- •Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)".Зв*язок предмету з правовими дисциплінами.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Поняття літературної норми. Типи мовних норм.
- •Кодифікація мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мовлення. Комунікативна професіограма фахівця.
- •Мовний, мовленнєвий і спілку вальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональна диференціація сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної українськї літ. Мови . Особливості.
- •Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •2. Текст належить до основних реквізитів документа. Він має бути стислим, конкретним, об’єктивним, юридично бездоганним.
- •V строками зберігання - постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю
- •Особливості редагування наукового тексту
- •Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Науковий етикет
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою. Вибір синоніма. Переклад термінів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Основні ознаки тексту.
- •Загальне поняття про лексику. Слово як мовна одиниця.
- •Власне українська лексика та запозичена.
- •Історія та сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах.
- •Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •1) Займенник із прийменником або часткою, прислівник із часткою виступають у реченні додатком, відповідаючи на питання за що? про що?, або обставиною, яка відповідає на питання як?
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види і форми спілкування.
- •Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Поняття ділового спілкування.
- •Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Типи підготовки до публічного виступу.
- •Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації
- •2. Документ, створений за допомогою комп’ютерної програми PowerPoint. Синонімами терміну «презентація» у цьому розумінні є поняття «комп’ютерна презентація» та «мультимедійна презентація».
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Дискусія. Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технологія проведення «мозкового штурму».
- •4. Культура сприймання публічного виступу.Уміння слухати.Уміння ставити запитання.
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Етикет телефонної розмови.
- •Помилки у змісті й будові висловлювань.
- •Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин.
- •Правила вживання апострофа в українській мові.
- •Правила вживання м'якого знака в українській мові.
- •1. Чергування приголосних
- •2. Чергування голосних
- •Спрощення у групах приголосних.
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Правопис складних іменників.
- •9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:
- •Правила правопису м'якого знаку апострофа в словах іншомовного походження
- •Відмінювання прізвищ
- •25. 04. 99 Р. (Підпис)
- •Протокол. Витяг з протоколу.
- •Оголошення. Запрошення. Повідомлення про захід.
Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
Реферат – вид письмового повідомлення, короткий виклад основних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення, оцінка. Основні функції реферату: інформативна, пошукова.
Складові реферату:
Титульа сторінка (назва міністерства, назва закладу, назва кафедри, назва дисципліни, тема реферату, виконавець)
План
Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.
Список використаної літератури.
Рефератu повинні містити основні структурні елементи у такій послідовності:
титульний аркуш; зміст; вступ; розділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки.
ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ має єдиний загальновузівський стандарт і містить дані, які наводяться в такій послідовності:
назва міністерства та навчального закладу;
назви навчальних підрозділів (Інститут та кафедра);
назва реферату або курсової роботи (остання – згідно протоколу затвердженнліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми.
Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
1.) абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів, перших слів назв, якщо авторів не зазначено, а роботу одного автора – за назвою роботи;
2.) за типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, стандарти тощо);
3.) хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди;
4.) за ступенем використання: такий спосіб використовують зазвичай у статях.
Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними - бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні -описи архівних документів, інтернетні - описи веб-сторінок І терцет.
Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
Реферат – вид письмового повідомлення, короткий виклад основних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення, оцінка. Основні функції реферату: інформативна, пошукова.
Складові реферату:
Титульа сторінка (назва міністерства, назва закладу, назва кафедри, назва дисципліни, тема реферату, виконавець)
План
Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.
Список використаної літератури.
Рефератu повинні містити основні структурні елементи у такій послідовності:
титульний аркуш; зміст; вступ; розділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки.
ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ має єдиний загальновузівський стандарт і містить дані, які наводяться в такій послідовності:
назва міністерства та навчального закладу;
назви навчальних підрозділів (Інститут та кафедра);
назва реферату або курсової роботи (остання – згідно протоколу затвердження кафедрою);
курс, спеціальність, номер групи, прізвище, ім’я та по-батькові студента;
вчене звання наукового керівника, прізвище, ім’я та по-батькові викладача, його власний підпис;
місто та рік виконання курсової роботи чи реферату.
ЗМІСТ – це перелік заголовків структури роботи. Його розташовують безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Заголовки ЗМІСТУ повинні точно повторювати заголовки в тексті та чітко відображати завдання роботи.
ВСТУП, як вступна частина дослідження, повинен віддзеркалювати ту роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. Тут важливо дати обґрунтування актуальності, проблемної ситуації дослідження, чітко визначити об'єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, гіпотези. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.
У вступі реферату, який розпочинають з окремої сторінки, коротко викладають:
– оцінку сучасного стану проблеми;
– мету роботи;
– завдання роботи.
Вступ включає 1-2 аркуші друкованого тексту.
Основна частина як реферату складається з пунктів, підпунктів так, курсової роботи – з розділів, підрозділів. Тут йде викладення відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії та методів роботи) та її результати. Викладаючи суть, особливу увагу приділяють новизні в роботі.
РОЗДІЛИ роботи починають з нової сторінки. Вони повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження. Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистого матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи якісно.
Реферат здебільшого складається з пунктів та підпунктів і не містить розгорнутого змісту. Але кожен пункт роботи повинен мати свої коротки висновки, які узагальнюють резуя кафедрою);
курс, спеціальність, номер групи, прізвище, ім’я та по-батькові студента;
вчене звання наукового керівника, прізвище, ім’я та по-батькові викладача, його власний підпис;
місто та рік виконання курсової роботи чи реферату.
ЗМІСТ – це перелік заголовків структури роботи. Його розташовують безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Заголовки ЗМІСТУ повинні точно повторювати заголовки в тексті та чітко відображати завдання роботи.
ВСТУП, як вступна частина дослідження, повинен віддзеркалювати ту роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. Тут важливо дати обґрунтування актуальності, проблемної ситуації дослідження, чітко визначити об'єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, гіпотези. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.
У вступі реферату, який розпочинають з окремої сторінки, коротко викладають:
– оцінку сучасного стану проблеми;
– мету роботи;
– завдання роботи.
Вступ включає 1-2 аркуші друкованого тексту.
Основна частина як реферату складається з пунктів, підпунктів так, курсової роботи – з розділів, підрозділів. Тут йде викладення відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії та методів роботи) та її результати. Викладаючи суть, особливу увагу приділяють новизні в роботі.
РОЗДІЛИ роботи починають з нової сторінки. Вони повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження. Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистого матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи якісно.
Реферат здебільшого складається з пунктів та підпунктів і не містить розгорнутого змісту. Але кожен пункт роботи повинен мати свої коротки висновки, які узагальнюють резу невирішених раніше питань, котрим присвячується стаття;
- формулювання мети статті;
- виклад основного матеріалу;
- висновки;
- перспективи подальшого розвитку.
Підготовка наукової статті охоплює такі етапи:
Формулювання робочої HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0" \o "Назва" µназви§ статті:
заголовок має бути лаконічним і однозначним;
заголовок повинен сконцентрувати увагу читача на предметі дослідження.
Визначення меж теми та обсягів наукової інформації, представленої в науковій статті.
Розроблення орієнтовного плану (змісту) статті: вступу, основної частини, висновків, перспективи дослідження.
Окреслення у вступі змісту роботи:
постановка проблеми, з’ясування її актуальності та науково-практичного значення;
аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання певної проблеми і на які опирається автор;
порушення невирішених раніше питань, яким присвячена стаття;
формулювання мети і завдань статті.
Визначення методів дослідження, джерельної бази, підготовки основних тез – відповідей на завдання.
Тлумачення використаних у статті термінів.
Обґрунтування в основній частині отриманих результатів. Текст має опиратися на принципи “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”.
Перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками.
Міркування над перспективами наступних розвідок у цьому питанні.
Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Перевірка тексту статті на відповідність: – чинним правописним нормам; – вимогам наукового стилю; – оформлення цитат і посилань.
Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.
