Міністерство освіти і науки України

Університет митної справи та фінансів

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Реферат

з дисципліни «Земельне право»

на тему:

Виконала: студент гр П11-2

Перевірив: доцент, к.ю.н.

Зуєв В.А.

м. Дніпропетровськ

2015

Зміст

Вступ

1. Розвиток земельних відносин з кінця 17 ст. до реформи 1861 року

2. Щодо Селянської реформи 1861 р.

3. Столипінська реформа

4.Соціалізація, НЕП і колективізація

5.Аграрні відносини у післявоєнний період

Вступ

Розвиток суспільства в усі часи був, є і буде пов’язаний із землею, яка виступає одним із основних засобів для існування людства і джерелом суспільного багатства.

Найперші кроки у земельних відносинах та землеустрої були зроблені людством ще в первісному суспільстві, коли племена між собою встановлювали межі мисливських територій. Власність на мисливські угіддя була недоторканою і відстоювалася у запеклій боротьбі.

З розшаруванням суспільства на скотарські та землеробські племена виникла необхідність встановлювати межі територій, закріплювати їх певними знаками.

Поступовий поділ суспільства на класи, оформлення приватної власності змінили земельні відносини. Землеустрій почав здійснювати земельну політику в інтересах пануючого класу, на зміцнення прав власності на землю й організацію її використання в інтересах цього класу.

За багато тисяч років до нашої ери народи Греції, Єгипту, країни Азії вже тоді поділяли земельні масиви на частки, вели суворий облік земель, вимірювання їх площ, визначали якості землі з метою оподаткування.

Наступний етап у розвитку земельних відносин пов’язаний з проведенням опису земель у спеціальних реєстрах, куди заносили дані про господаря землі, розміри земельних ділянок, спосіб їхнього обробітку, якість і прибутковість земель, наносили плани і межі землеволодінь.

На даний час в Україні створено Державний земельний кадастр, де міститься основна інформація щодо необхідної тієї чи іншої земельної ділянки.

1. Розвиток земельних відносин з кінця 17 ст. До реформи 1861 року

Основу землеволодінь феодального суспільства в Україні становили землі української старшини, шляхти і духовенства. Поряд з феодальною існувала одноосібна власність селян та козаків, заснована на їхній особистій праці. Визвольна війна 1648-1654 років та приєднання України до Росії призвели до перерозподілу землі та формування певних земельних відносин. На звільнених від польських магнатів землях почали виникати так звані вільні військові села, які користувалися значними привілеями, зокрема звільнялися від ряду податків і повинностей. Такі села являли собою зовсім нове явище – державну феодальну власність, тобто підлягали місцевим та центральним органам гетмансько-старшинської адміністрації. Але з часом, до кінця XVIII століття, Росія повністю ліквідувала вольності гетмансько-старшинської України. Почали впроваджуватися заходи щодо поширення на територію України загальноросійського законодавства, яке закріплювало кріпосництво .

Початок XIX століття характеризувався розпадом господарсько-кріпосницької системи і виникненням нового капіталістичного ладу. Розвиток торгівлі втягнув сільське господарство у ринкові відносини. Територія України стала житницею для Європи. Проте кріпосне право гальмувало розвиток сільського господарства відсутністю вільної робочої сили, загострювало боротьбу на селі між кріпаками і поміщиками за шляхи і форми подальшого розвитку сільського господарства. Таке становище змусило реформувати кріпосний лад.