9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:

а) в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Діллі, Кім- берлі, Гурамішвілі, Бінош, Пікфорд, Рікатто, Пертіні, Емі- неску, Міцу, Жеріко, Бріка, Фрідріх, Діккенс, Дідро, Дізель (але дизель), Зільберт, Грімм, Россіні;

б) у географічних назвах (не після шиплячих, [ц, р, д, т] тощо): Сідней, Занзібар, Лісабон, Гельсінкі, Гельсінгфорс, Вільнюс, Гімалаї, Нікарагуа, Зімбабве, Пількомайо, Ківу, Віші;

в) перед голосними та [й]: Маріо, Жіоно, Фабліо, Тиціан, Чіау- релі, Чіампі; Чіапас, Чіуауа, Шіофок, Кабу-Фріу (мис), Адрі­атика, Онтаріо, Австрія, Греція, Ріо-де-Жанейро, Ріо-Гран- де, Ріу-Неґру;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Бахрі, Сент-Екзю- пері, Леонардо да Вінчі, Сінді, Барбі, Шаші, Тімоті, Джеррі, Пірі, Лі, Нуралі, Джанні, Луїджі, Одрі, Демі, Наомі, Бетті, Ріккі; Сочі, Поті, Капрі, Нансі (місто), Міссурі, Нью-Джер- сі (штати), Малі, Сомалі (країни), Босумтві, Ері (озера), Мак­кензі (затока), Ай-Петрі (гора), Стромболі (вулкан), Калахарі. Але: Лао-Цзи, Менцзи, Духовни, Керогли, Язгельди, Берди, Акушти, Асли, Назли; Янцзи тощо.

70. Правила правопису м'якого знаку апострофа в словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження[ред. • ред. код]

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б'єф, комп'ютер, п'єдестал, інтерв'ю, прем'єр, торф'яний, к'янті, миш'як, кар'єра; П'ємонт, П'яченца, Рив'єра, Ак'яб, Іх'ямас; Барб'є, Б'єрнсон, Б'юкенен, Женев'єва, Ф'єзоле, Монтеск'є, Руж'є, Фур'є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад'юнкт, ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура.

Апостроф не пишеться:

Коли я, ю позначають пом'якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.

винятки: ад`ютант, Кон`юктивіт, кон`юктора.

В іншомовних словах[ред. • ред. код]

В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.

71. подвоєння СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ.

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі. /120/

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

72. Правила переносу слів в українській мові.

Найголовніше правило переносу слів – з одного рядка на інший слова переносяться здебільшого по складах. Проте слід уточнити деякі нюанси.

1. Ніколи не розриваються сполучення «йо» та «ьо». Наприклад: па-йок, а не пай-ок; сльо-за.

2. Не розриваються при переносі африкати [д͡ж], [д͡з ]: си-джу, бджо-ла, від-дзер-ка-ли-ти.

3. При співпаданні однакових звуків на межі кореня і суфікса, що позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в попередньому рядку, інша переноситься в наступний: зай-мен-ник, бу-ден-ний. Подовжені приголосні перед «я» мають два способи переносу: знан-ня і зна-ння. Обидва варіанти є правильними.

4. У складних словах не розриваються при переносі однакові приголосні, з яких починається друга частина слова: но-во-вве-ден-ня.

5. Від попереднього голосного ніколи не відривається буква «й»: лій-ка, лі-ній-ка, ко-пій-ка.

3. Не відривається один приголосний від кореня.

73. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ.

І. Власні імена З великої літери пишуться:

1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот: Микола Якович Олійник, Леся Українка, Нечуй-Левицький, Мавка, Тополя, Венера, Дід Мороз, корова Зірка.

2. Прізвища людей, уживані в загальному значенні, якщо вони не перейшли в загальні назви, тобто не втратили свого індивідуального значення: Там слава й труд і мудрість троєкрата ще вродять нам Шевченка і Сократа (Мал.)o

З малої літери пишуться:

1. Імена та прізвища людей, які втратили значення власних назв і стали загальними назвами людей і предметів: рентген (апарат), френч (одяг), меценат, донжуан, дизель (двигун).

2. Назви народів, племен, назви людей за національною ознакою та за місцем проживання: араби, африканці, українець, росіянка, киянин, львів яни.

3. Родові назви міфологічних істот (ангел, муза, титан); назви груп тварин, навіть якщо вони походять від індивідуальних кличок (каштан-ки), а також назви порід тварин (бульдог, вівчарка, пінчер).

II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв Присвійні прикметники пишуться:

1. З великої літери, якщо вони утворені від власних назв осіб, кличок тварин, назв міфічних істот за допомоги суфіксів -ів (-їв),-ин (-ін): Шевченків "Заповіт", Софїїні зошити, Перунів гнів.

Примітка. Такі прикметники пишуться з малої літери, якщо виступають у складі стійких фразеологічних сполук і наукових терміиів: ахіллесова п'ята, прокрустове ложе, базедова хвороба.

2. З малої літери пишуться прикметники, утворені від власних імен людей за допомоги суфіксів -івськ, -евськ (-свськ), -инськ, -інськ (-їнськ): шевченківська лірика, бальзаківська проза.

Примітка. Якщо ці прикметники входять до складу назв, що мають значення "імені когось", "пам'яті когось", то вони пишуться з великої літери: Шевченківська стипендія.

3. З великої літери пишуться прикметники, що утворені від географічних назв і входять до складених назв: Харківський тракторний завод, Попільнянська загальноосвітня школа № 2.

4. З малої літери пишуться прикметники, які означають місце об'єкта: дніпровські кручі, київські парки.

Ш. Назви держав, адміністративно-територіальні назви 1. Усі слова пишуться з великої літери у назвах держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Китайська Народна Республіка, Республіка Болгарія, Соціалістична Республіка В'єтнам, Франція.

2. У назвах груп, об'єднань або союзів держав з великої літери пишуться всі слова, крім родових найменувань: Закавказькі республіки, Волконські країни, Організація Об 'єднаних Націй.

3. У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів з великої літери пишеться лише перше слово: Ненецький автономний округ, Краснодарський край, Чернігівська область, Шевченківський район м. Києва, Сквирський район.

IV. Назва установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів

1. З великої літери пишеться кожне слово у назвах найвищих державних органів: Верховна Рада України. За цим правилом пишуться також назви найвищих державних органів інших країн: Сейм Польської Республіки.

2. Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої літери у таких складних назвах:

а) центральних установ та організацій, міністерств, їхніх головних управлінь: Національний банк України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Головне пасажирське управління Міністерства транспорту України;

б) установ місцевого значення: Чернігівська міська адміністрація, Вінницька обласна рада профспілок, Бородянський відділ освіти Київської області;

в) академій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів, кінотеатрів, парків культури й відпочинку, в інших назвах закладів культурно-побутового призначення: Національна академія наук України, Київський міжнародний університет цівільної авіації, Львівський краєзнавчий музей, Палац спорту, Центральний парк культури і відпочинку м. Києва, Палац культури "Україна", Київський будинок мод;

г) підприємств, установ, культурних та освітніх закладів: Центральна наукова бібліотека НАН України імені В. І. Вернадського, Київський театр оперети, Київське виробниче об 'єднання "Каштан";

Примітка. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ, організацій пишуться з малої літери: відділ методики початкового навчання, планово-економічний відділ Київської міськдержадміністрацїі.

ґ) партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та громадських організацій: Партія демократичного відродження, Міжнародна організація праці, Всесвітня федерація демократичної молоді.

За цим правилом пишуться назви шляхів, залізниць, каналів: Одеська автострада, Південно-Західна залізниця.

Поширюється воно і на написания назв архітектурних пам'яток, храмів: Золоті ворота, Софійський собор, Києво-Печерський заповідник, Петропавловська фортеця.

V. Назви історичних епох і подій, знаменних дат

З великої літери пишеться:

а) перше слово і всі власні імена в назвах історичних епох і подій, знаменних дат: Велика Вітчизняна війна, Полтавська битва, Паризька комуна, День космонавтики, але: День Перемоги;

б) назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олексія, Пилипівка, Петрівка, Великий піст.

Примітка. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів, які стали загальними, пишуться з м а л о ї літери: громадянська війна, середні віки, палеозойська ера.

VI. Назви посад, звань, титулів З великої літери пишуться назви найвищих урядових посад: Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

З малої літери пишуться:

а) назви інших посад, звань, учених ступенів: президент, декан, ректор, академік, народний артист України, доцент кафедри педагогіки, кандидат наук, ректор Київського інженерно-будівельного інституту;

б) назви найвищих державних посад у зарубіжних країнах: президент США, прем 'єр-міністр Великої Британії. В офіційних документах такі слова пишуться з великої літери;

в) назви титулів, рангів, чинів: граф, імператор, князь, король, принц, шах, барон Мюнхгаузен, турецький шах.

VII. Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва 1.3 великої літери пишеться перше слово і власні імена у назвах конференцій, конгресів, найважливіших документів державних закладів, пам'яток старовини, творів мистецтва: Празька конференція, Статут ООН, Державний бюджет України, Дев 'ята симфонія Бетховена, Конгрес демократичних сил України.

Примітка. У назвах з'їздів слово з'їзд пишеться з малої літери, а порядковий номер з'їзду, якшо його записують словами, з в е л и к о ї: Другий з'їзд народних депутатів України.

2. У назвах художніх творів, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток, кінофільмів, спектаклів перше слово треба писати з великої літери і всю назву брати в лапки: твір Пантелеймона Куліша " Чорна рада", газета "Вечірній Київ", пам 'ятка періоду Київської Русі "Слово о полку Ігоревім".

Це правило поширюється і на правопис назв виробів, продуктів тощо: торт "Київський", хліб "Український", цукерки "Вечірній Київ", цигарки "Космос".

74. Російські прізвища — українською

Передаємо їх якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, однак, українського правопису.

І. Російське е передається через українське е:

а) після приголосних: Вознесенський, Лермонтов, Озеров, Федін;

б) у ненаголошеному суфіксі -ев після шиплячих ж, ч, ш, щ, а також ц і р: Бестужев, Тютчев, Малишев, Федорищев, Брянцев, Губарев.

ІІ. Російське е передається через є в таких випадках:

а) на початку слова: Євдокимов, Єгоров, Єсенін;

б) у середині слова після голосних і при роздільній вимові після приголосних: Воєводін, Грибоєдов, Аляб’єв, Власьєв;

в) після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв: Голубєв, Тимірязєв; Алексєєв, Гордєєв, Федосєєв, але Андреєв, Аракчеєв, Мацеєв, Плещеєв;

г) якщо російському е кореня відповідає в аналогічних українських і (тобто на місці колишнього h): Вєтров (вітер), Лєсков (ліс), Пєшков (пішки), Рєпін (ріпа), Смєхов (сміх).

ІІІ. Російське ё передається:

а) сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення йо: Йолкін, Йонін; Бугайов, Воробйов, Соловйов;

б) через ьо в середині слів після приголосних, коли позначає сполучення м’якого приголосного з о: Верьовкін, Новосьолов, Сьомін, Тьоркін, Хмельов. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишеться е: Артемов, Семенов, Федоров і т. ін.;

в) через о під наголосом після ч, щ: Горбачов, Лихачов, Хрущов, Щоткін.

ІV. Російське э завжди передається через е: Елконін, Ельяшев, Епов, Естрін. V. Російське и передається:

а) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Іванов, Ісаєв, Багіров; Гусін, Копнін, Мухін, Пушкін, Шаляпін (тобто в суфіксі -ін);

б) літерою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних: Абаїмов, Воїнов, Таїров, Гур’їн, Ільїн;

в) літерою и:

1) після ж, ч, ш, щ та ц перед приголосними: Кожин, Чижов, Шишкін, Щиглов, Цецилін;

2) у прізвищах, утворених від власних імен, спільних для української та російської мов: Архипов, Денисов, Кирилов, Михайлов, Никифоров, Тимофєєв. Але Нікітін, Ніколаєв, Філіпов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських;

3) у прізвищах, утворених від основ, спільних для української та російської мов: Виноградов (виноград), Кисельов (кисіль), Малинін (малина), Пивоваров (пиво), Писарєв (писати), Тихомиров (тихо і мир);

4) у суфіксах -ик, -ич, -ович, -євич, -иц, -ищ: Бєликов, Голиков; Гнідич, Григорович, Продаєвич; Голицин, Сосницин; Радищев, Татищев;

5) у префіксі -при: Привалов, Прилуков, Пришвін;

6) у російських прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Больших, Волноватих, Косих.

VІ. Російське ы передається через и: Крилов, Латишев, Чаплигін.

VІІ. Російські суфікси -ск(ий), -цк(ий) передаються через -ськ(ий), -цьк(ий): Бабаєвський, Маяковський, П’ятницький. З м’яким знаком пишуться по-українському також прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Крамськой, Луговськой, Шаховськой, Руцькой.

Суфіксові -жский відповідає в нашій мові -зький: Всеволожский — Всеволозький, Черторижский — Черторизький.

VІІІ. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через — ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Крайній; Бєла, Крайня.

ІХ. Апостроф пишеться після губних, задньоязикового к та після р перед я, ю, є, ї: Артем’єв, Зав’ялов, Лук’янов, Пом’яловський. Коли ж я, ю, є означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, е, то апостроф перед ними не ставиться: Бяков, Пясецький, Пєтухов, Рюмін.

Х. М’який знак у російських прізвищах пишеться після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

а) перед йотованими я, ю, є, ї: Аркадьєв, Ананьїн, Дьяконов, Лаврентьєв, Мартьянов, Третьяков, Шереметьєв;

б) перед приголосними: Вольнов, Кольцов, Коньков, Кузьмін. Коли я, ю, є означають сполучення м’якого приголосного з а, у, е, то перед ними м’який знак не ставиться: Дягилєв, Дюков, Зюганов, Тяпкін, Тюрін.