вступну (обґрунтування) та висновок (перелік пропозицій).

Реквізити доповідної записки:

1. Місце укладання – повна назва організації, від імені якої укладається записка, та її реквізити (для зовнішніх)

2. Адресат – посада, звання, прізвище та ініціали посадової особи, якій подається записка (у Д. в.).

3. Адресант – посада, назва підрозділу, дільниці (для внутрішніх), звання, прізвище, ім’я та ім’я по батькові особи, яка подає записку (у Р. в.).

4. Назва документа, номер (для внутрішніх).

5. Заголовок («про…»).

6. Текст – може поділятися на такі частини:

· загальну – лаконічний і точний виклад суті події, інформації, пропозиції;

· описову – аргументоване пояснення причини, факту, учинку, події; з’ясування певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо);

· висновок – конкретні пропозиції щодо оптимальних способів вирішення, подолання чи усунення заявлених в описовій частині фактів.

7. Додаток (якщо є) із зазначенням кількості сторінок, примірників тощо.

8. Посада автора (якщо вона не зазначалася в п. 3) – ліворуч, підпис укладача (для внутрішніх), керівника організації (для зовнішніх) – праворуч та розшифрування підпису.

9. Дата укладання (якщо вона не зазначалася в п. 1) – цифрами.

Пояснювальна записка укладається на вимогу керівника, керівної організації або ж із власної ініціативи й має реквізити, аналогічні доповідним запискам (див. Зразки пояснювальних записок).

Пояснювальна записка може бути:

· службовою складовою частиною чи додатком, доповненням іншого документа (плану, проекту, пропозиції, звіту, програми й т. ін.). У ній укладач або організація обґрунтовує мету, актуальність, новизну й перелік дії основного документа. Викладає структуру, зміст, функціональне призначення і термін його дії з поясненням можливих позитивних чи негативних наслідків;

· документом особистого характеру, у якому аргументовано й доказово пояснюються певні дії укладача або його підлеглих чи причини якихось подій, фактів, провин та ін.

Рапорт (фр. rapport – приносити, повідомляти) – усне або письмове повідомлення про щось важливе керівництву, вищій інстанції, звіт про виконання взятих на себе зобов’язань.

За часів Гетьманщини, у ХVІІ ст., на Лівобережній Україні слово «рапорт» (лепорт) могло означати «чолобитну» (прохання) та «супліку» (скаргу). Рапорти мали доповідний характер, у них були відсутні елементи прохання. Така форма повідомлень часто застосовується у військових колективах (замість заяв) і містить переважно прохання про дозвіл на від’їзд, відсутність на заняттях, роботі, у місті, на місці дислокації військової частини, у навчальному закладі із вказівкою на причину, точним визначенням часу вибуття й прибуття, адреси перебування (див. Зразок рапорту).

Реквізити рапорту:

· повне найменування адресата в Д в. одн., у стовпчик, на 1/2 частини листа зверху праворуч;

· назва документа – посередині рядка, з великої літери, без крапки після назви;

· з абзацу – зміст документа;

· дата – ліворуч; у цьому ж рядку, праворуч, – підпис, поряд – повна розшифровка адресанта (прізвище, військове звання).

Отже, кожен фахівець, виконуючи посадові обов’язки, має оволодіти навичками складання звітної документації, вносити пропозиції чи пояснювати власні дії за допомогою службових записок.

81. Автобіографія. Резюме.

Автобіографія - це опис свого життя. Цей документ стандартизований незначною мірою. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

В автобіографіях обов'язково зазначаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3)місце народження (місто, село, селище, район, область, країна); 4) відомості про навчання (повні найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися); 5) відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); 6) відомості про громадську роботу (всі її види); 7) короткі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); 8) дата написання й підпис автора.

Заголовок ("Автобіографія") пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора - праворуч. Автобіографія має дві форми: автобіографія-розповідь з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей і автобіографія-документ з точним викладенням фактів.

Автобіографія - обов'язковий документ особової справи.

Зразок автобіографії:

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Шевченко Василь Павлович, народився 3 листопада ¡970 року в м. Києві.

У1977 році пішов у перший клас середньої школи №135 м. Києва. Після закінчення 9 класів у 1985 році вступив до Технічного ліцею м. Києва, який закінчив із золотою медаллю.

У1987 році вступив на фізико-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання в університеті був старостою групи.

У1992 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю "Математика та інформатика", отримавши кваліфікацію вчителя математики та інформатики. З вересня 1992 року працюю вчителем у середній школі №199 м. Києва.

Склад сім "і:

дружина - Шевченко Ольга Іванівна, вчитель української мови та літератури середньої школи №106 м. Києва;

дочка - Шевченко Олеся Василівна, народилася 12 листопада 1999року.

18 листопада 2007р. (Підпис)

Резюме

Резюме - це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні досягнення особистості, яка його складає.

Загалом якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме немає. Найчастіше у ньому подаються:

1) назва документа;

2) прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме;

3) мета складання резюме;

4) досвід роботи;

5) освіта;

6) знання мов;

7) контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Головна вимога до цього документа - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

У фірмах, інституціях, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, що полягає у визначенні головних (стрижневих) слів: назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп'ютер "переглядає" резюме кожного із претендентів на вакантну посаду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів надає йому певний порядковий номер. Тому, щоб досягнути успіху, під час складання резюме слід дотримуватися певних правил.

1. Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко й дохідливо.

2. Вживайте якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.

3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

4. Намагайтеся не вживати слів "я", "ми". Замість них починайте речення активними дієсловами: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.

5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо це спеціально не передбачено.

6. Не вказуйте розмір заробітної платні й особисті відомості.

7. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру (ні в якому разі не крейдяний).

Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то, складаючи резюме, краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам'ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора - досвідченого, надійного, сумлінного працівника.

Зразок резюме:

РЕЗЮМЕ

Харченка Ігоря Володимировича

Мета: заміщення вакантної посади керівника відділу продажу

Досвід роботи: упродовж 2000-2002 років працював менеджером відділу продажу канцтоварів у фірмі "Граф ".

Маю досвід: 1) співпраці з клієнтами та виробничими фірмами в Україні; 2) вивчення та аналізу попиту на канцтовари вітчизняного і закордонного виробництва; 3) роботи в автоматизованій системі обліку продажів.

У 1994-1995 роках працював у центрі комп'ютерних інформаційних систем Верховної Ради України на посаді інженера-консультанта.

Брав участь у створенні електронної бази даних нормативних актів.

Освіта: 1995-1999 - навчання на факультеті кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Знання мов: вільно володію українською, англійською та російською мовами.

Контактний телефон: 443-20-83.

82. довідка розписка доручення

Доручення - це письмове уповноваження когось на виконання певних юридичних дій. Цей документ видається керівником установи або організації певній особі чи однією особою іншій.

Доручення бувають службові та особисті. Види доручень:

1) на ведення судових справ;

2) на продаж будинку;

3) на ведення спадкової справи й ва одержання свідоцтва на право успадкування;

4) ва одержання грошей, зокрема, за поштовими та телеграфними переказами;

5) на одержання державної допомоги;

6) на одержання внеску з ощадного банку та ін.;

У дорученні обов’язково має зазначатися:

1. Прізвище, ім'я та по батькові й місце проживання того, хто доручає, а якщо він діє від імені юридичної особи, також посада та назва юридичної особи;

2. Точне зазначення характеру доручених дій (одержання грошей чи інших матеріальних цінностей, ведення справи тощо);

3. Термін дії доручення,

4. Право передоручення іншій особі, якщо воно надається,

5. Дата видачі доручення;

6. Підпис особи, яка доручає.

Зразок особистого доручення:

ДОРУЧЕННЯ

Я, Мурга Микола Васильович, доручаю Рудницькій Лілії Мечиславівні одержати в касира інструментального цеху належну мені заробітну плату за жовтень 2002 року.

Доручення дійсне до 4 листопада 2002 року.

6.08.2002 р . (підпис) М.В. Мурга

Засвідчення:

Підпис інженера інструментального цеху Мурги М.В. засвідчую. Начальник інструментального цеху

(Підпис) В. Бучацький 7.08.2002.

Зразок офіційного разового доручення:

Доручення дійсне до ______________

Управління виробничо-технологічної комплектації тресту "Харківметробуд", Харків, вул.Клочківська,1 Рахунок №0005760 у Фрунзенському відділенні банку "Грант" м. Харкова.

Доручення № 21

(Дата) 1998р.

Видане старшому експедиторові управління

Ліннику Андрію Анатолійовичу Паспорт: Серія ___ № _________

Виданий _________________

На одержання в господарському управлінні товарно-матеріальних цінностей за нарядом № 136 ____________________ 1998 p.

(далі надається перелік товарно-матеріальних цінностей)

Підпис А.А. Лінника засвідчуємо:

Начальник управління ЄЛ.Єгоров

Головний бухгалтер Н.М. Гапонова

Зразок загального доручення:

ДОРУЧЕННЯ

Місто Нова Водолага, двадцять шостого вересня дві тисячі другого року.

Я, гр. Надьон Михайло Федорович, що мешкаю в м. Нова Водолага, вул. Комарова, буд. 14, кв. 41, доручаю гр. Матюшенко Ірині Михайлівні, що мешкає в м. Нова Водолага по вул. Шкільній, буд. 2, кв. З, продати будинок, який с моєю власністю, в селі Веселе, Нововодолазького району, Харківської області, по вул. Харківській під номером 15, за ціну й на умовах, які будуть доцільні на її розсуд, одержувати всі необхідні довідки та документи, подавати від мого імені заяви, підписати угоду на купівлю-продаж, одержати за проданий будинок гроші, розписатися за мене й виконувати всі дії, пов'язані з виконанням цього доручення.

Доручення видане строком на ТРИ РОКИ та дійсне до двадцять шостого вересня дві тисячі п’ятого року.

Підпис (того, хто доручає)

“26” вересня 2002 року це доручення посвідчене мною, Носачем Ю.М., секретарем виконкому Нововодолазькоч міської ради народних депутатів. Доручення підписане гр. Надьоном Михайлом Федоровичем у моїй присутності, особа його встановлена, дієздатність перевірена.

Гербова печатка виконкому

Зареєстровано в реєстрі за № 256/98

Стягнуто державного мита______________ Секретар А.П. Чуйкова

Зразок доручення на ведення судових справ:

ДОРУЧЕННЯ

Місто Любо тин, двадцять третього липня дві тисячі другого року.

Я, гр. Глухота Юрій Олександрович, що мешкаю в м. Люботин, вул. Миру № 9, цим дорученням уповноважую гр. Тертичнікову Тетяну Олександрівну, то мешкає в м. Харкові, вул. Космічна № 7, кв. 5, вести мої судові справи в усіх судових установах, з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, третім особам, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей.

Доручення видано строком на ТРИ РОКИ та дійсне до двадцять третього липня дві тисячі п’ятого року.

Підпис (того, хто доручає)

"23" липня 2002 року це доручення посвідчене мною, Карнаух О.М., державним нотаріусом Другої Харківського району державної нотаріальної контори.

Доручення підписане гр. Глухотою Юрієм Олександровичем у моїй присутності. Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 2 -1672

Стягнуто державного мита - 0,34 коп. внесено до Ощадбанку.

ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІУС (підпис)

Печатка

РОЗПИСКА

Розписка - це документ, що підтверджує певну дію (наприклад, одержання грошей, документів або матеріальних цінностей від установи чи від іншої особи). У розписці потрібно писати заголовок (Розписка), хто й від кого одержав (посада, прізвище, ім'я та по батькові), що саме, для чого та на якій підставі одержав, підпис особи, що видала розписку.

Суму в розписці спочатку пишуть цифрами, а в дужках словами. Ніяких виправлень або підчищень у розписці не повинно бути. Розписка пишеться тільки в одному примірнику.

Якщо розписка пишеться на велику суму, то в ній зазначається адреса, номер і серія паспорта того, хто одержав гроші чи цінності. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріусом.

Зразок розписки:

Розписка

Я, Гаврюшенко Любов Миколаївна, одержала від Денисенка Петра Івановича 23 (двадцять три) гривні. Зобов'язуюсь вказану суму повернути 10 вересня 2002 року.

З червня 2002 року.

(Підпис)

Розписка

Видана мною, інженером цеху № 2 Об'єднання "Хартрон" Клименком Іваном Олександровичем, мешкаю за адресою: 310172, м. Харків, вул. Шарикова, буд. 157, кв. 99 (Паспорт: Серія - МН, номер 375442, виданий 22 серпня 1998 року Орджонікідзевським РВХМУУМВС України в Харківській обл.) у тому, що я позичив у майстра цеху № 2 цього ж Об'єднання Перепелиці Олени Миколаївни 400 (чотириста) гривень, які зобов'язуюсь повернути до 25. 10. 2002 р.